Коли Гайді дісталася кімнати Мо Фаня, Бріанка дійсно була всередині, вбрана в одяг для сну з накинутим на плечі пальтом. На щастя, Гайді бракувало досвіду в подібних справах. Вона легко повірила в брехню, яку Мо Фань і Бріанка вигадали разом.
— Вчителько, пані Сейлан попросила мене відвідати могилу Юрії після прибуття до Священного Суду. Я не знаю її точного розташування. Ви знаєте, де це? — запитала Гайді.
— Знаю, але дай мені трохи часу перевдягнутися. Зачекай на мене в Залі Божеств, — відповіла Бріанка.
— Хіба я не можу зачекати тут? — з цікавістю поцікавилася Гайді.
— Ну... Мо Фань сказав, що теж хоче відвідати могилу. Ми зустрінемося з ним там, — Бріанка швидко вигадала не надто переконливе виправдання.
— Ох, не думала, що він такий розсудливий, але гаразд, — кивнула Гайді. Її виявилося напрочуд легко обдурити.
Бріанка зачинила двері, але збагнула, що через поспіх забула взяти із собою хоч якийсь одяг. І як їй тепер перевдягатися?
Не маючи іншого вибору, вона потайки прослизнула назад до своєї кімнати.
— Ну як усе пройшло? Вона повірила? — запитав Мо Фань.
— Повірила, але тобі доведеться піти з нами на могилу Юрії, — сказала Бріанка.
— О, без проблем, — кивнув Мо Фань. Він вирішив не згадувати нічого з того, що сталося вчора, і просто підіграти.
Побачивши реакцію Мо Фаня, Бріанка прикусила губу. Вона довго вагалася, чи варто піднімати тему минулої ночі. Жінка була вкрай спантеличена власною поведінкою.
— Мо Фаню, щодо минулої ночі... — Бріанка не витримала тиші.
— Усе гаразд, люди часто верзуть якісь дивні речі, коли хворіють. Це цілком зрозуміло, — перебив її Мо Фань. Він нізащо не зізнається, що це справа його рук; щодо цього він ухвалив тверде рішення!
— Я не вмію добре висловлювати свої почуття. Сподіваюся, те, що я зробила минулої ночі, не налякало тебе... — Бріанка опустила голову. Вона намагалася говорити так, щоб це звучало природно, проте її обличчя все одно спалахнуло рум'янцем.
— Не вмієш висловлювати почуття? — Тепер уже Мо Фань остаточно заплутався. З якого це дива вона каже, що не вміє висловлювати почуття? Хіба це не означало, що вона не зрозуміла, що поводилася дивно через те, що її напичкали афродизіаком?
Бріанка не стала продовжувати розмову. Мо Фань зачекав, поки вона перевдягнеться, перш ніж вони разом вирушили до Зали Божеств.
Зала Божеств була символом Священного Суду. Її зовнішній вигляд не надто відрізнявся від інших розкішних залів, але стеля була справжнім витвором мистецтва світового рівня. Вона складалася із зображень божеств трьохсот тридцяти трьох різних релігій, які напрочуд гармонійно поєднувалися між собою. По суті, там були представлені всі релігії, визнані світом. Їх була величезна кількість, проте це не виглядало хаотично. Історії та легенди, зображені на переплетених фонах, передавалися з покоління в покоління...
Деякі митці могли б сидіти тут і досліджувати цю стелю роками, не відчуваючи втоми. На жаль, через хуртовини гора була недоступною для слабших митців і бардів. Їм було надзвичайно складно відвідати Альпи; більшість людей прибувала сюди з особистих причин.
Мо Фань абсолютно нічого не тямив у мистецтві. Він навіть не завдав собі клопоту підняти голову, щоб помилуватися цією красою. Він щиро вірив, що це місце чудово підходить хіба що для лікування шийних хребців...
— Ходімо, — промовила Бріанка.
Мо Фань рушив услід за двома жінками. Правду кажуть: коли починаєш брехати, доводиться вигадувати нову брехню .ю ь, щоб прикрити попередні. Насправді йому було зовсім не цікаво відвідувати могилу Юрії, але тепер він не мав іншого вибору, окрім як піти з ними.
