— Звідки в них стільки сили?! — Чан Ї не вірив власним очам, дивлячись на мертвих викликаних звірів.
Раніше Спустошливі Звірі Бейцзяну рівня Воїна не мали жодного шансу проти їхнього загону Викликачів. Хіба це не означало, що кожен із цих Запряжених сильніший за істоту рівня Воїна?
Якщо це так, то як вони взагалі мають захищати фортецю Північної Варти?
— Вони наближаються! — похмуро промовив ад'ютант. Він і гадки не мав, як їм продовжувати бій. Вони абсолютно нічого не знали про здібності свого ворога, окрім його нездоланної сили.
— Загони вогню, Вогняний Басейн! — скомандувала Командир Бінь Вей.
Наказ швидко рознісся серед солдатів. Маги вогню фортеці Північної Варти миттєво вийшли вперед і почали будувати Зоряні Візерунки.
Зі стін фортеці, наче дрібні метеорити, один за одним посипалися Вогняні Кулаки, з гуркотом врізаючись у жовту землю.
Удари Вогняних Кулаків зосередилися на ділянці, де щільність Запряжених була найвищою. Вибухи полум'я спалювали нежить, що йшла попереду. Вирви від заклять швидко злилися в єдиний гігантський басейн палючого вогню!
Полум'я перепліталося і люто вирувало у величезному басейні. Запряжені опинилися в самісінькому пеклі. Їхні ланцюги розжарилися до червоного від нестерпного жару. Їхня шкіра, схожа на зів'ялу кору дерев, почала тріскатися й репатися.
Проте Запряжені продовжували йти вперед, ніби взагалі не відчували болю від полум'я, що пожирало їхні тіла!
Багато хто з них був повністю охоплений вогнем, але це їх зовсім не турбувало. Їхні очі зберігали той самий моторошний блиск, не відриваючись від фортеці Північної Варти.
У полум'ї Запряжені виглядали ще жахливіше, наче справжні демони, що виповзли з горнила Пекла. Вартові на стінах здригалися від жаху, спостерігаючи за цим видовищем. Вони пройшли незліченну кількість битв, але ще ніколи не почувалися такими безпорадними перед ворогом!
— Воно взагалі не діє. Чому вогонь на них не діє?
— Що це за монстри такі...
Запряжені не припиняли свого маршу. Напруга серед солдатів зростала в міру того, як демонічна жаба, що скидалася на жадібного тирана, наближалася. У лавах почалося тривожне перешіптування.
— Відкрити вогонь! — наказала Командир Бінь Вей.
Майже всі маги миттєво застосували свої закляття, переважно з Елементальної Магії. По землі покотилися величезні валуни і пісок, небо прорізали палаючі кулаки, торнадо, блискавки; з нізвідки з'являлися люті хвилі та крижані ланцюги, що смертоносним градом обрушувалися на монстрів...
Брязкіт ланцюгів не вщухав. Істоти продовжували йти вперед, ніби взагалі не знали, що таке біль. Навіть із переламаними ногами вони продовжували повзти на руках, наче зграя фанатичних солдатів-смертників!
Маги були абсолютно розгублені і не знали, що робити проти цих створінь. Спустошливі Звірі Бейцзяну після таких атак або перетворювалися б на шматки м'яса і калюжі крові, розкидані по землі, або ж кидалися навтьоки, рятуючи власні життя. Тим часом ці потойбічні мерці продовжували вперто сунути вперед. Незабаром вони дістануться фортеці!
— Усе марно, ми навіть просунуті закляття на них використали, але все одно не змогли їх зупинити! — у голосі Чан Ї почала пробиватися паніка.
— Дві тисячі істот, сильніших за монстрів рівня Воїна, і демонічна жаба рівня Правителя. Не думаю, що в нас є бодай шанс, якщо тільки нам на допомогу не прибуде кілька верховних магів! — вигукнув ад'ютант.
Бойові маги миттєво обрушили всі свої закляття на ворога, щойно отримали наказ. Це мало б завдати максимальної шкоди. Зрештою, у фортеці Північної Варти було багато магів середнього рівня. Їхні безперервні атаки мали б скосити цілу купу істот рівня Воїна.
