Коли Мо Фань грубою силою розривав на шматки молоду Медузу, горда істота розридалася від страху та болю. Ці сльози й стали для нього рятівним засобом — Мо Фань зняв Прокляття з себе та решти.
Гайді пожаліла Зої, Софію та інших дівчат і поділилася з ними Сльозами, щоб і вони позбулись Прокляття.
Залишки Мо Фань віддав Анні — передав їх до призового фонду за виконання завдання.
Проте про саму нагороду він тепер думав менш за все. Він вирішив перечекати кілька днів, поки нежить Піраміди Хафри не завершить першу хвилю штурму, і лише тоді рушити до Гізи.
У Гізі височіли три піраміди, і наймогутнішою серед них лишалась Велика Піраміда Гізи.
Зазвичай, щойно спалахувало Потойбічне Світло, саме вона першою кидала свою нежить на штурм Каїра пліч-о-пліч із армією Хафри. Та цього разу Велика Піраміда зазнала колосальних утрат у битві за Бейцзян у Китаї, тож Хуфу поводився напрочуд смирно, не відправивши жодного мерця на допомогу в Каїр.
Каїру варто було б подякувати Китаю за те, що той узяв на себе весь тягар цієї жахливої армії нежиті. От тільки навряд чи хтось коли-небудь про це дізнається. Мало хто навіть у самому Китаї чув про ту битву, що вже казати про єгиптян!
Розправившись із Прокляттям, Мо Фань відчув неабияке полегшення. Та варто було глянути на Апас, що спала в палаті, як він одразу зрозумів: попереду на нього чекає нова, значно важча ноша.
Відколи це стало так важко — просто захистити невинну дитину? Часом, спостерігаючи, наскільки перекрученими можуть бути людські переконання й світогляд, йому хотілось, щоб усе людство просто щезло з лиця землі.
Спіймавши себе на такій думці, Мо Фань криво посміхнувся й похитав головою. Якого біса він раптом почав міркувати, наче послідовник Чорної Церкви?
І Чорна Церква, і продажна влада — усім їм пряма дорога в пекло. А якщо весь світ настільки прогнилий, він піде своїм чесним шляхом наодинці, і байдуже, скільки таких, як він, знайдеться поруч!
Йому не потрібні були ні поклоніння, ні чиясь повага, і було цілком байдуже, зневажатиме його більшість чи ненавидітиме. Головне — дослухатись власного серця, очищеного його ж власними сльозами!
— Старший братику... — пролунав тихенький голосок.
Цей голос миттю вихопив Мо Фаня з роздумів. Він начепив усмішку й лагідно погладив Апас по голові.
Тепер вона була лисою — темно-синє волосся зжерла кислота, — та це аж ніяк не применшило її чарівності. Навпаки, разом із тендітним, беззахисним виглядом це робило дівчинку ще миловиднішою.
— Скоро все загоїться, — Мо Фань полегшено видихнув, побачивши, як швидко вона йде на поправку. Його власні переконання теж не похитнулись ні на йоту.
Попри те, що її проковтнули живцем, катували шлунковою кислотою, а страх і безпорадність не полишали ні на мить в очікуванні неминучої смерті, очі Апас, щойно вона прокинулась, не втратили свого звичного блиску. Навіть сам Мо Фань не міг уявити, крізь яке пекло їй довелось пройти, — а вона все одно жила надією й щирим сподіванням на цей світ.
Дивлячись у ці ясні очі, Мо Фань відчув: усе це було не намарно.
— Відпочивай. Більше ніхто тебе не скривдить, — лагідно мовив він.
— А я тепер дуже потворна? — спитала Апас.
Мо Фань мимоволі пирхнув. Невже всі дівчата однакові? Невже саме це першим спадає на думку одразу після порятунку від смерті?
— За тиждень станеш такою самою, як і раніше, — пообіцяв він.
— А провідаєш мене до того часу? Я вже й сама можу про себе подбати, буду більше їсти, щоб швидше одужати... — благально пропищала Апас, наче зголодніле кошеня.
— Післязавтра я вирушаю в дорогу, — відповів Мо Фань.
— Куди?! — стривожено зайорзала дівчинка в ліжку, а серце в неї стислося від страху, що він її покидає.
— Єгипет я не залишаю. Просто маю важливу справу, — спокійно заспокоїв він її.
