Мо Фань помітив, що Каїр був типовим містом, охопленим війною, щойно увійшов до нього. Попри те, що на околицях міста повсюди точилися бої, а люди, які виходили за його межі, часто гинули, мешканці продовжували своє звичне життя всередині безпечної зони. Здавалося, ніхто з них не переймався битвою, що розгорталася зовсім поруч.
Не лише Мо Фань із караваном, а й багато інших людей прибули до міста з різних куточків. Уряд Каїра наполегливо радив магам не приїздити до міста без дозволу, поки тривали бойові дії. Також було заборонено покидати місто, але якщо комусь вдавалося дістатися безпечної зони живим, їм надавали захист. Це було досить гуманне місто.
Мо Фань ніколи не забуде того генерала, який покинув їх напризволяще в Перу.
Міжнародні закони визначали, що кожне місто, яке охороняється військовими, зобов'язане приймати тих, хто потребує допомоги. Вони, можливо, й не були зобов'язані виходити за межі міста, щоб їх рятувати, але щойно люди потрапляли всередину, влада брала на себе відповідальність за їхню безпеку.
Єгипетський Каїр суворо дотримувався цього правила. Лише одне це робило його хорошим містом!
— Зупинімося в центрі міста, там найбезпечніше. — Чжао Ман'янь хвилювався через Очі Помсти. Він не хотів залишатися в районах, наближених до поля бою.
Центр міста знаходився принаймні за кілька десятків кілометрів від поля бою. Навряд чи Медузи змогли б подолати таку відстань і непомітно пробратися до їхніх кімнат, щоб убити їх, чи не так?
Коли вони дісталися центру міста, високі будівлі, гамірні вулиці, магазини, перехожі та автомобілі подарували магам, які щойно повернулися з дикої природи, відчуття безпеки.
— Ми зупинимося тут! — твердо заявив Чжао Ман'янь, вказуючи на висотну будівлю.
— Тобі справді обов'язково бути таким боягузом? — засміявся Мо Фань.
— Я не боюся, я просто вважаю, що цей готель дуже розкішний. Давненько я не відчував себе владним гендиректором, який дивиться на столицю згори вниз. Я абсолютно виснажений після того, як жив наче дикун останні кілька днів. Я просто хочу повернути своє нормальне життя! — рішуче відказав Чжао Ман'янь.
— Гаразд, зупинимося тут, — погодився Мо Фань.
Чад і його молодший брат пішли за ними, але вони воліли заощадити трохи грошей. Вони знали, що ніч у такому готелі обійдеться їм у кілька тисяч, і вирішили зняти один номер на двох.
Чжао Ман'янь, навпаки, був багатим і впливовим. Він миттю забронював для кожного з них по президентському люксу. Він навіть оком не змигнув, коли провів карткою, щоб заплатити понад десять тисяч за одну ніч.
— Му Баю, давай поселимося в одному номері. Я б хотів обговорити з тобою Магію Льоду. Подумую пробудити Елемент Льоду, коли досягну верховного рівня, — запропонував Чжао Ман'янь.
— Звісно, але попроси в них номер із двома ліжками, я не звик ділити з кимось ліжко, — засміявся Му Бай. Він чудово знав, чого саме боїться Чжао Ман'янь.
Му Бай був магом льоду — справжнім прокляттям для змій. Було очевидно, що Чжао Ман'янь дійсно боявся Очей Помсти, якщо вирішив зупинитися з Му Баєм замість Мо Фаня...
— Гайді, про всяк випадок ми зупинимося в одному номері, — Мо Фань простягнув своє посвідчення адміністратору. Він поклав посвідчення Гайді разом зі своїм.
Гайді люто зиркнула на Мо Фаня і заявила: — Я не боюся!
— Пані Гайді, я вважаю, що вам варто прислухатися до брата Мо Фаня. Очі Помсти — це не дитячі іграшки. Ви мусите мені повірити, залишатися парами набагато безпечніше! — Чад був украй серйозним. Він наполегливо радив їм не залишатися наодинці.