Але втрати серед Запряжених були мізерними. Дехто з них справді загинув, але загальний розмір їхньої армії здавався незмінним. Було надто очевидно, на чиєму боці перевага в цій битві!
Сумніви і зневага, які солдати відчували під час оголошення червоної тривоги, змінилися панікою і жахом. Дехто навіть почав помилятися під час створення заклять через величезний тиск.
— Накажи містам на південь від фортеці Північної Варти почати евакуацію першого рівня! — скомандувала Бінь Вей своєму ад'ютанту.
— Евакуація першого рівня? — ад'ютант завмер від несподіванки.
Чи справді такий наказ був необхідним? Хіба всі міста не евакуйовують лише під час загрози великої катастрофи?
— Виконуй наказ! — суворо повторила Бінь Вей.
Ад'ютант був шокований. Він кинув погляд на Запряжених, які, здавалося, були абсолютно неушкодженими...
І вона мала рацію. Якщо їхня фортеця Північної Варти, відома своєю найміцнішою обороною на півночі, не може впоратися з цими потойбічними мерцями, то які шанси у звичайних міст?
Щойно ці істоти прорвуть оборону фортеці, безліч міст буде знищено, а кількість жертв буде просто немислимою!
Те, що наказ про евакуацію віддали на самому початку битви, свідчило лише про одне: напад на фортецю — це не звичайне вторгнення. Це нестримна катастрофа, що от-от почнеться!
— Але навіть якщо ми дамо містам наказ про евакуацію, їм потрібен час, щоб вивезти людей! — озвався Чан Ї.
Він не вважав наказ про евакуацію недоречним. Запряжені виявилися значно сильнішими, ніж вони очікували. Навіть армії, вдесятеро більшій за їхню, було б важко стримати це військо нежиті. Була дуже висока ймовірність того, що фортеця Північної Варти цього разу впаде!
— Якщо ці потойбічні чужинці думають, що зможуть так легко захопити фортецю Північної Варти, вони глибоко помиляються! — холодно відрізала Бінь Вей.
На її обличчі не було й сліду відчаю. Насправді, більшість солдатів втратили бойовий дух, побачивши, наскільки витривалими були ці істоти, але тільки не Командир Бінь Вей.
Вона наказала містам за фортецею евакуюватися, бо передчувала, що вторгнення цих потойбічних створінь не таке просте, як здається на перший погляд. Вона не могла ризикувати життями мирних жителів. Але це зовсім не означало, що вона збиралася просто так здатися!
Було просто неможливо, щоб Запряжені були настільки сильними, що їхній захист міг зрівнятися з половиною сили істоти рівня Командира. Якби вони справді були на рівні Командира, то чому вони були лише рабами?
Має бути якась особлива сила, що наділяла цих Запряжених такою аномальною стійкістю...
— Я не дозволю вам зробити жодного кроку до моєї фортеці Північної Варти! — Бінь Вей схопила свій військовий плащ і відкинула його вбік.
Вона злетіла в повітря, і її граціозна постать зависла високо над фортецею. Перед стінами несподівано розквітла велетенська диявольська лілія. За лічені секунди вона виросла такою високою, що перевершила саму фортецю...
Бінь Вей приземлилася на гігантську квітку. Вона кинула побіжний погляд на Запряжених, а потім зосередилася на стародавній стіні перед фортецею!
Стародавня стіна лежала на землі, немов хребет гірського ланцюга. Вона нагадувала величну гору, яка раптом виросла з горизонту і простяглася на кілька кілометрів у далечінь. Це було неймовірно вражаюче видовище.
Насправді, Запряженим не склало б труднощів перебратися через стародавню стіну. Як і казав Чжао Ман'янь, це була звичайнісінька декорація.
Але чи справді Велика Стіна була лише декорацією?
— Формація Запечатування Входу!
Очі Бінь Вей поступово стали сірими — такого ж кольору, як і стародавня стіна. Водночас сама стіна почала стрімко підніматися!
Стародавня стіна за лічені секунди піднялася на тридцять метрів і продовжувала рости дедалі вище...