Нижчі Ламії та Ламії не були абсолютно безстрашними. Побачивши, як Мо Фань влаштовував різанину їхніх сородичів, вони більше не наважувалися просуватися вперед!
Їхні рівні були не такими вже й високими, і стало цілком очевидно, що їхня кількість не має жодного значення для людини, яка перегородила їм шлях. Коричнево-червона Ламія видала пронизливий крик, даючи сигнал до відступу!
Мо Фаню зовсім не сподобалося, що демонічні звірі вирішили тікати. Вони ж мали стати його здобиччю та поповнити його запаси; як він міг дозволити їм просто так піти?
— Шипи Тіньової Троянди!
Незліченні Шипи Тіньової Троянди вистрілили з Болота Темряви в Нижчих Ламій, які рятували свої життя.
Ці шипи мали здатність паралізувати рухи цілі. Нижчі Ламії, вражені ними, миттю заклякли на місці. Сніговий Вовк Летючого Струмка та Маленька Полум'яна Белль швидко наздогнали їх і позбавили життя.
Гігантські Тіньові Шипи Мо Фаня були абсолютно жахливими під впливом Болота Темряви. Шипи Тіньової Троянди практично паралізували величезну купу Нижчих Ламій та Ламій!
Усе більше Обривків Душі та Есенцій Душі летіли до Мо Фаня. Може, ці Нижчі Ламії та Ламії і не були високого рівня, але оскільки вони часто перебували поруч із нежиттю, їхні душі були ціннішими за звичайних демонічних звірів, тож якість їхніх Обривків Душі та Есенцій Душі також була значно кращою!
Величезна кількість Обривків Душі влилася в Підземну Річку Маленького Кулона-Вугора. Тепер вона була повністю осяяна світлом, яке випромінювали духи померлих — справді вражаюче видовище. Душі, що затримувалися вздовж річки, безперервно переплавлялися в повноцінні Есенції Душі одна за одною!
Мо Фаню більше не були потрібні Есенції Душі Рядового класу, тому він просто попросив Маленький Вугор переплавити їх на Есенції Душі рівня Воїна, щоб забезпечити себе кращим запасом.
Мо Фань вважав, що краще підвищити рівень своєї армії виклику до рівня Воїна, щоб завдавати ворогу масштабніших руйнувань. Що ж до Рядового класу... Мо Фань відчував, що вони йому більше не потрібні. Хоча рядові істоти все ще могли виснажити істоту високого рівня завдяки своїй чисельності, якщо він планував створити власну армію виклику, чому б йому не прагнути до армії вищого рівня?
Виробництво на фабриці Маленького Кулона-Вугора йшло як по маслу. Нижчі Ламії, яких убив Мо Фань, миттєво перетворювалися на Есенції Душі. Тепер у нього їх було тридцять одна, причому три з них Маленький Вугор не переплавляв, а отримав безпосередньо від Нижчих Ламій. Мо Фань міг би продати ці Есенції Душі за непогані гроші, але оскільки вони були потрібні йому для розширення армії, він вирішив, що поки краще згодувати їх Каблучці Магічного Медіума.
Йому добряче пощастило, що Маленька Полум'яна Белль здобула Есенцію Душі рівня Воїна після вбивства однієї з Ламій. До того ж, Маленький Кулон-Вугор переробив Обривки Душі, зібрані з Ламій, ще на дві Есенції Душі.
Тридцять одну Есенцію Душі Рядового класу можна було переплавити на шість Есенцій Душі рівня Воїна, а разом з іншими трьома це означало, що тепер у нього було дев'ять Есенцій Душі рівня Воїна!
На жаль, майже половина Нижчих Ламій встигла втекти; він просто не встиг убити їх усіх. Інакше він би зібрав ще більше Есенцій Душі!
Мо Фань згодував усі дев'ять Есенцій Душі рівня Воїна Каблучці Магічного Медіума. Дев'ять сяючих півмісяців обгорнули палець Мо Фаня, спалахнули і зникли в повітрі. Каблучка Магічного Медіума також перестала світитися і розчинилася.
