— Мене це справді не цікавить, — Мо Фань похитав головою.
Якби він став Радником, йому довелося б постійно перейматися благополуччям країни та її людей. А головне, якби він припустився бодай найменшої помилки, її б миттєво роздули і рознесли на весь світ. Йому б довелося щомиті дбати про свій імідж і бути взірцем для інших. Чесно кажучи, Мо Фань не був такою людиною. Він був із тих, кому більше до вподоби чіплятися до молодих дівчат посеред білого дня!
— Якщо ти так категорично проти, я не буду тебе змушувати. Просто не знаю, як ще можу віддячити тобі за все, що ти зробив для країни, — Голова Шао Чжен не став наполягати. Він відчував себе винуватим через те, що не міг запропонувати Мо Фаню гідної винагороди.
— Я робив це не заради винагороди, — заявив Мо Фань.
Те, що він зміг зупинити вторгнення Великої Піраміди Гізи, стало для нього доказом: він дійсно здатен запобігати жахливим, сповненим ненависті трагедіям!
— Я так і думав, що ти це скажеш. Людина, яка прагне лише вигоди, ніколи б не мала такої рішучості. Хай там як, я в тебе в боргу. Якщо тобі щось знадобиться — звертайся до мене без вагань... — сказав Голова Шао Чжен.
— Звісно, від такої пропозиції я не відмовлюся, — кивнув Мо Фань.
Хоча, швидше за все, він ніколи ні про що не попросить.
Його рідне місто, міста, де він жив, і його гора Фаньсюе — усі вони знаходилися на береговій лінії. Голова Шао Чжен зробив усе можливе, щоб забезпечити їхню безпеку. Порівняно з тим, що зробив Голова, те, що він зупинив Піраміду Гізи, раптом здалося йому чимось незначним. Хіба він міг просити в нього ще щось?
Це справді був Голова, гідний глибокої поваги!
— Якщо в тебе більше немає справ, я не буду заважати вашому возз'єднанню з твоєю маленькою дівчиною, — Голова Шао Чжен підвівся на ноги. Він ввічливо усміхнувся Му Нуцзяо, яка саме заварювала нову порцію чаю, і попрямував до дверей.
— Ми не... — Му Нуцзяо зніяковіло усміхнулася, намагаючись пояснити їхні стосунки.
— О, о, я розумію, душевні друзі. Сучасна молодь зараз має дуже широкі погляди, не те що ми в старі часи. Не зважайте, це я просто накручую. Зрештою, головне — це взаємна симпатія. Більше вас не затримуватиму, — цілком серйозно сказав Голова Шао Чжен.
— ... — Му Нуцзяо просто втратила дар мови.
Навіть Мо Фань був ошелешений. Як і очікувалося від Голови, він чудово розумів сучасне суспільство. Він навіть використав термін «душевні друзі» — як витончено!
— А, точно, щодо Тотемних Звірів... я ж знову прошу тебе про послугу, хоча ще навіть не віддячив за попередню. Мені справді дуже незручно, — згадав Голова, вже стоячи у дверях.
— Я продовжу пошуки Тотемних Звірів. До того ж, вони — моя надія якомога швидше досягти верховного рівня. Зрештою, це і в моїх інтересах, — Мо Фань провів Голову до виходу.
— Звісно. Як завжди, покладаю на тебе великі надії. Повертайся до неї, і головне — безпека понад усе! — Голова сам зачинив за собою двері, не давши Мо Фаню можливості провести його за межі Університету Перлини. Він планував прогулятися територією і насолодитися нічним краєвидом.
Обличчя Му Нуцзяо залилося червоним рум'янцем. Що це взагалі було? Чому він не міг поводитися як нормальний, поважний Голова?!
Двері зачинилися, залишивши Мо Фаня та Му Нуцзяо наодинці. Ай Туту пішла гуляти з однокурсниками і мала повернутися нескоро. Му Нуцзяо згадала слова Голови про "душевних друзів". Зустрівшись поглядом з Мо Фанем, вона відчула себе вкрай ніяково.
— Я маю тобі дещо сказати. Ми з Ай Туту переїжджаємо. Ти тут залишишся? — запитала Му Нуцзяо, прибираючи чашки.
— Ти вже все вирішила? — серйозно запитав Мо Фань.
