— Яке ще каяття? Я краще б щодня переступала через її мертве тіло та душу. Краще б плювала на рослини, вирощені на її крові. Таку людину, як вона, Альпи мають знехтувати назавжди! — з огидою випалила Едіт.
Вона виглядала зовсім інакше, ніж зазвичай. Через її крижаний холод і жорстокість здавалося, ніби в неї вселився демон. Вона виглядала лякаючою і чужою, але насправді такою була справжня природа дівчини, яка виросла в Альпах і отримала найкращу освіту. Директорка Перрі особисто навчала її магії...
Священні Альпи могли виростити когось на кшталт Амелії, яка, мов Снігова Лаванда, була сповнена любові до світу, так само як могли виховати й вбивцю на кшталт Едіт, яка не відчувала жодного каяття, навіть будучи вкритою свіжою кров'ю. Навіть коли вони дізналися, хто був злочинцем, ніхто не відчув полегшення від правди. Їхнє дихання перехоплювало від тяжкості та скорботи.
— Тоді навіщо ти наклала прокляття на Герра Касаса? Він не мав до тебе жодного стосунку! — спантеличено озвався Му Бай.
— Він на це заслужив. Він усім розповідав, що йому зле, але при цьому покликав мене до своєї кімнати, щоб я склала йому компанію! — холодно відрізала Едіт.
— Ми віддамо її Касасам; гадаю, у них більше не буде причин завдавати нам клопоту. — Джессі стояла за спиною Едіт, готова знешкодити її.
Едіт не чинила опору. Вона розуміла, що битися не має сенсу. Рівні культивації Бріанки, Перрі та Сейлан були чимось недосяжним для неї в цьому житті.
Директорці Перрі відібрало мову. Завівши руки за спину, вона наодинці попрямувала до замку Ферун. Вона не хотіла жодної допомоги від студенток. Її згорблена спина поступово розчинилася вдалині.
Джессі забрала Едіт і призначила кількох магес наглядати за нею, щоб запобігти втечі.
— Мо Фаню, чому ти такий похмурий, хоча вже знайшов злочинця? — Лі Сімей підійшла ближче. У її прекрасних очах блищало захоплення.
Якщо не зважати на його надзвичайну силу, Лі Сімей ніколи не вважала Мо Фаня дуже спостережливим чи розумним. Вона абсолютно нічого не тямила в усьому цьому інциденті, проте Мо Фань зміг докопатися до правди завдяки таким дрібним деталям!
— Я вже перевірив. Едіт отруїла оленину, яку кухня приготувала для Герра Касаса, — промовив Мо Фань.
— То це означає, що Герра Касаса спочатку отруїли? — запитала Бріанка.
— Не обов'язково, ми знаємо лише, звідки взялася отрута. Хтозна, може на Герра Касаса наклали прокляття, коли він намагався щось зробити з Едіт. Цікаво, де Едіт навчилася таких речей. Вочевидь, це не її елементи, — відповів Мо Фань.
— Дійсно, це найбільш заплутана частина, але, мабуть, якщо людина плекає злі наміри, вона знайде спосіб вчинити зло, — зауважила Бріанка.
— Є ще кілька речей, яких я не розумію, — додав Мо Фань.
— Вона вже зізналася, чого ти ще не розумієш? Ти справді хочеш побачити, як Касаси піддають тортурам людей Альпійського Університету? Хай там як, після того, що вона накоїла, цілком справедливо, щоб вона поплатилася за свій злочин, навіть якщо не отруїла Герра Касаса, — зітхнув Чжао Ман'янь.
— Отруїла його таки вона... — зітхнув Мо Фань. — Забудьте, мені здається, що після кількох останніх днів мій мозок от-от вибухне. — Мо Фань похитав головою й поглянув на зорі в небі.
— Мо Фаню, ти справді нас вразив. Як і очікувалося від людини з детективної агенції "Чисте Небо", ми щиро тобою захоплюємося! — всміхнувся професор Лі.
— Ти зробив Альпійському Університету величезну послугу. Вважаю, декан надасть тобі повну підтримку під час суду. До того ж, Альпійський Університет назавжди залишиться перед тобою в боргу. Їхні двері завжди будуть для тебе відчинені! — проголосив професор Чжен.
— Я ледь не забув, що за кілька днів постану перед судом; якби ж ви мені не нагадали... — криво всміхнувся Мо Фань.
Наступного ранку гучний вибух вирвав Мо Фаня з глибокого сну. Ваза в його кімнаті впала на підлогу й розлетілася на друзки від ударної хвилі.
Мо Фань підвівся на ноги, насупившись через шум, що його розбудив. Хіба все не мало вже закінчитися? Це мав бути тихий, мирний ранок із приємним щебетанням пташок. Звідки взагалі взявся цей гуркіт?
Мо Фань швидко переодягнувся і рушив на звук. Він побачив дві могутні аури, що зіткнулися одна з одною. Гучні вибухи виникали, коли сила їхніх аур врізалася в сусідні будівлі.
— Директорко Перрі, ви в цьому впевнені? — із сердитим обличчям запитав старійшина Лін у директорки Перрі.
Директорка Перрі стояла в простому повсякденному одязі. Вона виглядала більш виснаженою, ніж учора, але в її очах горів яскравий вогонь, коли вона протистояла старійшині Ліну з клану Касас. Їхні грізні аури не дозволяли нікому наблизитися до них навіть на кілька сотень метрів.
— Я все вирішила! Якщо старійшина Лін дійсно хоче влаштувати сцену в Альпійському Університеті або завдати шкоди будь-кому з моїх невинних студенток, я не дозволю вам піти звідси цілими, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати власним життям! Старійшино Лін, Едіт — моя учениця. Хоч вона і скоїла такий непрощенний злочин, вона досі залишається студенткою Альпійського Університету. Вона понесе відповідне покарання від Магічних Судів, але я не віддам її Касасам, щоб ви могли вічно катувати її душу! — твердо заявила директорка Перрі.
Директорка Перрі не йшла на жодні компроміси. Від абсолютної шанобливості до Касасів вона перейшла до повного опору. Здавалося, ніби жінка перетворилася на зовсім іншу людину. Це склало в Мо Фаня нове враження про стару відьму!
Едіт також спостерігала. Її обличчя залишалося холодним, проте в очах промайнув ледь помітний відтінок емоцій після слів директорки Перрі.
— Директорко Перрі, ми не боїмося Касасів. Якщо вони дійсно хочуть кинути нам виклик, нехай так і буде. Ми мусимо показати їм, що Альпійський Університет нікого не боїться!
— Директорко, час навчити цей пихатий клан, на що ми здатні!
Голоси на підтримку директорки Перрі лунали дедалі гучніше. Директорка Перрі могла б легко віддати Едіт Касасам. У неї ще був би шанс врятувати стосунки між Альпійським Університетом і Касасами, але вона вирішила інакше.
Альпійський Університет мав власну гідність. Навіть якщо студентка скоїла тяжкий злочин, вона отримає найсправедливіший вирок, поки на ній стоїть печатка їхньої школи. Університет не віддасть її Касасам під тиском!
Це був справжній Альпійський Університет — гладкий і чистий, із плоттю з льоду та кістками з нефриту, непохитний, мов гірський льодовик!
— Можливо, саме таку силу подарував їм дар Амелії! — вигукнув Мо Фань, побачивши Альпійський Університет із цього боку.