— Якщо вона має рацію, Храму Парфенону варто бути напоготові, — насупилася Лен Цін.
Місто опинилося під загрозою, тож легковажити було не слід. Атакуй Титан-Тиран Срібного Місяця зненацька, поки маги не готові, — і жертв за лічені секунди стане катастрофічно багато. Справжнє лихо, та й годі!
— Він хитрий не по літах: увесь цей час нишпорив околицями, вивідуючи слабкі місця міста, — зауважила Апас.
— Ох, трясця, треба комусь подзвонити! — Мо Фань усвідомив: ситуація значно серйозніша, ніж йому здавалося спочатку.
За безпеку Афін відповідав саме Храм Парфенону, а надто коли йшлося про Титана-Тирана. Якби Титан-Тиран Срібного Місяця й справді готував напад, а люди й далі наївно вважали потвору мирною, ситуація вийшла б із-під контролю блискавично.
Мо Фань відійшов убік і набрав номер Є Сінся.
Слухавку, як він і чекав, узяла стара карга Тата: відрізала, що Є Сінся вже спить, і довгих розмов серед ночі не дозволила.
— У мене важлива справа, обіцяю, — наполягав Мо Фань.
— Тоді кажи мені, — невдоволено буркнула Тата.
Дзвонив Мо Фань Є Сінся завжди пізно ввечері, і розмови тяглися щонайменше годину-другу. А вона й без того валилася з ніг від щоденних обов'язків Кандидатки в Богині — не вистачало ще недосипу вночі! Вона ж бо давно вже не звичайна студентка.
— Передай Залі Лицарів: хай пильно стежать за Титаном-Тираном Срібного Місяця, який останнім часом крутиться біля Афін. Він за крок від божевілля — бомба сповільненої дії, здатна стерти місто з лиця землі! — заявив Мо Фань.
— За Титаном-Тираном стежать наші експерти, не переймайся. Якщо це все, кладу слухавку... — озвалася Тата.
— Чому ти завжди така вперта, стара відьмо?! — огризнувся Мо Фань.
Ця бабця вічно втручалася, щойно він телефонував Є Сінся. Доведеться, мабуть, роздобути їй окремий телефон, який приймав би дзвінки лише від нього, — бо що це виходить, записуватися заздалегідь у чергу, щоб просто поговорити з власною дружиною?!
— Шмаркачу, коли ти вже навчишся поважати старших? — прохрипіла Тата.
Зв'язок обірвався, і Мо Фаня аж скрутило від люті — кортіло негайно рвонути до Англії й провчити стару каргу як слід!
— Ну що там? — поцікавилася Лен Цін.
— Тата попередження не сприйняла: свято вірить рішенню Зали Лицарів, — безпорадно відповів Мо Фань.
— А словам цієї дівчинки взагалі можна вірити? — спитала Лен Цін.
— Так, вона розуміє демонічних істот, а до Ментальної Магії має справжній хист... — запевнив Мо Фань.
Та й яке тут узагалі могло бути питання? Апас — спадкоємиця Королеви Медуз, істоти, яка існувала стільки ж, скільки й Титани-Тирани, — тож найпевніше вони навіть говорили однією мовою! А здатність Апас читати чужі думки взагалі не піддавалася жодній логіці: наміри Титана-Тирана вона могла прочитати з самих лише досвіду й інстинкту. Насправді потвора була аж ніяк не такою спокійною й миролюбною, як стверджувала Зала Лицарів, — це було тільки затишшя перед бурею!
— То що нам тепер робити? — Му Бай повірив Апас на слово й почав неабияк тривожитися.
— Хіба ти не Верховний Маг? От і доручимо це Верховним Магам, а ми, Просунуті, посидимо собі, попоїмо і насолодимося виставою, яку ти нам влаштуєш, — уїдливо зауважив Чжао Ман'янь, в голосі якого явно бриніла заздрість.
