Вітер розгулявся, піднімаючи в повітря жовтий пісок. Курява значно погіршувала видимість вартовим.
У далекій піщаній бурі над жовтою пусткою повільно проступив людський силует. Крок за кроком він наближався до фортеці!
Брязь! Брязь!
До солдатів долинув звук металу, що бився об каміння. Він був напрочуд пронизливим.
Солдати ніколи не бачили нічого подібного. Вони продовжували напружено вдивлятися...
— Це що, ланцюги в нього на спині? — вражено вигукнув вартовий на вежі.
Істота нагадувала бездомного біженця в лахмітті, вкритого шаром бруду. Вона мала масивну статуру, а її шкіра була схожа на мертве дерево — зів'яла і безжиттєва. Її обплітали ланцюги завтовшки з зап'ястя дорослого чоловіка, обмотані навколо тулуба у два витки.
Створіння явно тягнуло за собою величезну вагу. Кожен його крок залишав глибокий слід на жовтому піску, а тіло вкривалося здутими венами!
Солдати фортеці Північної Варти заціпеніли від подиву.
Що це, в біса, таке? Воно виглядало як людина, але, незважаючи на свою мускулисту статуру, здавалося, от-от зламається від втоми. Неймовірні зусилля, які воно докладало лише для того, щоб просуватися вперед, і ненависть та лють, які воно випромінювало...
Невже це створіння становило таку загрозу, що фортецю довелося перевести в стан червоної тривоги?
Поки солдати губилися в здогадках, із піщаної бурі вийшов ще один подібний силует.
Друга фігура рухалася в один ряд із першою, так само тягнучи за собою ланцюг. Коли вітер розігнав куряву, стали помітні й інші!
Піщана буря вдалині повільно вщухала, і з неї виринали все нові й нові масивні фігури, скуті ланцюгами. Вони йшли синхронно, і щоразу, роблячи величезний крок, видавали глибокий стогін, ніби викладалися на повну!
Істоти продовжували повторювати ті самі дії, з величезними зусиллями просуваючись уперед і повільно наближаючись до фортеці Північної Варти. На загальний подив, кількість цих масивних створінь у лахмітті зі шкірою, подібною до кори дерев, була набагато більшою, ніж вони уявляли. А найголовніше — усі вони були запряжені в ланцюги!
Ланцюги були натягнуті як струна; усі вони тягнули щось за собою! Видовище тисяч цих масивних істот, які тягнули щось настільки важке, просто жахало!
Згодом на слабкій жовтій лінії горизонту нарешті з'явилося те, що вони тягнули. Воно мало роздуте, потворне обличчя; рот був завширшки з усе лице, а неприродно великі очі витріщалися назовні. У нього навіть не було очних ямок...
Воно було просто неймовірно величезним, схожим на гору плоті, вкриту пухлинами, у яких зяяли діри! Ланцюги були прив'язані до цих пухлин, дозволяючи мускулистим істотам тягнути його по землі.
Гора плоті явно не хотіла рухатися і відчувала сильний біль, коли ланцюги смикали її вперед. Її змушували робити крок, або, точніше сказати, волочитися вперед!
Кілька тисяч мускулистих істот ланцюгами тягнуть за собою гігантського монстра-жабу. Наскільки ж вражаючим було це видовище?
Захисники фортеці Північної Варти були просто приголомшені. Вони ще ніколи не бачили нічого подібного і не стикалися з ворогом, який діяв би в такій формації. Хто ці істоти, що тягнуть ланцюги, і що це взагалі за моторошний монстр-жаба?
Мускулисті істоти просувалися вперед, немов поневолені бурлаки на березі річки. Деякі з них, не витримавши виснаження, падали на землю. Коли гігантська демонічна жаба доповзала до тих, хто впав, вона висовувала язика і миттєво зжирала їх!
Тепер стало зрозуміло, чому ці мускулисті створіння були сповнені такого первісного страху і чому вони так відчайдушно продовжували рух, попри неймовірну втому.
— Вічна праця, вічний біль; це Монарх Підземних Жаб! — очі Лінлін розширилися від подиву, коли вона побачила його.
Вона вже читала про нього. Це були стародавні записи про ранню епоху рабства на Заході. Работорговці накладали жахливе прокляття, щоб змусити своїх рабів працювати без упину.
Кожен, хто укладав Контракт, продавав себе в рабство; після смерті вони перетворювалися на одного з Запряжених, якщо за життя бодай трохи лінувалися як раби. Ці раби мусили тягати важку жабу, шукаючи для неї місце існування. Їхні душі були прикуті ланцюгами, і вони були приречені згинатися під тягарем виснаження цілу вічність. Якщо вони зупинялися, жаба їх зжирала. Підземна Жаба повільно перетравлювала їх, починаючи зі шкіри та плоті й добираючись до самих кісток. І найгірше — вони залишалися при свідомості під час усього процесу травлення...
Їхні замордовані душі не зникали. Після тортур Підземна Жаба випльовувала рабів назад, змушуючи їх продовжувати тягнути її!
Раніше Лінлін вважала це прокляття скоріше кумедним. Вона думала, що це просто казка, вигадана для залякування рабів, щоб змусити їх працювати до знемоги. Але на її превеликий подив, в єгипетському потойбіччі це прокляття було цілком реальним. Підземний Монарх і Запряжені існували насправді...
Порівняно з абстрактними малюнками в стародавніх текстах, реальне видовище цих пошматованих бурлаків у лахмітті, яких жадібний, ледачий Підземний Монарх змушував тягнути себе в неймовірних муках, просто перехоплювало подих від жаху!
— Що це, в біса, за потвора?! — люди у фортеці Північної Варти були за крок від паніки. Біль, який випромінювали Запряжені, був настільки відчутним, що здавалося, ніби катують їх самих!
— Ти знаєш, що це таке? — запитала Командир Бінь Вей у Лінлін.
Вона теж була шокована. Проживши тут багато років, вона ще ніколи не бачила таких моторошних монстрів. Це були не просто живі істоти їхнього світу; це була зграя справжніх демонів із самого Пекла!
— Ці бурлаки здаються дуже виснаженими. Виходить, нам просто потрібно вбити ту гігантську жабу? — припустив ад'ютант.
На його здивування, Лінлін похитала головою:
— Запряжені перебувають під нескінченними тортурами. Єдине полегшення для них — це знайти місто, повне живих людей. Кожна людина, яку вбиває Монарх Підземних Жаб, робить їхні ланцюги легшими. Можете уявити, наскільки одержимо і жагуче ці вічно катовані демони прагнуть знайти хоч якесь полегшення свого болю?
Ад'ютант просто невіряче відкрив рота.
Що ж це буде за війна? Чому вона настільки відрізнялася від тих битв із монстрами, до яких вони звикли?
Чи мали вони хоч якісь шанси вистояти проти цих жахливих потойбічних створінь?