Ця справа мала вирішити, чи має право на життя в цьому світі така дівчинка, як Апас. Тому йти було необхідно, хай там що!
— Угу, чекатиму, поки повернешся. Ти ж обіцяв навчити мене магії... — розважливо кивнула Апас.
— Аякже! Відсьогодні ти — моя учениця. Тільки не кожному щастить нею стати. По-перше, маєш бути такою ж вродливою, як я. По-друге — живучою, наче тарган. І насамкінець — умій майстерно наживати собі проблеми... — з удаваним пафосом виголосив Мо Фань.
Апас хихикнула, вислухавши ці "вимоги". Її сміх дзвенів у палаті ще довго-довго...
Коли Мо Фань вийшов із палати, у коридорі на нього чекала Фенна, а разом з нею — Чжао Ман'янь, Му Бай і Гайді.
Погляд, яким Гайді пропалювала Мо Фаня, змусив його ніяково зіщулитись. Він і гадки не мав, коли встиг знову наступити цій жінці на її улюблений мозоль.
— Чжао Ман'янь ненароком проговорився їй про Браму Потойбіччя, — пояснив Му Бай, помітивши спантеличений вираз на обличчі Мо Фаня.
— Що значить "ненароком"?! Я вів із тобою серйозну розмову, а ти замість того, щоб натякнути, що вона стоїть у нас за спиною, тільки те й робив, що зиркав очима та грав бровами! Я вже подумав був, що ти нарешті оцінив мою вроду! — обурився Чжао Ман'янь.
Мо Фань лише мовчки закотив очі, не знаходячи слів.
Проти того, щоб узяти Гайді на полювання за Сльозами Медузи, він нічого не мав — усі вони вправно вміли давати драла, тож смертельна небезпека їм особливо не загрожувала.
А от щодо відкриття Брами Потойбіччя...
Вони ж планували штурм самої Великої Піраміди Гізи! Збиралися залізти в самісіньке її нутро!
Ніхто з них навіть гадки не мав чого чекати всередині. Без перебільшення, шанси вийти звідти живими навряд чи перевищували десять відсотків!
— Гайді, ти ж іще така молода, навіть чоловіка жодного разу не пробувала. Тобі точно не варто пертися з нами туди, де кишить мерцями, — серйозно застеріг її Мо Фань.
— Що ти взагалі верзеш?! Яке відношення до цього мають такі хтиві тварюки, як ти?! — зневажливо огризнулась Гайді, а її щоки одразу спалахнули рум'янцем.
— Я про те, що життя — річ надто цінна, щоб гратися з ним, як ми. Ми до такого вже звикли, тож нам легше вийти сухими з води. А такому новачку, як ти, там запросто можна й голову скласти. Ти ж не хочеш стати жінкою-мумією? Буде зовсім кепсько, якщо ти ще й станеш зайвим клопотом для Фенни та її армії... зрештою, дівчина з такою спокусливою фігурою, обмотана бинтами, точно відволікатиме увагу солдатів, — не вгавав Мо Фань.
— Начхати мені, що ти там мелеш, я все вже вирішила! — відрубала Гайді.
— А що, як я подзвоню наставниці Бріанці й попрошу забрати тебе назад до університету? Ти взагалі дивна особа, знаєш? Спершу торочила, що терпіти не можеш тягатися з нами всюди, а тепер уже сама вчепилась мертвою хваткою, наче кліщ, і відпускати не хочеш! — пішов у наступ Мо Фань.
— Тільки спробуй! Я їй усе розповім! Вона так перелякається, що скоріш за все сама попреться з нами! — не здавалась Гайді.
— Перепрошую... не думаю, що варто сперечатись і надалі. Усередині піраміди нам таки знадобиться маг з Елементом Хаосу, — втрутилась Фенна.
— Ге? Серйозно? Му Баю, а хіба твій третій Елемент — не Хаос часом? — неуважно перепитав Мо Фань.
Му Бай подивився на нього так, наче перед ним стояв останній дурень.
— Дайте мені день, спробую пробитися на Верховний рівень. Я якраз останнім часом подумував пробудити Елемент Хаосу, — без жодного сорому продовжив Мо Фань.
— Ах ти ж... — Гайді люто тупнула ногою, не знайшовши слів.