Рахуючи Кривавих Отруйних Саламандр, Мо Фань почув за спиною наближення кроків.
— Майстре, майстре, нам точно кінець! Тут ціла зграя Кривавих Отруйних Саламандр виповзла! Боже мій! — підстрибував на місці Чжун Лі, наче переляканий заєць.
За все своє життя Чжун Лі рідко бачив істот рівня Командира. Одна-єдина Кривава Отруйна Саламандра вже стала справжнім кошмаром для нього й наставника — а тут перед ним постала ціла зграя таких монстрів. Здавалося, земля йде з-під ніг!
— Заспокойся, візьми себе в руки, — невимушено сказав Мо Фань.
— Як тут заспокоїтися?! У мене ще навіть сина немає, нема кому рід продовжувати! — заволав Чжун Лі.
— Майстре, нам краще відступити. Підемо зараз — ще встигнемо втекти. Велика Демонічна Саламандра, може, й не така могутня, а от ці Криваві Отруйні Саламандри вкрай смертоносні. Знайдемо інший спосіб, щоб не провокувати стільки Командирів одразу, — порадив Ван Чжоумін.
Насправді й самому Ван Чжоуміну було моторошно. Їхня Мисливська Група могла впоратися з кількома Командирами за раз, діючи злагоджено й без грубих помилок, — але проти більш ніж двадцяти Кривавих Отруйних Саламандр шансів вижити не мав ніхто.
— Велика Демонічна Саламандра постійно ховається на дні озера, оточена армією Демонічних Саламандр, тож убити її там — марна справа. Якби я мав вибір, розправився б із нею на суші. Ван Чжоуміне, бери людей і пробирайся в печеру, поки я відволікатиму Кривавих Отруйних Саламандр. Головне — не дайте Великій Демонічній Саламандрі втекти назад у воду. З нею я розберуся одразу, покінчивши з цими потворами!
Ван Чжоумін і Чжун Лі випучили очі, почувши план Мо Фаня.
Чому він говорить про це так, наче зібрався миску супу сьорбнути? Це ж ціла зграя лютих потвор рівня Командира! Невже він справді думає, що впорається з ними всіма самотужки?
— Майстре, нам варто бути прагматичнішими... — тихо промовив Ван Чжоумін.
— Я ж не примушую вас битися з цими Саламандрами. Досить базікати, робіть, що сказано. А якщо дозволите Великій Демонічній Саламандрі втекти, я вам кістки поламаю й запхаю в панцирі Демонічних Саламандр! — холодно відрізав Мо Фань.
Ван Чжоумін і Чжун Лі зблідли, та іншого вибору, крім погодитись, не мали.
На їхнє щастя, завдання полягало лише в тому, щоб пробратися в печеру й перекрити шлях до відступу Великій Демонічній Саламандрі, — до лобової атаки на Кривавих Отруйних Саламандр справа не дійшла!
Ван Чжоумін повів команду в більш-менш безпечне місце. Причаївшись поруч, Чжун Лі прошепотів йому:
— Брате Ван, я прокладу маршрут для відходу. Щойно майстер загине, ми одразу тікаємо.
Ван Чжоумін кивнув:
— Брате Чжун Лі, хоч ти й слабкий, зате чудово вмієш оцінювати ситуацію. Пишаюся тобою.
Сніговий Вовк Летючого Струмка й досі спав мертвим сном у Просторі Викликаних Звірів, тож покладатися на нього в цій битві він не міг. Кількість Кривавих Отруйних Саламандр перевершила всі очікування Мо Фаня. Опинися тут Верховний Маг без особливих здібностей, оточений цими голодними потворами, — від нього й кісток не лишилося б!
— П'ятнадцять виповзають із води, і ще сім у печері, — доповіла Апас.
— Скількох візьмеш на себе? — запитав Мо Фань.
— Я не вмію битися, — прямо відповіла вона.
— Та не прибіднюйся. Давай так: я беру на себе сімох у печері, а ти — решту. Покажи гідність Медузи, не дозволяй цим нікчемним тварюкам викаблучуватись перед твоєю священною кров'ю, — сказав Мо Фань.
— Ти з глузду з'їхав?
— Зважай на слова, коли розмовляєш зі своїм господарем. Попереджаю! — огризнувся Мо Фань.
— Лін~ — Маленька Полум'яна Белль сама вискочила з Контрактного Простору, наче відчула наближення бою, і, приземлившись Мо Фаню на плече, рішуче стиснула кулачки, готова до бою!
— Добре, доручаю тобі підсмажити он тих п'ятьох, — кивнув Мо Фань.
Маленька Полум'яна Белль зголосилася взяти на себе п'ятьох Кривавих Отруйних Саламандр. Для Командирів ці істоти виявились не надто сильними — їхня міць була нижчою за середню, тож битися одночасно з п'ятьма для неї не становило жодних труднощів.
На щастя, основним елементом цих Саламандр була Отрута. Опинись перед нею Водяні, й самій Полум'яній Белль були б непереливки!
— І коли ти вже навчишся бути такою ж старанною та слухняною, як Маленька Полум'яна Белль? — зітхнув Мо Фань, звертаючись до Апас.
— Ти закінчив? Я ж сказала, що не вмію битися, — нетерпляче пробурмотіла Апас.
— Тоді я покличу своїх вовків і залишу їх під твоїм командуванням. Тільки простеж, щоб жоден не загинув! — вирішив Мо Фань.
