Це було схоже на пробудження від тяжкого сну; кошмарна сцена, від якої мороз ішов поза шкірою, миттєво змінилася на знайомі краєвиди. Усе, що тиснуло на свідомість, раптово зникло.
Велика Піраміда Гізи зникла. Степи Мандрівників повернулися до нормального стану... хоча й не зовсім до нормального, адже тепер їх неможливо було впізнати через жахливі руйнування.
Нежить Стародавньої Столиці повільно відступала. Вони здобули блискучу перемогу. Їм не було потреби святкувати її тут, у світі живих. Вони могли святкувати скільки завгодно після повернення на свою територію!
Король Нежиті повернувся на плече Колосального Зомбі. Колосальний Зомбі, здавалося, був невдоволений. Він не припиняв ревіти в той бік, де зникла Піраміда, ніби обзиваючи Сфінкса боягузливим псом.
Сфінкс, мабуть, зараз просто вибухав від люті. Якби він не витратив стільки часу та енергії на битву з Демонізованим Мо Фанем, хіба міг би він програти цьому незграбному Колосальному Зомбі?!
— Мій королю, усі надто довго чекали. Якщо вони зможуть втамувати свою жагу через битви, я впевнена, що багато бунтарів погодяться посидіти тихо ще якийсь час, — звернулася Королева Потойбічного Світу до Короля Нежиті людською мовою.
— Бунтарі? — здивовано перепитав Мо Фань.
Королева Потойбічного Світу закотила очі. Вона була такою ж звабливою, як і жива жінка, а може, навіть і привабливішою.
— Світ мертвих набагато більший, ніж ти можеш собі уявити, — сказала вона. — Не кожен правитель нежиті готовий присягнути на вірність нашому королю. Деякі правителі, яким до вподоби вирізати людей, уже починають скаржитися. Чесно кажучи, заборона нежиті входити у світ живих — це неприйнятно. Мертві не можуть задовольнити свої потреби в їжі та інших речах, як люди. Якщо вони навіть не зможуть втамувати свою жагу до вбивства, це буде рівноцінно знищенню їхньої природи.
Король Нежиті обернувся і пильно подивився на Королеву Потойбічного Світу.
Вона миттєво зрозуміла, що сказала зайвого. Вона швидко впала на коліна і схилила голову.
— Продовжуй, я слухаю, — сказав Король Нежиті.
— Я не смію.
— Кажи! — холодно відрізав Король Нежиті.
Королева Потойбічного Світу трохи повагалася. Вона почекала, поки Король трохи заспокоїться, перш ніж відповісти:
— Різні племена нежиті почали воювати між собою, оскільки їм заборонено вторгатися у світ живих. Однак, якщо вони вбивають лише інших мерців, рано чи пізно вони почнуть сумніватися в сенсі цієї заборони. Вбивство — це єдина мета існування нежиті. Якщо мій король залишив ці землі живим людям і вирішив не втручатися в їхні життя, ми мусимо знайти спосіб задовольнити жагу нашого народу до вбивства, як от у цій битві... Я вірю, що ви й самі відчули ту повагу і славу, якою вас обдарував ваш народ після перемоги.
Король Нежиті не відповів, але його емоції говорили самі за себе.
— Вони наче ваші діти; вони поважають вас і ставляться до вас, як до батька. Але важко не затаїти образу, якщо їх змушують діяти всупереч їхній природі. Це дасть ворогам привід підбурити їх до повстання. Вони можуть перейти до іншого Потойбіччя, де зможуть задовольнити свою жагу до крові. Тому, хіба не краще нам знайти спосіб втамувати їхній голод? Якщо мій король не бажає вирізати живих, ми можемо оголосити війну всьому Потойбіччю. Потойбіччю потрібен лише один король, і я впевнена, що тільки ви гідні цієї ролі! — завершила свою промову Королева Потойбічного Світу.
Хуфу вже розпочав свій наступ. Його армія вирізала людей переважно для зміцнення свого королівства. Вбивство завжди було найефективнішим способом для нежиті здобути більше сили!
Два наймогутніші королівства нежиті у світі знаходилися в Китаї та Єгипті. Хоч би як крутилося колесо фортуни, цим двом королівствам усе одно довелося б зіткнутися, і Битва в Степах Мандрівників стала лише іскрою!
