Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Маг на повну ставку

Розділ 1474 - Я слухняний студент

Прочитано 0% главы

-Це навіть не було чимось серйозним. Невже їй справді потрібно заходити так далеко?!-

Мо Фань не став би перерізати людині гoрлo без причини. Навіть якщо ця жінка поводилася нерозумно, битися з нею на cмeрть не було потреби.

Проте, якщо він відкличе Повсталу Тінь, Воля жінки, найімовірніше, зрешетить його. Від цього в нього вже добряче боліла голова!

— Вважай, що тобі пощастило! — Мо Фань стиснув зуби і відкликав Повсталу Тінь. Він розумів, що мусить тримати себе в руках, адже перебував у чужій школі.

Натомість Гайді переможно всміхнулася. Її сині очі ледь змигнули, і її Воля пронеслася повз Мо Фаня з шаленою швидкістю...

Мо Фань не захищався. Йому залишалося лише спостерігати, як Кинджали Волі пролітають повз нього. Гайді не мала серйозного наміру рoзiрвaти його на шматки, тож вони залишили на ньому лише кілька пoрiзiв. Нічого страшного.

Мо Фань відчув, як рaни печуть. Він вишкірився, дивлячись, як крoв сочиться з пoрiзiв і крапає в річку.

— Тепер ти задоволена? — Мо Фань підвів погляд і холодно пирхнув.

— Це я зберегла тобі життя! — суворо відрізала Гайді. Тон Мо Фаня їй страшенно не сподобався.

— Якби ти була моїм ворогом, я б не дав тобі спуску! — огризнувся Мо Фань.

— Ти взагалі не збираєшся просити вибачення?! — випалила Гайді.

— Я двічі перепрошу, а ти дозволиш мені ще раз поглянути на твоє oгoлeнe тiлo, щоб ми були квити! — відповів Мо Фань.

— Ти просто нестерпний! — Гайді ладна була вибухнути. Її Воля загула в повітрі, ніби вона збиралася зрівняти все це місце із землею!

Мо Фань теж не відступав. Полум'я, що охоплювало його, злетіло до хмар і запалило небо.

— Гаразд, цього досить! Припиніть, чуєте... — гукнула жінка середніх років у персиково-золотій магічній мантії, стоячи на водоспаді.

Мо Фань подивився на водоспад і побачив розкішну жінку, що спускалася з вершини з білими крилами за спиною. Вода, яка розліталася в повітрі від бурхливого потоку, не наближалася до неї ближче ніж на пів метра...

Вона злетіла до річки, м'яко приземлившись на валун, що стирчав із води якраз між Мо Фанем та Гайді. Спершу вона подивилася на Мо Фаня з лагідною усмішкою. Її зморшки навколо очей були доволі помітними.

— Вважаю, це непорозуміння, — почала жінка в персиково-золотій мантії.

— Ви були там так довго. Я думав, ви скажете щось більш практичне, — невдоволено відрізав Мо Фань.

Він уже давно відчув її присутність. Вона вочевидь була наставницею Альпійського Університету. Навіть навіжена Гайді склала руки разом і злегка вклонилася цій жінці.

— Поєдинки між молодими студентами — це найвидовищніші шоу для нас. Навіщо мені було втручатися? — відповіла наставниця.

— Пані Сейлан, чому така людина, як він, з'явилася в нашому Альпійському Університеті? — вимогливо запитала Гайді.

— Ми запросили його сюди; Університет Перлини продемонстрував надзвичайні таланти під час Світового студентського турніру. Ми сподіваємося перейняти дещо від стародавньої цивілізації зі Сходу. Натомість ми запросили їхніх наставників і студентів сюди для обміну. Вони наші гості. Гайді, не створюймо їм труднощів, — відповіла Сейлан.

— Я не чіпатиму інших. Але що стосується нього... — Гайді вперто наполягала на битві з Мо Фанем на cмeрть!

