Дев'ять Білих Вовків, що Поглинають Місяць, вирізнялись неймовірною силою. Їх вів у бій Сніговий Вовк Летючого Струмка, чия справжня міць пробудилась під впливом Магії Льоду. Тим часом Полум'яна Белль безупинно жбурляла з неба потоки вогню. Темний Майстер Меча ледь тримався, відбиваючись від одинадцяти істот рівня Командира, що атакували водночас!
Білі Вовки, що Поглинають Місяць, давно билися пліч-о-пліч, і їхня злагодженість справді вражала. Щоразу, коли Темний Майстер намагався завдати смертельного удару, кілька вовків миттю цілились у його рани. Він перебував під постійним тиском і міг зганяти лють хіба на Біломіткових Вовках.
Ті належали лише до рівня Воїна і були надто слабкими супроти справжнього Правителя. Найлегший помах меча міг убити їх умить. Проте вовки не зважали на це й продовжували безстрашно накидатись на ворога — їхня зухвалість цілковито придушила Темного Майстра!
Навіть істоти рівня Воїна атакували так безрозсудно. Хіба це не була чітка ознака того, що Правитель уже досяг межі?
Міос, Му Бай та Гайді розуміли: перемога вже близько. Вони одразу подвоїли зусилля, а Міос призвала цілу юрбу нежиті, щоб долучити її до бою.
— Мо Фаню, нехай моя нежить приймає удари на себе! — гукнула вона.
— Давай! — відгукнувся той.
Більшість нежиті могла відродитись після знищення, тоді як Викликані Звірі Мо Фаня вмирали назавжди. Міос не вперше бачила, як він призиває цих білих вовків, — це явно були його власні Викликані Звірі, а не якісь випадкові створіння з Виміру Викликаних Звірів. Дивитись, як вони стікають кров'ю та гинуть, було нестерпно, особливо знаючи, наскільки серйозні поранення отримав сам Мо Фань...
— Саєде, чого ти чекаєш? Ми вже майже вибрались звідси! — випалила Міос, пропалюючи його поглядом.
Хоч Саєду й кортіло помститись Мо Фаню, він розумів, що зараз значно важливіше спільно добити Темного Майстра. Тож припинив вагатись і призвав усю свою нежить.
Його мерці не відрізнялись особливою силою, та все ж годились за гарматне м'ясо, аби Темний Майстер не мав жодного шансу атакувати Викликаних Звірів Мо Фаня!
Нежить суттєво зняла тягар із плечей Мо Фаня. Темний Майстер цілився саме в Біломіткових Вовків, адже міг косити їх пачками з кожним змахом меча, тож мерці значно краще годились на роль живого щита!
— Аву-у-у!
Сніговий Вовк Летючого Струмка нарешті зробив вагомий внесок у бій — його кігті розпороли броньовану спину Темного Майстра. Аура потвори різко ослабла, щойно вовк зірвав бронеплиту зі спини.
Темний Майстер досі тримався на ногах лише завдяки силі волі. Він не бажав гинути від рук цих людей і продовжував стояти, попри тяжкі поранення.
Проте енергія невблаганно вичерпувалась, удари ставали дедалі слабшими. Навіть швидкість реакції помітно впала.
Полум'яна Белль видала бойовий клич, формуючи дев'ять гігантських вогняних куль. Ті обрушились із неба, наче метеорити, прямуючи точнісінько на Темного Майстра.
Дев'ять вогняних куль спричинили колосальний вибух. Серед бурхливого полум'я Темний Майстер нарешті досяг межі. Спочатку на землю впав його шолом, слідом за ним — і велетенський меч. Залишки броні зі брязкотом обсипались шматок за шматком...
— Він здох, він нарешті здох! — захоплено випалила Гайді.
Загибель Темного Майстра ознаменувала кінець їхньої пригоди в Піраміді. Це була перемога!
Перебування в Піраміді впродовж такого довгого часу могло звести з глузду будь-кого. До кінця своїх днів вони не забудуть, як дісталися фіналу завдяки виснажливій стратегії Шріва й на власні очі побачили, яку неймовірну міць продемонстрував Мо Фань, здолавши справжню істоту рівня Правителя.
Покидаючи Альпійський університет, Гайді й гадки не мала, що її втягнуть у таку незабутню халепу!
— ХА-ХА-ХА, ми нарешті можемо забратись із цього клятого місця! Повернувшись до міста, нажеруся всіляких делікатесів і підчеплю кілька розкішних красунь. Битимусь із ними в ліжку три дні й три ночі поспіль! — розреготався Чжао Ман'янь.
— Три дні й три ночі? А не боїшся здохнути на чиємусь животі? — з усмішкою відгукнувся Му Бай.
— Я б залюбки прийняв таку смерть! Мо Фаню, хіба ти не згоден... га? А де Мо Фань? — Чжао Ман'янь озирнувся, і серце завмерло від жаху, коли він не побачив товариша.
Придивившись пильніше, він помітив Мо Фаня, що лежав на землі. З культі, де раніше була рука, тепер відсічена, виділялась якась чорна субстанція, а кров не припиняла литись.
— Трясця, Мо Фаню, тільки не здохни тут! Хуфу не прийме тебе гостем, навіть якщо ти відкинеш копита в його гробниці! — Чжао Ман'янь миттю кинувся до нього.
Му Бай негайно зупинив кровотечу, вдавшись до власного методу — запечатування рани за допомогою комах.
Меч Темного Майстра ніс у собі потужну руйнівну силу темряви. На щастя, Мо Фань був Магом Тіні, і Диявольська Ніч його захищала. Інакше темрява з ран по всьому тілу зрештою забрала б його життя.
Невдовзі решта помітила, що аура Мо Фаня повільно відновлюється. Мабуть, він просто знепритомнів від надмірної втрати крові.
Сніговий Вовк Летючого Струмка повернувся з відірваною кінцівкою і поклав її поруч. Коли Мо Фань нарешті опритомнів, він глянув на руку, що вже згнила від Скверни, і похитав головою:
— Забудьте, вона мені більше не знадобиться. Не думаю, що її взагалі можливо пришити назад.
— Залиш її поки що. Щойно виберемось звідси, поїдеш до Храму Парфенону й попросиш вилікувати тебе Магією Зцілення. Рука швидко відросте сама, — запевнив його Чжао Ман'янь.
Звичайна людина залишилась би калікою, отримавши такі тяжкі поранення від Темної Магії. Цілитель міг приживити відсічені частини тіла лише тоді, коли ті перебували в хорошому стані й не були пошкоджені отрутою, темною магією чи Елементом Прокляття. Проте темрява Темного Майстра виявилась надзвичайно корозійною. Для більшості магів уже вижити стало б справжнім дивом — про відновлення втрачених кінцівок і мови бути не могло!
На щастя, Мо Фань зараз був ледь не зятем Храму Парфенону. Дізнайся Є Сінься, що він втратив руку, вона б скликала всіх Муз, що спеціалізуються на лікуванні ран від Темної Магії, забезпечивши йому догляд президентського рівня.
— Ну що там? Це той самий Потойбічний Компас, якого ми шукаємо? — запитав Мо Фань, зрозумівши, що його життю більше ніщо не загрожує.
— Так, це Компас Світанку і Заходу! — урочисто заявив Шрів.