Гора на південь від Сонячного Хребта...
Дунфан Мо міряв кроками землю. Він ще не залікував свої рани. Деякі з них уже вкрилися пухирями.
— Старійшино Мо, ваше ходіння туди-сюди нічим не допоможе, — зауважив Му Єчжуо.
— Батьку, повернімося до села. Вони нізащо не могли вижити, — сказав Дунфан Мін.
— Мовчати! — тривожно гаркнув Дунфан Мо. — Якщо з ними щось трапиться, я теж піду за ними! Це все моя провина, моя провина! Я не зміг вчасно зупинити істоту рівня Правителя, і вони були змушені стрибнути у вулканічне озеро. Як я тепер поясню це шанхайському клану Му, горі Фаньсюе і людям нашого клану?!
— Навіщо вам взагалі щось пояснювати? План від самого початку був небезпечним. Просто не пощастило, що Вітер Куньлунь подув саме тоді, коли вони були тут! Батьку, не варто звинувачувати себе. Давайте просто зробимо те, що маємо. У крайньому разі, зберемо ще одну групу, щоб спуститися і подивитися, чи зможуть вони дістати їхні трyпи, — промовив Дунфан Мін.
Дунфан Мо сердито штовхнув Дунфан Міна. Чому в нього такий ненадійний і вузькоглядний син? Доля їхніх кланів висіла на волосині, а він поводився так, ніби нічого важливого не сталося! Якщо він передасть родину Дунфан у руки свого сина, її падіння стане лише питанням часу!
— Старий Мо, старий Мо! — раптом вигукнув чоловік середніх років.
Дунфан Мо обернувся і помітив срібні стовпи, що підіймалися вгору, утворюючи зіркоподібну магічну формацію, яка освітила всю гору.
— Це... це... — вражено промовив Дунфан Мо, побачивши світло.
Невже вони знищили поклад саркініту?
— Швидше, з'єднайтеся з ними! — випалив Дунфан Мо.
Чоловік середніх років негайно покликав кількох магів простору. Вони стали в шести симетричних точках, спрямовуючи до себе енергію Сувою Простору.
— Ходімо, зустрінемо їх! Хто б міг подумати... хто б міг подумати! — зрадів Дунфан Мо і першим стрибнув у магічну формацію.
Він був переконаний, що вся група загине у вулканічному озері. На його превеликий подив, вони справді виконали це надзвичайно складне завдання! Було просто неймовірно, що їм вдалося знищити саркініт навіть після засідки Вогнекрилого Тирана!
Му Єчжуо та Дунфан Мо негайно очолили групу й увійшли до порталу.
Група людей миттю зникла з гори, залишивши лише кількох молодих магів для охорони. Їм доведеться знову активувати портал, щоб покинути вогняну жилу.
— ХА-ХА-ХА, як же чудово знати, що з вами всіма все гаразд... гм, а звідки тут так багато людей? — Дунфан Мо з чудовим настроєм підійшов до Му Гуанціна та інших.
Дунфан Мо та Му Єчжуо остовпіли, коли, опинившись у печері, побачили групу людей, зв'язаних у кутку.
Що тут сталося? Хіба вони не відправляли вниз лише одну групу? Чому тут була ще одна?
— Хіба це не Му Сюймянь? — миттю впізнав її Му Єчжуо. На її блідому обличчі все ще виднілися сліди від опіків.
Му Сюймянь прийшла до тями, але була повністю скована Повсталими Тінями, які тримали її у вкрай вразливому стані.
— Ці Шань привів їх сюди. Цей шматок лайна... наш клан ставився до нього як до поважного гостя! Навіть якщо Му Нусінь вирішила шукати щастя в іншому місці, він усе одно не зміг віддячити нашому клану за доброту, не кажучи вже про те, що Му Нусінь ніколи не була з ним у офіційних стосунках. Він не лише зрадив нас, а й намагався вбити... цей сучий син! — вилаявся Му Чжуочен, страшенно розлючений на Ці Шаня.
Усі ризикували життям, щоб потрапити сюди. Вони нарешті отримали проблиск надії покинути це місце, але його ледь не зрyйнyвали люди льодяного клану Му. Як вони могли не затаїти образу на Ці Шаня?
Всі вважали Ці Шаня справжнім чоловіком, коли він наважився знову довести свою гідність попри обставини, а він виявився такою мерзенною людиною. Його вчинок був абсолютно огидним і обурливим!
Дунфан Мо та Му Єчжуо перезирнулися. Вони не очікували, що в підземній печері станеться так багато подій, і навіть уявити не могли, що Му Сюймянь, верховна магеса, буде переможена і зв'язана в кутку, наче якась ув'язнена. Вона повністю втратила свою велич верховної магеси!
Му Сюймянь, можливо, не була такою сильною, як вони, але все ж мала неабияку репутацію в льодяному клані Му!
Однак Дунфан Мо і Му Єчжуо затремтіли від гніву, коли усвідомили, що саме намагався зробити льодяний клан Му!
— Чому б нам просто не вбити їх? Вони були такими жорстокими і злісними до нас, з якого дива ми маємо проявляти до них милосердя? — гаркнув розлючений Му Чжуочен.
— Ні. Суспільство не побачить справжнього обличчя льодяного клану Му, якщо ми їх вб'ємо. Вони потрібні нам живими, щоб змусити людей з їхнього клану особисто забрати цей непотріб. Що більше уваги це приверне, то краще для нас. Ми розкажемо всьому світу, як льодяний клан Му ставиться до інших відомих кланів, таких як наші. Тепер, коли ми спіймали їх на гарячому, ми змусимо їх заплатити і зрyйнyємо їхню репутацію! Мо Фаню, що скажеш? — спокійно заперечив Му Гуанцін.