— Дев'ять Есенцій Душі рівня Воїна? — здивувалася Бріанка, помітивши спалах світла.
Мо Фань зрозумів, що його дії були занадто очевидними. Він поспіхом пояснив: — У мене вже було шість раніше, і мені добряче пощастило зібрати ще три після вбивства демонічних звірів... хе-хе!
Хоча деякі дорогі Духовні Посудини мали схоже застосування, як і Маленький Кулон-Вугор, їхня швидкість переплавки та ефективність були вкрай низькими. Їм потрібно було близько п'ятисот Обривків Душі, щоб створити одну Есенцію Душі; у світі навряд чи знайдеться багато магів, здатних знищити п'ятсот демонічних звірів за такий короткий час.
Мо Фань не мав жодного наміру розповідати комусь про магічну силу Маленького Кулона-Вугора.
— Ох, а я вже подумала, що в тебе якась надзвичайна Духовна Посудина... — На щастя, Бріанка анітрохи не засумнівалася у словах Мо Фаня. У неї не було причин йому не вірити, враховуючи, що існування настільки могутньої Духовної Посудини у світі було вкрай малоймовірним.
— Шкода, що вони втекли. Інакше я б зібрав ще більше, — зітхнув Мо Фань, дивлячись услід Нижчим Ламіям та Ламіям, що зникали вдалині.
— Мо Фаню, я подарувала її тобі, щоб допомогти стати сильнішим, але я не хочу, щоб ти наражав себе на небезпеку, навмисно шукаючи бою з демонічними звірами лише заради того, щоб збільшити кількість істот, яких ти можеш викликати, — стурбовано промовила Бріанка, побачивши, як Мо Фань бідкається, що йому не вистачило.
— Не хвилюйся, не хвилюйся, я ж не божевільний. Я не буду просто так тинятися туди-сюди і битися з демонічними звірами на смерть, — запевнив її Мо Фань.
Обіцянка Мо Фаня не надто переконала Бріанку. З його стилю бою вона легко могла зрозуміти, що він уже не вперше б'ється з демонічними звірами в щільному оточенні...
Після того як він згодував дев'ять Есенцій Душі рівня Воїна Каблучці Магічного Медіума, ліміт Брами Виклику Мо Фаня зріс до п'ятдесяти трьох: сорок три Гігантські Білі Вовки та десять Біломіткових Вовків!
Мо Фань планував і надалі збільшувати чисельність Біломіткових Вовків. Якщо хтось знову наважиться завдати йому клопоту, він просто спустить на нього армію вовків, щоб змусити цю людину пошкодувати про те, що вона взагалі з'явилася на світ!
Мо Фань і Бріанка нарешті покинули джунглі. Після бою Мо Фань був трохи виснажений, адже витратив чимало енергії. Їхнім справжнім пунктом призначення був Каїр. Щойно битва в Каїрі завершиться, їм доведеться продовжити свій шлях. До того часу було вкрай важливо повністю відновити сили!
Невдовзі після того, як вони пішли, з'явився капітан верхи на Пустельному Жуку на чолі загону бойових магів.
— Хіба не казали, що величезна група Нижчих Ламій заходить нам у фланг із цього боку? Чому тут так тихо? — Капітан обернувся і запитав своїх людей.
— Я дійсно отримував таке повідомлення... — Розвідник загону опинився в незручному становищі. Він гадки не мав, як це пояснити.
Бойовий маг підбіг до капітана і доповів: — Капітане, попереду є сліди бою. Усе місце всіяне останками демонічних звірів.
Капітан негайно попрямував на Пустельному Жуку до вказаного місця, інші маги поспішили за ним. Вони очікували побачити лише кілька мертвих тіл, розкиданих по лісу, але на їхній превеликий подив, усе місце було всіяне ними. Їх було так багато, що порахувати, скільки Нижчих Ламій та Ламій там загинуло, було просто неможливо!
— Їх тут, напевно, тисячі?!
— Схоже на те, але як вони всі померли?
— Капітане, тут є сліди опіків і Магії Тіні... це точно справа рук якогось мага. Гадаю, хтось охороняв це місце і знищив демонічних звірів ще до того, як ми взагалі щось зрозуміли!