Мстиві Медузи вхопляться за будь-яку нагоду для помсти. Якщо їх паралізують або загіпнотизують, коли вони будуть самі, наслідок буде лише один!
— Я ніколи не буду жити в одній кімнаті з цим безсоромним типом! — гордо відрізала Гайді.
— Існують різні типи номерів, наприклад, ті, що підходять для справжніх джентльменів без жодних прихованих мотивів. Навіть якщо ми в одному люксі, кімнати все одно відокремлені. Гайді, перестань бути такою впертою, хіба Мо Фань ніколи не бачив твого... — Чжао Ман'янь раптом відчув на собі вбивчий погляд посеред речення і миттю затулив рота. Він був певен, що загине від рук Гайді ще до того, як його вб'ють Очі Помсти, якщо він продовжить.
Гайді зрештою погодилася зупинитися в одному люксі з Мо Фанем, побачивши, як наполегливо на цьому наполягали Чад та інші.
Відверто кажучи, Мо Фань сподівався, що вони зупиняться в маленькій кімнатці в скромному заїжджому дворі. Там було б дуже легко розпалити іскру. У всіх були біологічні потреби. Мо Фань нізащо б не повірив, що Гайді справді така чиста й не має прихованих бажань!
На жаль, розкішний готель у столиці Єгипту був ідеальним у всьому, особливо щодо просторих номерів. Поселитися з кимось у такому готелі було не більшим інтимом, ніж просто запросити когось у гості до себе додому. Вони спатимуть окремо, навіть не маючи найменшої нагоди дати волю своїй пристрасті. Може, варто спитати Му Бая, чи не залишилося в нього трохи того афродизіака?...
У номері було дві ванні кімнати, дві спальні та величезна вітальня посередині, щедро наповнена безкоштовним алкоголем і закусками. Мо Фань раптом усвідомив, наскільки ж нетямущим іноді буває цей ідіот Чжао Ман'янь. Гаразд, якби вони з Му Баєм зупинилися в такому люксі, але чому він не взяв для нього найменшу з можливих кімнат? Минулого разу в печері під водоспадом він так і не зміг усе добре розгледіти. А цього разу він мав би отримати шанс побачити все в високій роздільній здатності та без цензури...
Мо Фань виглянув у вікно на нічне місто. Цей розкішний краєвид нагадав йому улюблене Магічне Місто. Він лише дивувався, як Каїр міг виглядати таким чистим і світлим, незважаючи на близькість до пустелі, тоді як Магічне Місто постійно потопало в смозі.
— Гайді, ти звідки родом? — запитав Мо Фань, розвалившись на дивані, у жінки, яка усамітнилася на своїй території.
— Гайді? Гайді! — Мо Фань підвівся. Він швидко попрямував до кімнати Гайді.
Очі Помсти завдали удару швидше, ніж він очікував. Старий Чад таки не брехав!
Мо Фань саме збирався пройти коридором, коли раптом відчув перед собою невидиму стіну. Він ледь не врізався в неї.
Мо Фань був дещо шокований. Наскільки ж здібними були ці Медузи? Вони навіть могли встановити бар'єр, перш ніж убити свою ціль?
— Якщо ти наважишся зробити ще хоч один крок, я рознесу тебе на шматки! — пролунав голос Гайді з кімнати, а слідом почувся шум води в душі.
Гайді теж була налякана. Вона вкотре переконалася, що Мо Фань — збочений покидьок. Він намагався ввірватися до її кімнати... На щастя, вона виявилася достатньо передбачливою, щоб заздалегідь встановити бар'єр.
— Святе лайно, ти мене до смерті налякала, я вже подумав, що на тебе напали мстиві Медузи! Ти не могла б просто озватися, якщо з тобою все гаразд? Я пообіцяв пані Бріанці наглядати за тобою. Це мій обов'язок — оберігати тебе, поки її немає! — з полегшенням зітхнув Мо Фань, крадькома зазираючи крізь бар'єр.
