— Що таке? Надто наляканий, щоб ступити всередину? — глузливо кинула Шеріл, побачивши, як Мо Фань зупинився менш ніж за п'ятдесят метрів від бурхливого водоспаду.
Мо Фань проігнорував її. Він ступив на ланцюговий міст, що злегка погойдувався, і попрямував до місця, де вода падала найлютішою.
Хоча Мо Фань усе ще був за п'ятдесят метрів, вода, що розпорошувалася в повітрі, лилася на нього рясним дощем. Його одяг промок до нитки.
Наблизившись до водоспаду на відстань двадцяти метрів, він миттю відчув величезний тиск. Навіть дихати стало набагато важче.
Від оглушливого гуркоту йому запаморочилося в голові. Запаморочення лише посилювалося з кожним кроком уперед.
Мо Фань поступово відчув силу води, що намагалася розчавити його. Кожен крок давався йому з неабиякими труднощами!
— А він доволі сміливий. Увійшов туди, навіть оком не змигнувши! — вигукнув професор Лі.
Решта трималася десь за сто метрів від водоспаду. Вони були неабияк вражені, дивлячись на величну картину водоспаду з мосту, але Мо Фань пішов просто в нього. Його постать сховалася за бурхливим потоком води...
Погляд Шеріл нарешті змінився, коли вона побачила, як Мо Фань ступає у водоспад Ферун. До цього вона вважала, що цей хлопець уміє лише гратися словами. Вона здивувалася, побачивши, як його пряма спина розмилася в тумані після того, як він сміливо зайшов у водоспад. Ці води могли зламати мужність будь-кого. Він повністю відкинув те нестерпно огидне перше враження!
Найсильніший учасник Світового студентського турніру, здавалося, дійсно знав, що робить!
Однак незабаром вони побачать, як його жалюгідно вимиє водою назад до їхніх ніг...
Міць водоспаду Ферун могла легко збити мага з ніг. Сміливість зіткнутися з ним ще не означала наявності здібностей, необхідних для завершення цього складного випробування!
— Не зводь очей з води, — нагадала їй Едіт.
— З ним усе буде гаразд? — стурбовано запитала Лі Сімей, онука професора Лі.
— Водоспад Ферун завжди навчить тебе, що ти недостатньо сильний. Це відома цитата, написана на стінах коридорів нашого університету. З огляду на те, яким він був самовпевненим, це може піти йому на користь! — відказала Шеріл.
— До речі, про самовпевненість, хіба ви двоє не такі ж самі? — випалив Му Бай.
— Вони просто роздулися від гордості, — додав Чжао Ман’янь. Було очевидно, що йому не подобалося ставлення Альпійського Університету.
Якщо люди, яким доручили їх зустрічати, поводяться так, то чого очікувати від тих, хто має вищий статус і займає важливі посади в Альпійському Університеті? Скидалося на те, що пихатість була символічною рисою місцевих жителів!
Мо Фань завжди був запальним. Він ніколи не церемонився з тими, хто намагався вдавати із себе крутого перед ним, і йому було байдуже, чи це гарненька дівчина, чи якийсь мерзенний покидьок.
— Скоро побачимо, хто тут роздувся від гордості! — огризнулася Шеріл.
Дві молоді жінки пильно вдивлялися у воду. Деяких студентів Альпійського Університету вже б вимило з водоспаду до цього часу. Те, що хлопець досі не з'явився, означало, що він трохи сильніший за їхніх звичайних студентів.
— Професоре Чжене, хіба Мо Фань не перебуває там уже чимало часу? — запитала Лі Сімей.
— Дійсно, минуло вже чимало часу, — задоволено кивнув професор Чжен.
Мо Фань був найсильнішим студентом їхнього Університету Перлини. Якби він провалив випробування Альпійського Університету, це б зганьбило і їхній навчальний заклад. Що довше Мо Фань протримається у водоспаді, то приязнішим буде Альпійський Університет!
Професор Чжен чув багато чуток про Альпійський Університет. Очевидно, чимало міжнародних шкіл наносили їм візити, але більшість із них закінчувалися за один день, бо Альпійський Університет випроваджував їх раніше...
Університет Перлини бував тут кілька разів, але вони надсилали лише викладацький склад і професорів; вони ще ніколи не привозили із собою студентів. Цього разу вони приїхали як переможці Світового студентського турніру. Вони мусили виправдати репутацію національної збірної своєї країни. Вони не могли дозволити нікому дивитися на них зверхньо!
Професори Чжен і Лі були літніми людьми, тому не хотіли сперечатися з двома невихованими молодими жінками. На щастя, Мо Фань був не з тих, із ким можна так легко жартувати. Якби він зміг дати цим двом добрячого ляпаса, пройшовши випробування водоспадом Ферун, обидва професори були б неймовірно щасливі!
Наскільки розпещені ці студентки? Ми посіли перше місце на Світовому студентському турнірі, а нам усе одно доводиться підлаштовуватися під настрій якихось черниць на священній горі?
— Старий Лі, я вважаю, що Мо Фань протримався довше, ніж понад дев'яносто відсотків їхніх студентів, чи не так? — досить голосно промовив професор Чжен, погладжуючи бороду.
— Звісно! Наскільки мені відомо, не так багато студентів Альпійського Університету можуть витримати більше п'ятнадцяти секунд, — відповів професор Лі.
Час спливав доволі швидко. Едіт і Шеріл почали відчувати деяке занепокоєння!
Невже водоспад Ферун уже збив хлопця на дно озера? Чому його досі не вимило назад до мосту?
— Хоч би скільки він протримався, йому нізащо не побити рекорд Королеви Вимірів! — заявила Едіт.
— Принаймні ваші рекорди він уже побив, чи не так? — спокійно відповів професор Лі.
— Ну... — Шеріл та Едіт не знайшлися що відповісти.
Мо Фань і справді побив їхні найдовші результати. Поки вони розмовляли, він досяг позначки у двадцять секунд. Мало кому з їхньої школи вдавалося протриматися так довго!
— Думаю, він уже зайшов у печеру за водоспадом, — припустив Чжао Ман’янь.
— Цілком можливо!
— ХА-ХА, схоже, цей водоспад Ферун не такий уже й вражаючий, як я спочатку думала. Мо Фань пройшов випробування так легко! — із захопленням вигукнула Лі Сімей.
Обличчя Шеріл та Едіт похмурніли ще більше. З огляду на час, що минув, хлопець і справді міг дістатися печери за водоспадом...
Гуркіт не став тихішим після того, як Мо Фань зайшов у водоспад. Його оточувало сріблясте світло, що стримувало воду. Кожен крок уперед давався надзвичайно важко. Здавалося, ніби його вага зросла в сотню, а то й у тисячу разів!
Відверто кажучи, Мо Фань уже був би на межі своїх можливостей, якби не його демонічна статура. Водоспад Ферун виявився набагато сильнішим, ніж він уявляв. Кілька разів йому ледь не забракло сил, щоб утримати стіну Волі...
Мо Фань використовував стіну Волі для захисту. Це було інтенсивне тренування для його розуму! Мо Фань відчував, як його ментальний стан значно покращився під величезним тиском усього за пів хвилини!