Мо Фань із полегшенням зітхнув, побачивши бар'єр навколо Лінлін. Схоже, Старий Бао теж дав їй якийсь цінний магічний артефакт. Інакше вона б згоріла дощенту після стрибка в діру, адже не була магом. Це особливе сяйво не давало Мо Фаню жодного захисту; найімовірніше, воно було прив'язане до душі Лінлін і могло захищати лише її.
П'ятдесят метрів Коричневої Лави здалися команді нескінченною подорожжю. Це було схоже на тортyрний процес переродження!
Зрештою команда провалилася в густий і мутний туман. Туман був украй дивним; його опір виявився напрочуд сильнішим за опір лави. На щастя, він не завдавав команді жодної шкоди. Щойно вони занурилися в нього, вплив Коричневої Лави миттєво зник!
Жар Коричневої Лави не проникав у туман; здавалося, ці дві субстанції були абсолютно несумісними. Вони ніби впали в прозоре ватне болото. Їм доводилося докладати чимало зусиль, щоб продовжувати спуск...
— Хвала Небесам! — Му Гуанцін мав жалюгідний вигляд, але він був настільки розчулений, що хотів упасти на коліна і щиро молитися на знак подяки.
Вони прорвалися крізь Коричневу Лаву. Вони використали все, що мали, аби залишитися живими!
— Му Чжуочен, діставай Сувій Простору, забираймося звідси негайно. Я не хочу залишатися тут ані хвилини довше! — випалив Дунфан Сіфен.
— Хто-небудь може залікувати мої рани? Моя рука повністю обпалена.
— Му Цін досі без свідомості. Хто полікує твої рани? Дядьку Гуанцін, я вважаю, що продовжувати немає сенсу. Ми всі виснажені. Це вже диво, що ми досі живі...
Му Гуанцін зітхнув і похитав головою.
— Як ми взагалі зможемо виконати місію в такому стані? — буркнув Дунфан Сіфен.
— Хіба я вам уже не казав? Магія Простору тут не працює. Ми не зможемо використати Сувій Простору, поки не зрyйнyємо стіну зі скель Саркініту! — заявив Му Гуанцін.
Команда згадала про це лише після його слів. Усі миттєво зневірилися.
-Точно, тут діють обмеження на Просторову Магію. Ми нарешті знайшли безпечне середовище, де могли б не поспішати і встановити магічну формацію для втечі, а воно виявилося кліткою, що тримає нас у пастці!-
— Спускаймося. На дні умови набагато стабільніші. Там і обговоримо наш наступний крок, — сказав Му Гуанцін.
— Не те щоб у нас був кращий вибір...
— Дідько, як ми взагалі до такого докотилися?!
Команда пробиралася крізь густий туман. На дні, як і казав Му Гуанцін, була печера, утворена з гострих скель із надзвичайно високою температурою плавлення. Скелі явно гартувалися вогнем протягом дуже довгого часу, майже перетворившись на кристали. Печера нагадувала підземний світ, що складався з нерівних глянцевих чорно-коричневих скельних поверхонь та виступів...
Туман нікуди не зник. Він не заважав дихати, але здавалося, ніби вони опинилися в підводній печері, затопленій морською водою. У них було відчуття, що вони плавають!
— Туман не дає лаві залитися в печеру, — зауважив Му Гуанцін.
— Але через нього також важко пересуватися. Думаю, цей туман серйозно впливає і на нашу магію, так? — Мо Фань "плив" попереду. Якщо він зупинявся, його повільно тягнуло до стелі печери. Кам'яні кристали, що вкривали стелю, були доволі гострими. Виштовхувальна сила туману була достатньою, щоб ці кристали простромили їх наскрізь, якби вони не чинили опору!
— Угу, ефективність нашої магії значно знизилася, але щойно ми пройдемо цю ділянку, стане набагато легше. Місце, куди ми прямуємо, абсолютно нормальне, — сказав Му Гуанцін.
— Я ніколи цього не забуду... — промовила Дунфан Лінлін.
— Хіба ти не мала б казати таке, лежачи вдома в зручній ванні з гарячою водою? Ми навіть не знаємо, чи виберемося звідси живими! — виправив її Чжао Ман'янь.
— Усе буде добре, давайте мислити позитивніше. Хоча ситуація трохи ускладнилася, ми все ж дісталися сюди, хіба ні? — намагався заспокоїти інших Му Гуанцін.
— Трохи ускладнилася?! Моя душа кілька разів ледь не покинула тіло! — визвірився Дунфан Сіфен.
— Лідере, мені здається, у Дунфан Лінлін опіки, — звернувся Му Чжуочен до Мо Фаня.
Мо Фань підійшов до Дунфан Лінлін і побачив, що обладунки на її спині сильно обгоріли. Ніжна шкіра була вкрита червоними ранами з пухирями. Кілька темно-червоних ліній розповзалися по її спині, мов павутиння...
— У неї Вогняна отрyта, це смертельно небезпечно! — Му Гуанцін миттєво розпізнав отрyтy. Його оптимізму вистачило лише на кілька секунд.
— Це лікується? — випалив Мо Фань.
Якщо з Вогняною отрyтою не розібратися негайно, це було схоже на пробоїну в смужці здоров'я. Її життєва сила постійно витікатиме.
Рани Дунфан Лінлін були дуже серйозними. У неї не було жодного шансу одужати самостійно, і ліки, які вони взяли з собою, теж не допоможуть.
— Му Цін усе ще без свідомості? — запитав Ці Шань.
— Угу, вона навряд чи скоро прокинеться, — похитав головою Мо Фань.
Му Цін була цілителем команди. Цілителі зазвичай були більш вразливими. Хоч Мо Фань і зробив усе можливе, щоб захистити її, її дихання залишалося занадто слабким після травм, яких завдало її легеням полум'я. До того ж, рівень кисню в підземній печері був дуже низьким. Важко було сказати, коли вона отямиться.
Му Цін могла б вилікувати рани Дунфан Лінлін, але зараз вона сама перебувала в критичному стані!
— Дозвольте поцікавитися, Дунфан Лінлін — єдина, хто знає дорогу? — запитав Чжао Ман'янь, пильно дивлячись на Му Гуанціна.
Му Гуанціну миттєво стало ніяково. Він відповів:
— Ну, я не планував спускатися сюди з самого початку, тому не завдавав собі клопоту заучувати карту, але не хвилюйтеся, я все ще трохи її пам'ятаю. Думаю, я зможу згадати деталі, коли побачу знайомі орієнтири пізніше.
— Брате Му Чжуочен, ти впевнений, що Сувій Простору все ще в тебе? Він часом не випав у тебе з кишені, коли ти стрибав у печеру? — уїдливо запитав Чжао Ман'янь. Схоже, він повністю втратив довіру до Му Гуанціна.
— Ти тримаєш мене за ідіота?! — виплюнув Му Чжуочен.
— О, чудово. Я просто запитав про всяк випадок, — сказав Чжао Ман'янь.
— Я... я зможу протриматися ще трохи. Не марнуймо часу. Нам треба поспішити і знайти Саркініт, поки я ще при свідомості, — наполягла Дунфан Лінлін.
— Не хвилюйся, усе буде добре. Не втрачайте надію, ми виберемося звідси живими! — продовжував заспокоювати інших Му Гуанцін, як найстарший серед них.
На жаль, на інших його фальшивий оптимізм не подіяв. Вони попленталися за Дунфан Лінлін із таким виглядом, ніби їм уже не було заради чого жити.
Їхні шанси на виживання тепер залежали виключно від того, як довго вона зможе протриматися!