Зі свого кута він ледь міг розгледіти ванну кімнату. Огляд перекривали товсті напівпрозорі двері з візерунками. Мо Фань міг бачити лише розмитий силует, стрункий, з витонченими вигинами. Її груди просто вражали. Він серйозно дивувався, як таке тендітне тіло могло мати такі прекрасні півкулі. Погляньте, як вони підстрибують... хоч вони й не були такими круглими та пружними, як у Бріанки, але ідеально пасували фігурі Гайді!
Іноземки справді були масштабними, з божевільними вигинами. Ідеальні пропорції робили їх витонченими, мов витвори мистецтва. До того ж, і Гайді, і Бріанка мали чудові персикові сідниці. Мо Фань чітко пам'ятав те, що бачив у печері під водоспадом, коли Гайді стояла до нього спиною. Він досі не міг цього забути!
— Тобі не здається, що вже час іти? Зі мною абсолютно все гаразд! — сердито випалила Гайді, побачивши, що Мо Фань продовжує вештатися перед бар'єром.
— Ох, я просто хотів переконатися. Я побачив у ванній тінь, схожу на змію, і подумав, що це справді змія... але виявилося, що це просто твоє тіло, — відказав Мо Фань.
— Я тебе уб'ю!
— Все, все, вже йду, заспокойся. Світ такий прекрасний, не варто так злитися, — швидко вимовив Мо Фань.
Повернувшись до вітальні, Мо Фань глибоко замислився.
Щодо статури, він вважав, що лише Аша'руя могла б зрівнятися з Гайді, враховуючи, що вони були приблизно одного віку. А от у плані зрілості першість беззаперечно належала Бріанці. Європейки мали природну перевагу над азійками щодо фігури. Їхня шкіра була білосніжною, а пропорції тіла ближчими до ідеалу. Їхні жіночі риси також були особливо видатними...
Відверто кажучи, тіло Му Нінсюе теж було приголомшливим, але Мо Фань із пожахом усвідомив, що ніколи не бачив її без одягу, незважаючи на те, що стільки часу був поруч із нею. Її шкіра, мабуть, була найідеальнішою серед усіх жінок, яких він зустрічав, завдяки її Вродженому Таланту. Вона ідеально втілювала фразу "плоть з льоду і кістки з нефриту". Яка ж шкода; він зустрічав стількох жінок, але так і не побачив тіла своєї першої дружини! Може, вони й не були такими великими, як у цих двох іноземок, але й маленькими їх точно не назвеш. Він чудово їх відчував, коли тримав її на руках. Вони були м'якими, приємними і точно не маленькими...
«Дивно, хіба я не мав би хвилюватися через Очі Помсти? З якого дива мої думки раптом заповнили такі речі?» — величезний знак питання раптом з'явився в голові Мо Фаня.
Мо Фань очистив розум від думок, які не давали йому спокою. Він підсунув крісло і сів перед панорамним вікном. Заплющивши очі, він почав медитувати.
Медитація теж була способом відпочинку. Мо Фань зазвичай медитував замість сну. Він спав лише дві години на добу. Більшість людей спали більше п'яти годин, але Мо Фань мусив піклуватися про кілька додаткових елементів. З часів старшої школи він витрачав на культивацію той час, коли інші спали. Зрештою це перетворилося на звичку спати лише дві години. Він звик відновлювати сили через медитацію.
Мо Фань доволі швидко увійшов у стан медитації. Ще мить тому він уявляв речі, від яких могла піти кров з носа, але зараз його думки були абсолютно спокійними.
Увійшовши до Духовного Світу, Мо Фань за звичкою почав блукати між Галактиками. Проте в тих місцях, де він зазвичай блукав, раптом з'явилася пара величезних чорних очей. Це так налякало його, що він миттю розплющив очі і ледь не впав із крісла...
Піт котився з нього градом. Зміїні очі, що з'явилися нізвідки, страшенно налякали Мо Фаня. Вони були такими ж величезними, як темне небо в Духовному Світі, тоді як він сам здавався дрібним, мов порошинка. Це було абсолютно жахливо!
Мо Фань зробив кілька глибоких вдихів, щоб нарешті заспокоїтися.
Його обличчя спохмурніло, коли він пригадав це видовище.
Виявилося, що він і справді недооцінив Очі Помсти!