— Думаю, нам більше не варто жити разом. Зрештою, ми вже закінчили навчання, — пояснила вона.
— Типова сцена розставання після випускного! — вигукнув Мо Фань.
— Якого ще розставання? Між нами нічого не було, просто...
— Просто жили як чужі люди?
— ... — Му Нуцзяо знову втратила дар мови. Чому їй здавалося, що чим більше вона говорить, тим більше Мо Фань цим користується?
Насправді Му Нуцзяо відчувала себе тут як удома. Вона походила з великого клану; там були значно більші будинки, просторіші території і безліч родичів, але що більшим був клан, то огидніше було спостерігати за внутрішньою боротьбою за владу. Тут Му Нуцзяо почувалася спокійно. З Ай Туту ніколи не було самотньо. Мо Фань теж іноді заїжджав. Він завжди був для неї чудовим мотиватором, а головне — коли він був поруч, вона почувалася щасливою.
Ай Туту любила побешкетувати. І хоча Му Нуцзяо часто доводилося прибирати за нею, тут вона справді могла розслабитися.
Мо Фань теж був цікавою і надійною людиною. Вони не були аж надто близькими, але й не були чужими, і Му Нуцзяо хотіла б зберегти все так, як є.
Але час невблаганно спливав, і кожен мав іти своїм шляхом. Деякі стежки неминуче розходилися, і коли це ставалося, це означало кінець їхньому студентському співмешканню.
— Тобі не обов'язково переїжджати, — сказав Мо Фань.
— Мм? — Му Нуцзяо не очікувала, що Мо Фань захоче, щоб вона залишилася.
— Вважай це своїм запасним житлом. Можеш приходити сюди, коли захочеш розважитися, відпочити або просто коли засумуєш за нами. Сама знаєш, я тут буваю нечасто, тож хтось має доглядати за квартирою, — запропонував Мо Фань.
Мо Фань не став казати Му Нуцзяо, що він викупив цю квартиру. Якби вона дізналася, то точно б поїхала, щоб уникнути пліток. Звісно ж Мо Фаню було прикро, що його план тримати двох красунь у цій розкішній квартирі от-от піде шкереберть! Він не мав би нічого проти просто милуватися ними, навіть якби йому не дозволяли їх торкатися. Можливо, одного дня він вирішив би стати справжнім покидьком, і тоді йому знадобилися б мішені. До того ж, у цій квартирі була чудова звукоізоляція, тож не мало значення, наскільки голосно дівчата кричали б... (кхм-кхм...)
— Думаю, мені все ж краще переїхати, — наполягала Му Нуцзяо.
— Не треба, я буду за вами сумувати, — випалив Мо Фань.
Він нізащо не дозволить своїм розкішним сусідкам утекти!
— Переїжджати? Хто переїжджає? Демон, ти нарешті з'їжджаєш? Клас, нарешті ти покинеш цю квартиру. Я чекала цього дня від самого початку. Більше не треба буде хвилюватися, що ти підглядаєш за нами, та ти навіть за оренду не платив після того, як скористався нами! Сестро Му, це ж така радість! — Ай Туту влетіла в двері, і її дзвінкий голос миттєво заповнив усю квартиру.
— Туту, що ти верзеш?! Що значить "не платив за оренду після того, як скористався нами"?! — почервоніла від сорому Му Нуцзяо.
Лише Ай Туту дозволяла собі розгулювати вітальнею у відвертих піжамах. Му Нуцзяо рідко одягала щось подібне. Можливо, вона й спала в тонких нічних сорочках, бо це було зручно, але робила це лише тоді, коли Мо Фаня не було вдома. Мо Фань міг бачити її в них хіба що кілька разів, коли повертався несподівано, але вона завжди одразу ж ішла переодягатися. Це точно була не її проблема!
— Демоне, ти так довго окуповував нашу квартиру. Якби ти не платив, ми б тебе давно виставили! Знаєш, скільки чоловіків мріяли б жити з нами? — продовжувала Ай Туту.
— Пані Ай Туту, чи не могли б ви розібратися в ситуації, перш ніж щось казати? Це ваша сестра Му хоче з'їхати, а не я! — відповів Мо Фань.