— З тобою точно щось не так. Водоспад — це очевидне випробування, якому може кинути виклик будь-хто. Ти вирішила, що печера безпечніша за твою кімнату, тож коли я туди зайшов, то побачив тебе...

— Ще одне слово, і я клянуся, ти миттю зникнeш із цього світу! — холодно прогарчала Гайді.

Як вона могла дозволити іншим дізнатися, що цей покидьок бачив її oгoлeнe тiлo? Вона нізащо не дозволить йому розповісти про це!

— Ти казала те саме вже з пів десятка разів, але я досі цілком живий, — глузливо відказав Мо Фань.

— Пані Сейлан, чому б нам не дозволити їм влаштувати тут розбірки? Б'юся об заклад, їм знадобиться деякий час, щоб визначити переможця. Ходімо до мосту і вип'ємо там чаю. — Професор Лі підійшов ближче. Його взуття торкалося води, але він анітрохи не тонув.

— Згодна, — усміхнулася Сейлан.

— З мене досить; Лі Сімей, швидко полікуй мої рaни! — Мо Фань стрибнув на міст.

Едіт і Шеріл відчули, що нарешті помстилися, побачивши закривавлені рaни Мо Фаня.

Мо Фаню було абсолютно начхати на те, що думали ці жінки. Він навіть не міг сказати напевно, чи вони навмисно його підставили. Він заплатив таку величезну ціну лише за те, щоб кілька разів поглянути на oгoлeнe жіноче тiлo!

— Я не цілителька, — відповіла Лі Сімей, здивовано піднявши брови.

— Справді? Навіщо ми взагалі взяли тебе з собою? — випалив Мо Фань.

— ...Ніхто не знав, що ти одразу ж влізеш у бійку! — заперечила Лі Сімей.

— Я полікую твої рaни. Це всього лише кілька дрібних подряпин. Моя учениця насправді не хотіла нічого поганого, — Сейлан підійшла до Мо Фаня. На її долоні з'явився білий Дух Зцілення.

Дух Зцілення полетів до Мо Фаня і закружляв навколо нього. Його рaни почали стрімко гоїтися. Травми були несерйозними, але його одяг тепер перетворився на лахміття, вкрите крoв'ю. Він почувався вкрай некомфортно!

— Якщо кожна студентка у вашій школі така ж бандитка, як вона, думаю, мені краще повернутися до міста, — промовив Мо Фань.

— Уже майже стемніло; тобі доведеться витратити купу енергії, щоб дістатися міста вчасно. Ходімо, я бачу, який ти непосидючий. Вважаю, що Альпійський Університет ідеально тобі підійде, — усміхнулася Сейлан.

— Пані, дуже дивно чути від вас такі слова. Я завжди був слухняним студентом. Я ледь не отримав університетську стипендію. Якщо не вірите, можете спитати професора Лі та професора Чжена, вони знають про мої досягнення в Університеті Перлини... — благочестиво відказав Мо Фань.

— Мо Фаню, боюся, мені важко це підтвердити, — озвався професор Лі.

Мо Фань був слухняним?

Він був Королем Демонів Університету Перлини, який міг вибити все лaйнo з будь-кого, хто був йому не до вподоби! Він провчив майже кожного студента на вершині рейтингів! Він навіть кинув виклик усім новачкам під час церемонії відкриття, а потім викликав на бій цілий факультет! У нього справді вистачило нахабства назвати себе слухняним? Що молодша людина, то вона безсоромніша!

— Забудьте, я не буду перейматися через якусь божевільну. Ходімо всередину, я страшенно зголоднів, — зітхнув Мо Фань.

— Я вже підготувала кілька вишуканих страв. Вірю, що це змінить ваше враження про Альпійський Університет, — запропонувала Сейлан, зробивши запрошувальний жест.

Гайді не наважувалася поводитися неналежно перед Сейлан. Їй залишалося лише люто витріщатися в потилицю Мо Фаня!

Предыдущая главаСледующая глава