— Згоден. Вбивство не принесе нам жодної користі. Ми лише самі відчуємо огиду, — кивнув Мо Фань.
Люди льодяного клану Му були настільки підлими: вони займалися підставами, коли країна перебувала в такому скрутному становищі. Щойно новина дійде до громадськості, льодяний клан Му постраждає ще більше, і їм навіть доведеться виплатити компенсацію трьом кланам за завдані збитки!
— Мо Фаню, це все завдяки тобі. Ти рятівник наших кланів. Відтепер проблеми гори Фаньсюе — це й проблеми нашої родини Дунфан, — вдячно поплескав Мо Фаня по плечу Дунфан Мо.
— Так, на щастя, старий лідер клану був достатньо розумним, щоб розпочати співпрацю з горою Фаньсюе. Навіть якби ми знайшли інший шлях сюди, нас однаково підставив би льодяний клан Му. А тепер, коли вони так серйозно прорахувалися, ми зможемо обернути це на свою користь! — Му Єчжуо був неабияк вражений Мо Фанем.
Їм вдалося перетворити небезпеку на безпеку попри несподівані повороти. Два клани не лише отримали можливість розкопати вогняну жилу, а й змогли змусити льодяний клан Му поплатитися за свої дії!
Му Сюймянь була відомою представницею льодяного клану Му, тому вони точно були причетні до її дій. Найімовірніше, їхні піарники прибіжать благати про пощаду вже найближчим часом. Їм доведеться вилізти зі шкіри, щоб повернути Му Сюймянь додому!
Жінка відчула, що краще б вона здохла, коли усвідомила, що раптом стала розмінною монетою для двох кланів, які прагнули помститися льодяному клану Му.
Це мала бути розумна засідка, яка б відкинула обидва клани ще далі назад і дозволила б захопити контроль над їхньою власністю. Як усе могло закінчитися ось так?..
А найголовніше, усі дізнаються, що її здолав просунутий маг. Навіть якщо клан викупить її, їй залишиться лише знайти дерево й повіситися!
Група була абсолютно виснажена, коли безпечно повернулася на станцію Ваньян. Вони одразу ж провалилися в глибокий сон. Навіть ті, чиї рани якраз лікували, заснули як вбиті.
Решта роботи більше не обходила Мо Фаня. Проте його досі турбував просторовий вузол ретрансляції. Він попередив людей з шанхайського клану Му та родини Дунфан не наближатися до цього місця без крайньої потреби.
У Білій Лаві не було жодних корисних ресурсів. Мо Фань натомість попросив Дунфан Мо та Му Єчжуо обшукати територію, де він знайшов Метеоритний Багрець. Він вірив, що саме там приховані багатства вогняної жили.
Після швидких пошуків їм вдалося знайти трохи корисних руд. Місце виявилося настільки багатим на ресурси, що Дунфан Мо та Му Єчжуо ледь не пускали слину.
Вогняна жила була значно ціннішою, ніж вони очікували. Окрім надзвичайно рідкісного Первинного Насіння Душі Елемента Вогню, яке забрав Мо Фань, вони також знайшли ще три вже сформованих Насіння Душі, понад тридцять Духовних Насінин, а ще купу Обривків Душі та фундаментальних кристалів. Їм навіть не хотілося йти звідти!
Їм усе ще належало знайти і видобути решту ресурсів у вогняній жилі. Мо Фань уже отримав величезний прибуток, забравши Первинне Насіння Душі Елемента Вогню. Гора Фаньсюе також отримає свою частку після того, як ресурси перероблять і продадуть. Мо Фань не відчував, що щось втратив, не привласнивши ресурси першим.
Краще було розділити прибуток. До того ж, завдяки цій операції гора Фаньсюе фактично здобула двох надійних союзників. З їхньою допомогою льодяний клан Му вже не становитиме такої загрози. Вони більше не зможуть знущатися з Му Нінсюе так, як робили це раніше!
— Слухай, а що з тим стародавнім містечком? Як думаєш, що це було за око? — не втримався від цікавості Чжао Ман’янь.
— Ти віриш у повернення часу назад? — запитав Мо Фань.
— Не дуже. Якби час міг повертатися, ми б застрягли в петлі назавжди, — відказав Чжао Ман’янь.
— Те, що твої написи збереглися, означає, що відновилося лише містечко. Я вважаю, що око — це якась просторова магія з силою відновлення. Можливо, це пов'язано з елементом хаосу... або якимись іншими елементами, — припустив Мо Фань.
— Око від самого початку виглядало моторошно, але тепер, коли я згадую, воно не здавалося живим, — пригадав Чжао Ман’янь.
— Найімовірніше, це якась стародавня магія, або, можливо, стародавнє Заборонене Прокляття... хай там як, поки що це за межами нашого розуміння, — підсумував Мо Фань.
— Твоя правда, у цьому світі є ще багато речей, яких ми не знаємо, — погодився Чжао Ман’янь. Він зітхнув, плануючи викинути все побачене з голови.
Він вирішив не думати про те, чого не міг збагнути. Хлопець був не з тих, хто шукає собі зайвий клопіт.
Мо Фань належав до людей, які хвилюються про проблеми лише тоді, коли вони настають, тому йому було абсолютно байдуже на речі, яких він не розумів.
— Слухай, а чого б нам не розважитися сьогодні ввечері? — запропонував Чжао Ман’янь.
Му Бай медитував на дивані і раптом розплющив очі. Чжао Ман’янь саме звернув увагу на його реакцію. Він широко вишкірився і сказав:
— Бачиш, що я казав? Ти завжди вдаєш із себе джентльмена, але прокинувся, щойно я про це згадав. Ходімо, сьогодні ввечері перемога буде нашою!