— Га? Ти справді так ризикував життям, аби тільки спіймати цього нікчему? — пролунав звабливий голос за спиною Мо Фаня.
Мо Фань здригнувся. Він різко обернувся і побачив прекрасне, але бліде обличчя всього за три сантиметри від свого. Її обличчя огортав темний, ілюзорний зелений туман. Здавалося, ніби її насправді тут не було, навіть попри те, що вона знаходилася на відстані витягнутої руки!
— Король наказав мені наглядати за тобою, щоб переконатися, що не станеться жодних несподіванок, — усміхнулася Королева Потойбічного Світу. Її обриси були дуже тьмяними, а частина тіла нижче талії ховалася в тому самому зеленому тумані. Найбільше заворожувало те, що Мо Фань відчував приємний аромат щоразу, коли вона говорила.
— Дякую, — Мо Фань потягнув Холодного Принца за собою. Він не очікував, що один із восьми Правителів Нежиті особисто його супроводжуватиме.
Мо Фань якраз знаходився неподалік краю армії Потойбіччя, шукаючи спосіб непомітно вибратися звідти. Його витривалість та магічна енергія були майже на нулі. Як виявилося, Королева Потойбічного Світу весь цей час пильно за ним спостерігала.
— Ходімо зі мною; настав час насолодитися справжньою битвою, — сказала Королева Потойбічного Світу.
— Що ви маєте на увазі? — дещо розгубився Мо Фань.
— У цьому світі небагато тих, хто гідний стати супротивником нашого короля, але той, хто ховається в Піраміді — один із них. Хіба ти не хочеш стати свідком битви між імператорами? — запитала Королева Потойбічного Світу.
— Битви між імператорами? — Мо Фань був шокований.
Імператори!
Невже Володар Потойбіччя, що перебуває у Великій Піраміді Гізи, і справді є сутністю рівня Імператора? Чи не тому він не зміг витримати тиск навіть у своїй Демонічній Формі?
Мо Фань рушив за Королевою Потойбічного Світу до поля бою. Вона підняла його на плече Колосального Зомбі. Здавалося, ніби вони стоять на самісінькій вершині гори. Звідси відкривався неймовірний вид на все хаотичне поле бою!
Сильний вітер бив в обличчя. Туман мертвих, що завис над полем бою, був на відстані витягнутої руки. З цієї висоти Мо Фань легко бачив священну золоту Піраміду. Вона все ще випромінювала смертельне світло, але вже не так яскраво. Трyпні Чиновники Гори Плоті таки завдали Великій Піраміді Гізи відчутної шкоди!
Король Нежиті теж стояв на плечі Колосального Зомбі. Він самотньо височів на правому плечі, тоді як Королева Потойбічного Світу, Правитель Червоних Скелетів і Мо Фань перебували на лівому. Король Нежиті пильно дивився на Піраміду. Його непереборна аура простягалася через Степи Мандрівників, націлена просто на Володаря Потойбіччя всередині Піраміди!
Усередині Великої Піраміди Гізи вишикувалися десять Темних Майстрів Меча. Тепер вони стали звичайними слугами, що тягнули левітувальну золоту колісницю. Темні Майстри Меча ступали просто по повітрю, проходячи над армією Потойбіччя.
На золотій колісниці стояв чоловік у сліпучо-білому вбранні фараона. Він тримав жезл фараона, випромінюючи темно-синє смертельне світло. Здалеку він скидався на святого, що піднісся над земним світом!
— Це Хуфу! — приголомшено вимовив Мо Фань.
Сутність, чий голос відлунював над усією Північною Долиною, чиє світло змусило його впасти на землю, хто командував армією Потойбіччя і перед ким схилявся навіть такий монстр, як Сфінкс, була не ким іншим, як фараоном Хуфу!
Король Нежиті продовжував тиснути на Велику Піраміду Гізи своєю аурою. Було очевидно, що Хуфу більше не міг залишатися осторонь.
Один був найвеличнішим імператором Китаю, творцем Елемента Нежиті, що здобув вічне життя. Інший — фараоном Стародавнього Єгипту, який будував гігантські мавзолеї, щоб стати Володарем Потойбіччя!
Це було протистояння чорного та білого; вони обидва були Правителями Нежиті. Здавалося, ніби ця битва була визначена самою долею тисячоліття тому.
Стародавній Король і Фараон Хуфу ніби досягли мовчазної згоди. Їхній двобій відбувався не на самому полі бою. Їхня нищівна сила легко могла б завдати непоправних втрат їхнім власним підданим.
Чорний і білий імператори зникли одночасно.
Вони в одну мить злетіли в хмари. Мо Фань навіть не міг розгледіти, чи битва вже почалася. Він бачив лише гігантські вири, що утворювалися в густих хмарах. Усередині цих вирів був світ хаосу та порожнечі, де по різні боки стояли дві фігури — Стародавній Король і Фараон. Два промені світла зіткнулися один з одним, після чого розлетілися навсібіч, наче іскри...
Мо Фань підняв очі. Те, що він бачив, було силою, з якою він ніколи не стикався і яку навіть не міг збагнути.
Два імператори, здавалося, створили ізольований простір для свого двобою, утворивши цей гігантський вир у небі. Люди на землі могли бачити його, незважаючи на величезну відстань. Однак цей простір утримував руйнівну енергію всередині, не дозволяючи їй вирватися назовні!
— Добре видно? — з усмішкою і ноткою кепкування запитала Королева Потойбічного Світу, помітивши, як напружено Мо Фань намагається розгледіти деталі битви.
— Не дуже, але я відчуваю це, — відповів Мо Фань.
Імператори рухалися неймовірно швидко. В одну мить вони зійшлися в бою безліч разів, можливо, навіть більше, ніж міг уявити Мо Фань. Він ледве встигав стежити за подіями.
Він не міг визначити, скільки Елементів було задіяно, не міг оцінити потужність енергії, що вирувала у вирі, адже це було далеко за межами його розуміння. Він був абсолютно засліплений цим видовищем, але знав одне напевне: навіть перебуваючи в Демонічній Формі, він був би розтертий на попіл за лічені хвилини, якби опинився в епіцентрі цієї битви!
Рівень цієї битви виходив за межі рівня Правителя. Це був перший раз, коли Мо Фань став свідком бою істот такого масштабу. Він ніколи навіть не уявляв, як це може виглядати. Два імператори були настільки могутніми, що могли вільно переміщатися між вимірами, використовуючи справжній абсолют Магії Простору!
Після потужного вибyхy небо раптово вкрилося жахливими тріщинами.
Вони були настільки чіткими, що ті, хто за цим спостерігав, не могли не замислитися: а чи не є їхній світ просто дзеркалом? Інакше чому ці тріщини розповзлися на п'ять тисяч кілометрів?
Просторовий вир на самісінькій вершині неба почав звужуватися. Схоже, битва знову перемістилася в їхній вимір зі світу порожнечі та хаосу. Той вимір був на межі колапсу через колосальну енергію їхнього двобою.
— Остерігайтеся цих тріщин, вони смертельні! — попередила Королева Потойбічного Світу.
Одна з тріщин раптом розкололася, вдаривши з небес просто в загін скелетів та Катів Потойбіччя, що саме зійшлися в жорстокій битві. І скелети, і Кати миттєво зникли, наче їх ніколи й не існувало!
Смертельні тріщини вкрили все небо. Якби битва відбувалася на землі, важко уявити, скільки б створінь від неї загинуло. Навіть ці випадкові тріщини, що сипалися з небес, наводили жах на обидві армії мерців!