Шанхайський міжнародний аеропорт Хунцяо...
Мо Фань був у темних окулярах. Цей юнак, який вважав себе еталоном чоловічої краси всієї країни, намагався залишитися інкогніто. Він боявся, що дівчата-підлітки, його прихильниці, впізнають його і здіймуть небажаний галас...
— Сер, ми перевірили вашу особу. Ви не є тим розшукуваним злочинцем, якого ми шукаємо. Можете йти, — охоронець віддав честь і повернув Мо Фаню паспорт.
Обличчя Мо Фаня потемніло. Він почав замислюватися, чи не живе він випадково в стародавні часи. Чому його ніхто не впізнає після всього того, що він зробив?
Це був найгірший день у його житті. Він планував провести приємний ранок із Є Сінся, але та стара відьма Тата мусила втрутитися і зруйнувати їхнє усамітнення. Мало того, що він ледь не запізнився на рейс, його ще й потягли до кімнати для допитів, сплутавши зі злочинцем!
Ну серйозно, хіба вони коли-небудь бачили такого привабливого злочинця?!
Мо Фаню було ліньки марнувати час на суперечки з охороною.
— До речі, хіба рейси не завжди прибувають у Пудун? Чому зараз ми приземлилися в Хунцяо? В аеропорту просто не проштовхнутися, — пробурчав Мо Фань, прямуючи до виходу.
— Ви про міжнародний аеропорт Пудун? — перепитав охоронець.
— Угу, — кивнув Мо Фань.
— Як довго вас не було? — охоронець подивився на Мо Фаня, як на іншопланетянина.
— Менше півроку. А що? Вони перенесли міжнародний аеропорт Пудун? — здивувався Мо Фань.
— Ця територія вже перетворилася на море Пудун. Навіть найбільший літак у світі не наважився б приземлитися там, де раніше був аеропорт Пудун, — пояснив охоронець.
— Що ви маєте на увазі? — розгублено запитав Мо Фань.
— Схоже, ви й справді не в курсі. Берегова лінія скоро впаде під натиском морських монстрів. Океан поглине міста, — продовжив охоронець.
— Невже все настільки серйозно? Я вам не дурень, не намагайтеся мене розіграти! — випалив Мо Фань.
Охоронця потішила недовіра Мо Фаня. Він не став сперечатися, лише додав:
— Можете самі піти і переконатися.
Мо Фань, абсолютно збитий з пантелику, попрямував до підземного паркінгу. Там на нього вже давно чекав Чжао Ман'янь. Він тримав у зубах цигарку, перефарбував волосся в золотавий колір, як у старі добрі часи, і носив сережки. Він був стильно вдягнений і привертав багато уваги, стоячи поруч зі своєю розкішною машиною.
— Погляньте на нього... не боїшся, що хтось із твого клану тебе впізнає? — покепкував Мо Фань.
— Саме тому мені треба виглядати ще більш епатажно. Сідай, оціни мою нову тачку. Послухаймо, як реве цей звір, коли ми мчатимемо містом, — відповів Чжао Ман'янь, заводячи двигун.
— Я б не відмовився від поїздки. Поїхали в Пудун, — запропонував Мо Фань.
— Пудун? — Чжао Ман'янь був приголомшений.
— А що таке? Ця територія закрита? — запитав Мо Фань.
— Тобі знадобиться швидкісний катер, якщо хочеш відвідати Пудун, — відповів Чжао Ман'янь.
— Що ти маєш на увазі?
— Що значить, що я маю на увазі? Ти що, жив в ізоляції від світу півроку? Не вірю, що ти з тих людей, які не сидять в інтернеті, не читають новин або не слухають чуток, — похитав головою Чжао Ман'янь.
— Власне, саме так я і провів останні півроку. Я займався виключно культивацією. У Храмі Парфенону навіть немає Wi-Fi, а мобільний зв'язок заблокований. Я жив як печерна людина, — пояснив Мо Фань.
— Кількома словами тут не обійдешся. Я відвезу тебе туди, якщо ти справді хочеш. Сподіваюся, ти до цього готовий, — Чжао Ман'янь опустив вікна і натиснув на газ. Він безрозсудно виїхав із паркінгу, спровокувавши хвилю гнівних сигналів від інших водіїв.
Чжао Ман'янь виїхав на шосе і розігнався до божевільної швидкості.
Мо Фань відчув неабияке полегшення, знову побачивши Магічне місто та його сучасність, особливо після тривалого перебування в горах. Люди не можуть занадто довго жити на природі. Уся ця зелень, свіже повітря і приємні аромати лісу не так розслабляли, як звичний смог Магічного міста!
— Це точно дорога до Пудуна? — запитав Мо Фань, коли відчув щось недобре.
— Ми їдемо до Баошані, там безпечніше, — відповів Чжао Ман'янь.
— Безпечніше? — у голові Мо Фаня роїлися питання.
Коли вони дісталися району Баошань, Мо Фань уже міг розгледіти океан удалині прямо з шосе. Щось здавалося йому вкрай дивним.
— Мене постійно щось турбує, — промовив Мо Фань.
— Мабуть, це океан, — припустив Чжао Ман'янь.
— Точно, я не пам'ятаю, щоб раніше звідси було видно океан. Чому здається, що море раптом опинилося так близько до міста? — запитав Мо Фань уголос.
— Це тому, що рівень моря піднявся, — відповів Чжао Ман'янь. Він швидко перемкнув передачу і обігнав машину, яка теж перевищувала швидкість. Він підняв середній палець, і оскільки дах був відкритий, водій іншої машини чітко побачив цей жест.
— Рівень моря піднявся? І чому це має таке велике значення? — запитав Мо Фань.
— Ти справді настільки неосвічений? Підвищення рівня моря — це катастрофічна проблема. Одного метра достатньо, щоб затопити безліч островів по всьому світу. Якщо він підніметься на десять метрів, ти хоч уявляєш, наскільки зменшиться наша територія? Розумієш, як легко тепер морським монстрам вторгнyтися до нас, маючи свободу пересування? — випалив Чжао Ман'янь.
— О, звучить логічно. То на скільки метрів піднявся рівень моря? — поцікавився Мо Фань. Схоже, він досі не усвідомлював усієї серйозності ситуації.
— Ти знаєш, чому я не їду прямо до Пудуна? — відповів запитанням Чжао Ман'янь.
— Звідки мені знати? Може, там сильний шторм. Якщо там шторм, нам дійсно знадобиться човен... Трясця, ти хочеш сказати, що Пудун теж затоплений?! — Мо Фань нарешті все зрозумів, пригадавши слова охоронця.
— Ми приїхали. Дивись сам, — Чжао Ман'янь заїхав у фортецю Баошань.
Баошань уже перетворився на фортечну дамбу заввишки понад двадцять метрів. Спочатку Мо Фань подумав, що це високі будівлі, які з'єднали між собою. Але раптом він усвідомив, що це стіни дамби. Дамба відділяла місто від океану, і на її мурах патрулювали насторожені бойові маги, ніби очікуючи нападу.
Дамба простягалася вздовж берегової лінії району Баошань і доходила до району Янпу. Вона навіть з'єднувалася з районами Хункоу та Цзінань! Річка Хуанпу, яка протікала через Магічне місто, тепер перетворилася на море Хуанпу, що з'єднувалося зі Східнокитайським морем!