— М-м, — Апас, хоч і була задоволена таким розкладом більше, все одно почувалася приниженою: Мо Фань поводився з нею, як зі звичайною бойовою твариною!
Вона — шляхетна Медуза, третя в черзі на престол Королеви Медуз. З якого це дива вона мусить тягатися за цим збоченцем і виконувати його брудну роботу? Приречено зітхнувши, вона визнала: звинувачувати їй тут доводиться лише саму себе.
— Просторовий Виклик: Орда Звірів!
Навколо спалахнули місячно-білі Зоряні Візерунки. Зоряні Орбіти, стрімко з'єднавшись, утворили сім яскравих Зоряних Візерунків, склавши цілу Зоряну Галактику.
Галактика вивільнила свою енергію, відкривши величезну браму, пов'язану з Простором Викликаних Звірів, — та велично постала серед вологих хащів Острова з Печерою.
Просторова брама здіймалася вище за крони дерев, і її світло миттю привернуло увагу Кривавих Отруйних Саламандр. Реакція цих червоних потвор була неймовірно повільною — лише тепер вони збагнули, що на їхньому острові хтось ховається!
Одна особливо огрядна Кривава Отруйна Саламандра видала грубий рев. Тіло її, а надто черево, роздулося настільки, що короткі, проте м'язисті лапи ледве витримували вагу. Пузо тягнулось по землі, наче бульдозер, трощачи каміння й валуни на дрібні друзки!
Криваві Отруйні Саламандри вважали повноту ознакою краси, тож найгрубіші серед них мали найвищий статус. Незабаром до просторової брами Мо Фаня наблизилося вісім таких потвор.
Ці істоти, дикі й безжальні, просто зрівняли ліс, що досі слугував Мо Фаню укриттям, із землею. Для монстрів рівня Командира густий гай виявився не масштабнішим за клаптик звичайної трави!
Криваві Отруйні Саламандри швидко оточили Мо Фаня. Тим часом Ван Чжоумін і Чжун Лі, уже діставшись печери, готувалися дати дьору. Проте професійна етика все ж змушувала їх зачекати: обидва хотіли на власні очі побачити смерть Мо Фаня — адже якщо наймач мертвий, контракт анулюється!
— Ану виходьте й розірвіть цих безсоромних самок! — гаркнув Мо Фань, стоячи перед просторовою брамою.
З-поза брами долинуло збуджене виття. Білі Вовки, що Поглинають Місяць, виявились такими велетенськими, що будучи в змозі вільно ходити на двох лапах, повинні були трохи пригнутись, щоб протиснутися крізь браму!
Еволюціонувавши, Величезні Білі Вовки втратили вигляд простої гори надутого м'яса — мускулатура Білих Вовків, що Поглинають Місяць, стала рельєфною й чітко окресленою, наче в професійних бодібілдерів. Кістки їхніх кінцівок, шиї та спини лягли ідеально симетрично, забезпечивши бездоганний баланс між силою та швидкістю...
Задні лапи розвинулись іще потужніше, і, звільнившись від потреби спиратись на передні для пересування, звірі отримали ширший арсенал атак і стали ще агресивнішими. Трансформація Величезних Білих Вовків цілковито задовольнила Мо Фаня — він ще раз переконався, що витратити на них Есенції Душі було правильним рішенням!
Білим Вовкам, що Поглинають Місяць, кортіло ринути в бій. Щойно вийшовши з просторової брами, вони спалахнули азартом, не в змозі відвести погляду від Кривавих Отруйних Саламандр!
Не чекаючи наказу ні від Мо Фаня, ні від Апас, Великий Вовк одразу кинувся на найжирнішу Криваву Отруйну Саламандру. Хоч і грубуватий, він лишався доволі кмітливим — Мо Фань добре пам'ятав, як цей звір колись прикривав тунель власним тілом, захищаючи команду від Воїнів Потойбіччя в Піраміді.
Тоді він був іще звичайним Величезним Білим Вовком. Здавалося, він тоді ж і усвідомив: тримайся Мо Фаня — і після еволюції в Білого Вовка, що Поглинає Місяць, на тебе чекатиме світле майбутнє. Тому щоразу, як випадала нагода проявити себе, він викладався на повну!
— Великий Вовче, ця належить Маленькій Полум'яній Белль. Он там є ще жирніша. Фас! — вчасно зупинив його Мо Фань.
Великий Вовк різко загальмував, і його за інерцією протягнуло ще трохи вперед.
Серце в нього похололо, щойно він помітив, що Маленька Полум'яна Белль уже б'ється з тими потворами!
Для вовків вона лишалась недоторканою святинею — ніхто з них навіть у думках не наважився б її розлютити. Почувши підказку Мо Фаня, Великий Вовк миттю перевів погляд на іншу пухку Криваву Отруйну Саламандру!
Зазвичай Білі Вовки, що Поглинають Місяць, бігають на чотирьох лапах — потужні задні кінцівки дозволяють їм неймовірно швидко мчати крізь ліс. Перестрибнувши через кількох худих Кривавих Отруйних Саламандр попереду, Великий Вовк кинувся на ту, що здалася йому найапетитнішою!
Товста Кривава Отруйна Саламандра аж затряслася від жаху. Звідки взагалі взявся цей навіжений вовк рівня Командира? І якого біса він вибрав саме її, коли навколо було стільки інших Кривавих Отруйних Саламандр?
Ця величезна, огрядна особина виявилась ватажком серед самиць. Вона швидко скликала двох худих потвор собі на допомогу, щоб ті зв'язали Великого Вовка боєм!