Поруч стояв Правитель Червоних Скелетів. Як і Королева Потойбічного Світу, він теж жадав війни. Він хотів убивати! Навіть незважаючи на те, що цього разу він не брав участі в битві, запах крові, що висів у повітрі, діяв на нього як ковток свіжого повітря, сповнюючи енергією!
— Ти справді думаєш, що я з тих, хто задовольниться тим, що просто дасть загарбникам один ляпас і на цьому зупиниться? — промовив Король Нежиті.
Королева Потойбічного Світу здивовано охнула.
Тільки Стародавній Король міг назвати знищення сотень тисяч солдатів ворожої армії "ляпасом"!
— Схоже, мій король уже запланував повернути борг. Даруйте, що дозволила собі зайве! — усміхнулася Королева Потойбічного Світу.
— Убийте їх усіх, убийте їх усіх! — збуджено і вперто заревів Колосальний Зомбі.
Мо Фань на деякий час утратив дар мови.
Повернути борг?
Про таке Мо Фань навіть і не думав. Це вже було справжнім дивом, що їм удалося вигнати ворога зі Степів Мандрівників!
— Нам потрібні розломи, які приведуть нас до їхнього Потойбіччя. — Король Нежиті обернувся і подивився на Мо Фаня.
— Ви просите мене відкрити розломи? — Мо Фань вказав на себе.
— Ти можеш відмовитися, — спокійно відповів Король Нежиті.
Мо Фань із полегшенням зітхнув.
Подумати тільки, що він може спровокувати війну між двома Потойбіччями; Мо Фань був твердо переконаний, що він не підходить для такої роботи. Це означало б проникнення в кілька найвідоміших пірамід Єгипту. Проблема полягала в тому, що навіть деякі маги Забороненого Прокляття не наважилися б на таке, не кажучи вже про мага просунутого рівня, як він. Хіба він не шукав би смерті!?
На його превелике полегшення, Король Нежиті був дуже розуміючим і не змушував його до цього.
Однак Мо Фань не встиг розслабитися, як почув другу частину відповіді.
— Тоді я скасую заборону нежиті вторгатися на людські території. Мені в будь-якому разі треба дбати про свій народ.
Мо Фань знову втратив дар мови.
Оце так шантаж!
Головний Інструктор уже перетворився на таке, але його звичка заманювати людей у пастки нікуди не зникла. Мо Фань уже майже повірив, що Головний Інструктор прийшов зі своєю армією, щоб врятувати йому життя, але виявилося, що він усе ще надто молодий і наївний!
— Я ж не можу перетворюватися на демона коли заманеться. Я всього лише жалюгідний маг просунутого рівня без сили Елемента Демонізації. Якщо я спробую увійти до Піраміди, то просто здохнy, — відповів Мо Фань.
— А я думала, ти не боїшся смерті. Не хвилюйся, я тобі допоможу. До того ж, ніхто не каже, що ми маємо робити це просто зараз. Нам потрібно підготуватися і вибрати сприятливий день, — додала Королева Потойбічного Світу.
— Сприятливий день... — Мо Фаню просто забракло слів.
Він раптом відчув, що в нього немає вибору. Ще зовсім недавно він зневажав Чорну Церкву за те, що вони зраджували свій вид, відкриваючи брами створінням Потойбіччя.
Він і гадки не мав, що незабаром сам стане тим, хто відчиняє брами! На щастя, він відкриватиме брами до єгипетського Потойбіччя. Це буде нежить Китаю, що оголошує війну нежиті Єгипту, помстившись загарбникам!
Робота була не з легких, але Мо Фаню не залишалося нічого іншого, окрім як погодитися!
Стародавня Столиця ще не оговталася від великої катастрофи. Ця земля конче потребувала спокою, який забезпечувала заборона на вхід нежиті. Судячи зі слів Королеви Потойбічного Світу, рішення Стародавнього Короля викликало невдоволення багатьох Правителів Нежиті. Якщо їм не дозволять виплеснути своє роздратування на живих, єдиним виходом залишається оголошення війни іншому Потойбіччю!
Єгипет також постійно потерпав від нападів нежиті, здебільшого через те, що Потойбіччя ставало дедалі сильнішим і потребувало виходу для своєї жаги до битв.
Схоже, Мо Фаню доведеться поговорити з владою Єгипту. Два імператори нежиті вирішили з'ясувати стосунки, і саме він буде тим, хто смикатиме за ниточки!