У Му Бая аж мову відібрало. Хіба ж його провина, що прорив він здійснив першим? Чого цей ідіот поводиться так, наче ладен усі стосунки порвати?
— Оці з Храму Парфенону такі ненадійні. І звідки в них узагалі стільки вірян?! — холодно пирхнула Гайді, вкотре виказуючи своє упередження проти Храму.
— Варто простежити за ним, у мене погане передчуття, — сказала Бріанка.
— Наставнице Бріанко, хай краще Храм Парфенону сам розбирається — саме вони й відповідатимуть, якщо щось піде не так, — заперечила Гайді.
— Але на кону стільки невинних життів. Не годиться зловтішатися в такій ситуації, лишається тільки сподіватися, що ми помилилися. Це все ж краще, ніж стати свідками трагедії, — відповіла Бріанка.
— ... — Чжао Ман'янь не знайшов що й відповісти. Раптом його осяяло: поруч із цими живими Буддами він, вочевидь, приречений вічно встрягати в халепи.
Щойно вирвавшись із пазурів Жорстокого Морського Змія, вони вже гналися за Титаном-Тираном Срібного Місяця — а той, до речі, явно перевершував змія силою! Чому б просто спокійно не повечеряти, вдавши, ніби нічого й не бачили? Чому їм не дають насолодитися відпусткою хоч раз?!
Просто-таки живе підтвердження приказки: у світі не так уже й багато справжніх бід, зате той, хто любить пхати носа не в свою справу, завжди знайде собі клопіт на голову!
— Титан-Тиран Срібного Місяця не обов'язково нападе просто зараз, хіба ні? Ми навіть не знаємо, коли він надумає діяти, — не можемо ж ми вічно ходити за ним по п'ятах, — поспіхом утрутився Чжао Ман'янь.
— А що, як зробити так: розділимося на дві групи. Одна стежитиме за Титаном-Тираном і, якщо той раптом злетить із котушок, стримуватиме його до прибуття магів Храму Парфенону. Друга тим часом перевірить серце молодого Титана, яке відомий клан придбав на аукціоні. Якщо воно й справді належало родичу Титана-Тирана Срібного Місяця, ми зобов'язані сповістити Залу Лицарів: без такого доказу вони й далі покладатимуться на думку своїх академіків. А щойно ми їх переконаємо — ситуація опиниться під контролем, — запропонувала Лен Цін.
Як і личить Старійшині Союзу Примусу, план у неї склався миттю, без зайвих вагань. Просто чекати й тягатися крадькома за Титаном вони собі дозволити не могли: поки що той поводився спокійно, тому люди й не вважали його небезпечним — та щойно розкриється правда про серце молодого Титана, Зала Лицарів гляне на справу вже зовсім іншими очима!
— Гаразд! Гайді, Чжао Ман'янь, Му Бай і я наглядатимемо за Титаном-Тираном. Мо Фаню, Апас, Лен Цін — на вас двоє відомих кланів, — погодилася Бріанка, хутко розподіливши команди.
— Чого це я маю пасти Титана-Тирана? Чому не можу розслідувати справу з кланами? Хіба не Мо Фаню місце в тій, іншій групі?! — миттю обурився Чжао Ман'янь.
— Ти Маг Захисту. Якщо Титан оскаженіє, саме ти — наш найкращий шанс захистити людей! — відрізала Бріанка.
Головна мета була одна — захистити цивільних, а не битися з Титаном-Тираном Срібного Місяця!
— Зрозумів. Лен Цін, знаєш когось із цих двох відомих кланів? — запитав Мо Фань.
— Угу, кількох знаю. Один із них постачає Храму Парфенону високоякісне Криваве Листя Сотні, та й пов'язаний із одним поважним старцем, який керує Служителями Віри. — У внутрішніх зв'язках Храму Лен Цін орієнтувалася непогано: за час реабілітації вільного часу в неї було хоч відбавляй.