— Дідько, Цзу Куанлі, ходімо! Немає сенсу марнувати час на цих психів!
Опіки на тілі Чжао Ліваня множилися просто на очах!
Обидва були Магами Вогню, але Чжао Лівань відчутно поступався Мо Фаню, хоча той навіть не був Верховним Магом Вогню, — він ще ніколи не почувався таким приниженим. А до всього цього, ще й напарник виявився нікчемою!
— Згоден, у нас є справи важливіші! — швидко підтримав його Цзу Куанлі.
Цзу Куанлі вже зрозумів: якщо бій триватиме й далі, Крижаний Домен Нірвани Му Нінсюе подвоїть свою силу. Тоді їй вистачить лише вказати на нього пальцем, щоб закувати його в товстий шар інею. Мороз розповзався надто швидко — він не встигав би позбуватися його навіть власною магією.
Цзу Куанлі не наважувався залишатися тут довше, але й не готовий був визнати, що його принижує якийсь Просунутий Маг Льоду.
Тож утеча однозначно була найкращим виходом!
Чжао Лівань і Цзу Куанлі відкинули будь-який сором і, зрозумівши, що шансів на перемогу немає, рішуче кинулися рятувати власні шкури.
Цього разу Лі Цзін'юй уже не витав у хмарах. Синьолусковий Яструб нарешті спустився зверху, підхопив їх обох і стрімко здійнявся назад у небо.
Цзу Куанлі та Чжао Лівань навмисно озирнулися на Мо Фаня та Му Нінсюе — і з полегшенням зітхнули, не побачивши погоні!
Навіть зараз вони не могли оговтатися від шоку. Ці двоє виявилися справжніми монстрами!
Трійця швидко залишила півострів позаду. Чжао Лівань зціпив зуби, відчуваючи гостру образу. Раптом він гаркнув:
— Що з тобою не так?!
— Я... я й сам не знаю! — Лі Цзін'юй теж почав панікувати, не розуміючи, чому сьогодні поводиться так дивно.
Побачивши дивну реакцію Лі Цзін'юя, Чжао Лівань про щось здогадався, холодно пирхнув і сказав:
— Лі Цзін'юю, я тобі скажу прямо: досить із цими твоїми дрібними хитрощами. Так, я минулого місяця переспав із твоєю жінкою, але вона перша до мене чіплялася. Просто виклади все начистоту, якщо тобі щось не подобається. Я не заважатиму тобі йти, але май на увазі: ми зараз працюємо на Су Лу. Ти можеш мати будь-яку жінку, яку захочеш. Навіщо ж псувати стосунки через якусь зів'ялу вербу?
Лі Цзін'юй саме аналізував власну поведінку і вже готувався вислухати нотацію від Чжао Ліваня. Слова вразили його, мов удар грому.
Навіть Цзу Куанлі остовпів. Зрештою він видавив із себе:
— Чжао Ліваню, ти... ти переспав з його жінкою?
— Так! — твердо підтвердив Чжао Лівань.
В очах Чжао Ліваня та жінка була не більше ніж повією. Нічого особливого в ній не було, окрім зовнішності. Лише такий, як Лі Цзін'юй, міг у неї закохатися.
Лі Цзін'юй витріщився на Чжао Ліваня — очі його поступово наливалися кров'ю.
— Я тебе вб'ю! — Лі Цзін'юй раптом кинувся на Чжао Ліваня, мов дикий звір.
— Ти в дідька здурів?! — люто загорлав Чжао Лівань. Він і без того був поранений, і рани знову закривавилися, коли Лі Цзін'юй так необачно на нього накинувся.
Вони зчепилися просто в повітрі. Лі Цзін'юю, якому давно наставили роги, було вже байдуже до всього. Чжао Лівань постійно чіплявся до нього — на словах називаючи його братом, а насправді завжди поводився з ним, як зі своїм псом. Йому щоразу доводилося тамувати образу, коли його принижували. Зрештою, він ще не втратив усього — вдома на нього чекала прекрасна дружина...
Тільки він і гадки не мав, що Чжао Лівань забрав і її! Це остаточно розтоптало рештки чоловічої гідності Лі Цзін'юя. Як він міг не боротися з Чжао Ліванем не на життя, а на смерть?!