Реакція Бріанки перевершила всі очікування Мо Фаня. Вона сприйняла все набагато спокійніше, ніж він уявляв, і... як би це краще сказати, адже слово «дурна» тут було б не зовсім доречним?...
Могила Юрії знаходилася під крижаним урвищем на схід від Священного Суду. Їм довелося вийти за межі природного захисту скель. Священний Суд і справді вмів обирати найкращі місця. Вершина урвища була просто переповнена магією. Якби звичайні маги культивували тут, саме лише розташування принесло б їм таку ж користь, як і базовий магічний артефакт для культивації!
Їхні сліди засипало снігом за лічені секунди. Сонячне світло сюди майже не проникало, хоча був ще ранок. Місце було темним і похмурим, під владою безкрайньої білизни. Зазвичай розсіяне сонячне проміння з'являлося тут лише ближче до полудня.
Невдовзі Мо Фань нарешті побачив крижане урвище. Зараз вони перебували біля самого його підніжжя. Величезні крижані сталактити звисали з виступу скелі, сягаючи майже самої землі. Вони були гострими, мов списи, але прозорими, наче кришталь.
Під цими сталактитами височів прямокутний надгробок. Він був наполовину засипаний снігом, а слова на ньому вкрилися шаром льоду. Бріанка обережно очистила надгробний камінь і поклала перед ним букет Снігової Лаванди.
Обидві жінки стояли там, схрестивши руки на своїх пишних грудях. Вони схилили голови, промовляючи поминальні молитви за померлими. Це звучало як пісня, приємна, але з ноткою глибокої скорботи...
Мо Фань стояв позаду них і оглядав навколишню місцевість, оскільки йому не було чим зайнятися. Незабаром його увагу привернула ділянка промерзлого ґрунту неподалік.
— Сніг тут має бути принаймні п'ять метрів завтовшки, так? — поцікавився Мо Фань, коли жінки закінчили.
— Думаю, так і є, — відповіла Бріанка.
— Тоді що це за промерзла земля? Виглядає так, ніби її нещодавно розкопували, — Мо Фань вказав на ділянку ґрунту.
Гайді та Бріанка подивилися на промерзлий ґрунт, але не побачили в ньому нічого незвичного. Проте Мо Фань відчував, що тут щось не так.
Зважаючи на їхню поточну висоту і те, що весна була не за горами, навряд чи вони змогли б побачити хоч клаптик землі до самого літа. Міцний шар льоду та снігу сягав понад п'ять метрів завтовшки. Звір нізащо б не зміг так легко його прокопати. Крім того, це місце знаходилося в безпосередній близькості до Священного Суду. Жодні демонічні звірі не прийшли б сюди, щоб знайти свою смерть.
За кілька тижнів землю засипало б снігом, і вона стала б непомітною. Але зараз вона була вкрита лише тонким шаром льоду. За приблизними підрахунками Мо Фаня щодо погодних умов, цю землю розкопали не більше місяця чи двох тому!
— Що ти намагаєшся сказати? — запитала Гайді. Вона була впевнена, що мозок Мо Фаня працює зовсім інакше, ніж у них. Жодній звичайній людині не спало б на думку, що з цією землею щось не так.
— Землю перекопували, і це сталося просто біля могили. Вважаю за необхідне перевірити, чи тіло Юрії досі там, — серйозно заявив Мо Фань.
Мо Фань мав багатий досвід у справах із нежиттю, тому був надзвичайно чутливим до стану ґрунту.
Звісно, це не обов'язково мало якийсь стосунок до нежиті, але було цілком очевидно, що хтось щось зробив із могилою!
— Ти впевнений? — Бріанка злегка спантеличено глянула на Мо Фаня.
— Чи є у Священному Суді маги нежиті? Я теж не можу бути впевненим на сто відсотків, але магу нежиті достатньо лише ненадовго пройтися тут, щоб зрозуміти, що сталося під землею, — відказав їм Мо Фань.