— Га? Цзяоцзяо, чому ти з'їжджаєш? Цей збоченець тебе ображав? Заліз до твоєї кімнати і поставив приховані камери? Чи, може, зайшов ще далі і зробив щось, поки мене не було... А-а-а, ти, покидьку, Мо Фаню, як ти міг?! Чому ти націлився на неї, а не на мене? Хіба в мене фігура не краща?! — заверещала Ай Туту.
Почувши це, Му Нуцзяо ледь не випустила чашку з рук. У Мо Фаня теж відвисла щелепа. Йому знадобилося кілька секунд, щоб зібратися з думками.
— Туту, та що ти взагалі таке мелеш?! Усе зовсім не так, як ти собі навигадувала. До того ж, з якого дива ти зі мною взагалі змагаєшся за таке?! — Му Нуцзяо остаточно втратила дар мови.
— Мені просто здалося це несправедливим. Я ж теж дівчина, але чому збоченці завжди клюють на тебе, навіть коли мій розмір більший за твій? — обурилася Ай Туту.
Му Нуцзяо відчула, що зараз просто знепритомніє. Невже Ай Туту не розуміє, що Мо Фань досі стоїть поруч? Одне діло обговорювати таке наодинці, але яким треба бути безсоромним, щоб казати це просто в обличчя іншій людині?!
Боячись, що Ай Туту бовкне ще щось більш ганебне, Му Нуцзяо швидко затягла цю дурепу до її кімнати. Якщо так піде й надалі, вона взагалі ніколи не відмиється від цієї ганьби!
— Сестро Му, немає сенсу тікати від пліток! Усі й так кажуть, що ми наложниці демона. Якщо ти з'їдеш, люди подумають, що демон вигнав нас, бо ми більше не привабливі. Жоден нормальний чоловік після цього на нас навіть не подивиться! — голос Ай Туту доносився вже з кімнати.
Мо Фань був щиро вражений Ай Туту. Вона озвучила всі його потаємні думки!
Цк-цк, приховані камери в кімнаті Му Нуцзяо... А це звучить як чудова ідея!
Трохи згодом Му Нуцзяо повернулася до вітальні.
Вона побачила, що Мо Фань сидить на дивані й спокійно п'є чай. Повагавшись мить, вона заварила свіжий чайник і принесла до столу трохи закусок.
Мо Фань був занурений у свої думки. Коли він помітив, що робить Му Нуцзяо, його серце сповнилося теплом. Він не міг не подумати, яким же щасливчиком буде той чоловік, який одружиться з такою розкішною, елегантною і розуміючою жінкою... Ех-х, чи не варто йому просто стати справжнім покидьком? З якого дива він має віддавати таку чудову жінку комусь іншому?!
— Здається, вона п'яна. Уже заснула, — зітхнула Му Нуцзяо.
Якщо вона справді переїде, їхні шляхи з Ай Туту розійдуться. Зрештою, вона поверталася до свого клану. Навряд чи Ай Туту зможе жити з нею там.
Му Нуцзяо більшу частину часу була для Ай Туту і за старшу сестру, і за матір!
— Хіба вона не вирішила залишитися при університеті? — запитав Мо Фань.
— Угу, мені університет теж запропонував роботу. Декан Сяо сподівається, що ти, я і Чжао Ман'янь займемо посади в Університеті. Ми можемо приходити і читати лекції для новачків, коли будемо в місті. Університети та інститути зараз відіграють ключову роль у вихованні надійних магів за нинішніх обставин... Настав час і мені подумати, яким шляхом іти далі. Я планую відвідати більше інститутів та шкіл, а також використати зв'язки свого клану, щоб заснувати нові магічні школи в Містах-Штабах, — поділилася планами Му Нуцзяо.
— То ти плануєш піти в сферу освіти? — з цікавістю запитав Мо Фань.
— Угу, я можу використати свою репутацію, здобуту на Світовому студентському турнірі. Мій клан також допомагає мені скористатися цією можливістю... До того ж я не дуже сильна в бізнесі. Я маг, а не підприємець. Останнім часом я багато про це думала, і так склалося, що мій клан має певні зв'язки в освітній сфері... — Му Нуцзяо налила собі чаю і зробила ковток.
Вона вже обрала свій шлях і тепер хотіла почути думку Мо Фаня з цього приводу.