Цзу Куанлі не наважувався втручатися, бачачи, як ці двоє намагаються забити один одного на смерть.
Чжао Лівань явно перейшов межу. Цзу Куанлі визнавав, що сам був збоченцем, але навіть він розумів: спати з дружиною друга — це вже занадто. На його превеликий подив, Чжао Лівань, який завжди повчав його, як поводитися, сам утнув таку абсурдну дурницю...
— Що ви робите? Ви що, здуріли?! — з чорних хмар раптом спустився чоловік із Вітряними Крилами. Його владний голос миттю скував Чжао Ліваня та Лі Цзін'юя на місці.
Цзу Куанлі підняв погляд і побачив свого брата, Цзу Сянтяня.
Як і належало очікувати від їхнього ватажка — знаючи його зверхність і неабияку силу, вони не наважувалися поводитися недостойно в нього на очах!
— Сянтяню, ти якраз вчасно. Цей Лі Цзін'юй скоїв щось непрощенне, — Чжао Лівань вказав на Лі Цзін'юя і буркнув.
— Виродку, ти ще смієш це казати?! — оскаженів Лі Цзін'юй. Йому кортіло знову кинутися на Чжао Ліваня — просто перед Цзу Сянтянем!
— Обидва замовкніть! Цзу Куанлі, що тут узагалі відбувається? Хіба ви не мали шукати Нормана? — вимогливо запитав Цзу Сянтянь.
— Брате, ось як усе було... — Цзу Куанлі одразу ж виклав усю послідовність подій, що з ними сталися.
Вислухавши пояснення, Цзу Сянтянь спохмурнів.
— Йолопи, ви гризетеся, мов дикі пси, через якусь жінку, а ще смієте казати, що хочете служити Су Лу? Навіть той необачний Варфоломій був набагато кориснішим за вас двох! — вичитав їх Цзу Сянтянь.
— Брате, мені дещо здалося дивним, — визнав Цзу Куанлі, коли трохи заспокоївся.
— Чому там опинилися Мо Фань і Му Нінсюе? — запитав Цзу Сянтянь.
— Це, мабуть, збіг, але, гадаю, вони бачили, як тікав Норман, і навмисно затіяли з нами сварку, щоб прикрити його втечу й затримати наші пошуки! — припустив Цзу Куанлі.
— Он як? Тобто, кажеш, вони знають, куди подався Норман? — уточнив Цзу Сянтянь.
— Ага, ми йдемо його слідом. Норман мав приземлитися десь неподалік півострова, — відповів Цзу Куанлі.
— Як вони взагалі посміли стати нам на заваді? Цікаво, надовго їх вистачить, оцих блазнів! — в очах Цзу Сянтяня зблиснула зневага.
— Може, повідомити Майстра Феррана? — запитав Цзу Куанлі.
— Не варто. Після втручання Нормана контролювати Чорного Дракона стало важче. Потрібна певна кількість людей, щоб наглядати за ним. Якщо ми не впораємося навіть із такою дрібницею самотужки, як нас тоді сприйматиме пан Су Лу? Пан Су Лу визнає лише тих, хто звітує йому вже після виконаної роботи, а не йолопів, які випрошують прощення після провалу завдання, — заявив Цзу Сянтянь.
— Мо Фань і Му Нінсюе виявилися набагато сильнішими, ніж ми гадали... — стурбовано мовив Цзу Куанлі.
— Недарма вони були найкращим дуетом Світового студентського турніру. Їхній Вроджений Талант, Насіння Душі, контроль і сила — усе це помітно перевершує звичайних магів. Як ви двоє, що досягли Верховного рівня завдяки ресурсам своїх кланів, взагалі могли розраховувати на перемогу над ними? — гмикнув Цзу Сянтянь.
— Брате, ми теж старалися щосили! Просто в нас немає такого неймовірного Вродженого Таланту, як у тебе. Але тепер, коли ти тут, ці двоє вже не проблема! — шанобливо промовив Цзу Куанлі.
Цзу Сянтянь вишкірився. Він і не думав вважати їх гідними суперниками!