— Найімовірніше, це був якийсь верховний маг. Хто ще міг би вбити стільки Нижчих Ламій за такий короткий час?
— Я щойно з міста. Я бачив двох молодих людей, які поверталися до міста звідси. Цікаво, чи це були вони, — озвався ще один бойовий маг.
— Не думаю, що це вони. Вони виглядали надто молодими.
— Хай там як, загрозу ліквідовано. Це значно зніме тиск на передову!
— Еге ж, якби в нас був хтось подібний на передовій, ми б не мали стільки проблем!
Мо Фань страшенно зголоднів, коли вони повернулися до Нового Суеца. Битва вимагала чимало енергії!
Мо Фань повів Бріанку в місто, щоб знайти місце для вечері. Він з нетерпінням чекав нагоди скуштувати єгипетську кухню.
На жаль, не в кожній країні були заклади, що працювали цілодобово, як у Китаї. Мо Фань витратив чимало часу на пошуки, але так і не знайшов жодного місця, де б продавали їжу, окрім кількох цілодобових магазинів.
Йти в бар лише заради того, щоб перекусити, було б абсолютно безглуздо. Йому не залишалося нічого іншого, як повернутися до готелю з порожнім шлунком.
— Якщо ти справді такий голодний, я можу тобі щось приготувати. Продукти в цілодобових магазинах не найсвіжіші, але це краще, ніж нічого, — запропонувала Бріанка.
— Усе гаразд, я б краще з'їв трохи м'яса, — відказав Мо Фань.
Бріанка була веганкою. Єдине, що вона вміла готувати — це овочеві страви чи овочеві супи. Мо Фань і так ледь не з глузду з'їхав від їжі, яку давали в Альпійському Університеті.
Відверто кажучи, Мо Фань був упевнений, що просто зараз він обрав би купу делікатесів замість компанії красунь. Барбекю, гарячий казанок, раки, ятки з їжею, вулична їжа, гострий смажений казанок, креветки в солоній шкурці... Він не міг не дивуватися, як іноземці взагалі виживають так довго без цих смаколиків...
Мо Фань купив трохи хліба, щоб втамувати голод. Чим більше він жував цей огидний хліб, тим більше сумував за Шанхаєм...
Бріанка була заінтригована, почувши список делікатесів, які Мо Фань випалив на одному диханні. Вона з цікавістю запитала: — У вашій країні справді так багато способів приготування їжі?
— Тобі обов'язково варто спробувати, якщо випаде нагода. Ти геть забудеш про своє веганство, коли приїдеш до Китаю... О, насправді веганські страви теж можна готувати безліччю способів. Варіння чи приготування супів — це далеко не все! — запевнив Мо Фань.
Мо Фань пригадав, як вразив Айлін, герцогиню з Англії, пригостивши її гострими раками. Дідько, Пудун пішов під воду через підвищення рівня моря. Ресторан із найкращими раками теж зник! Мо Фань був настільки розлючений, що відчув непереборне бажання знищити всіх морських монстрів, особливо через те, що не зміг нормально повечеряти за кордоном. Інакше він би повів Бріанку до того ресторану і дав би їй скуштувати цієї гострої та смачної їжі. Вона б точно була в захваті й склала б про нього гарне враження. Навіщо йому було б взагалі підсипати їй препарати? Він би легко забив хоумран, просто пригостивши її смачною вечерею!
Бріанка не багато подорожувала. У молодості вона справді раз на рік відвідувала інші країни для тренувань, але тепер усе змінилося. Вона навіть не стежила за останніми тенденціями у великих містах. Не буде перебільшенням назвати її справжньою черницею з жіночого монастиря.
Мо Фань був дещо спантеличений. Вона мала настільки видатну силу, то чому ж вона сиділа в ізольованому Альпійському Університеті? Чи була на те якась причина?
До речі, він знав Бріанку вже певний час, але досі нічого не чув про її родину. Вона ніколи не згадувала про своє минуле...
Навряд чи однієї лише старанної праці було б достатньо, щоб стати такою сильною. Мо Фаня починало не на жарт цікавити походження Бріанки...