— Виходь! Час насолодитися делікатесом, на який ви так довго чекали! — проголосив Пастух.
Зловісні зірки кольору місячного сяйва з'єдналися в лінії і утворили просторову браму.
З неї миттєво вирвалася потужна аура чистого зла. Перше, що побачив Мо Фань — це пару гігантських чорних рогів, які випромінювали сильну ауру смерті. Здавалося, ніби навколо них кружляли незліченні мстиві духи.
Чорна істота ступила з брами. Духи, прив'язані до неї, були створіннями, яких ці роги жорстоко закатували і вбили. Кинувшись на Мо Фаня, вони передавали йому весь свій біль і страх.
Але Мо Фаню було начхати на мстивих духів. Його погляд був прикутий до істоти з чорними цапиними рогами.
Вона справді нагадувала козла, але стояла прямо, як людина, злегка нахилившись уперед. Її груди, руки та живіт були вкриті чорною бронею. У своїх руках істота тримала два гігантські скривавлені чорні молоти. Було очевидно: цими молотами вона відбивала м'ясо!
Демон із чорною бронею та цапиними рогами видав страхітливий рев. Оглушливий крик химерним чином проник у Духовний Світ Мо Фаня і порушив порядок його Зірок.
Мо Фань понад усе ненавидів істот, здатних впливати на його розум, адже це заважало йому використовувати магію. Він відступив на кілька кроків.
Чен Їн жорстоко вишкірилася. Вона змахнула руками, випустивши сині цятки світла по всьому, що залишилося від автобуса. З них миттєво повиростало кілька Рослин-Людожерів. Їхні стебла та коріння почали атакувати Мо Фаня зі сліпих зон.
Духовний Світ Мо Фаня все ще перебував у хаосі після реву Демона. Йому не залишалося нічого іншого, окрім як продовжувати відступати. Помітивши, що автобус от-от в'їде в тунель, він рішуче вистрибнув на рівну поверхню шосе.
Друга половина автобуса втратила керування і врешті-решт врізалася в стіну тунелю. І Пастух, і Чен Їн встигли зістрибнути ще до зіткнення.
Здійнявся густий дим, і автобус охопило полум'я. Мо Фань зиркнув на нього, а його очі спалахнули сріблястим світлом.
Використовуючи Телекінез, він підняв палаючий автобус і жбурнув його просто в Демона. Він не дозволить цій потворі знову видати той дратівливий рев!
Але Демон лише змахнув своїми молотами і відбив автобус, скинувши його вниз по схилу гори. Звук металу, що гуркотів по камінню, поступово стих удалині.
— Дев'ять Драконів! — Мо Фань вдарив кулаком по землі.
Асфальт перед ним розколовся, і стовпи лави вирвалися назовні, наче вогняні дракони — величне і смертоносне видовище.
Цього разу дев'ять стовпів лави не утворили візерунок Дев'яти Палаців, а вирвалися прямою лінією. Наблизившись до Демона, вони спалахнули потужним полум'ям і миттєво поглинули його!
Від нестерпного жару броня істоти розжарилася до червоного, а сила удару відкинула її далеко назад. Знадобився деякий час, перш ніж Демон важко гепнувся на землю.
Однак, ще до того, як істота торкнулася землі, сліпуча блискавка розрізала тьмяне небо і вдарила просто в неї!
Броня Демона виявилася марною проти блискавки, особливо коли її міць була посилена у дванадцять разів. Пробивши захист, блискавка спалила навіть плоть істоти!
Вибух залишив на тілі Демона обвуглену діру, але той миттєво підвівся, ніби взагалі не відчував болю, і знову почав розмахувати молотами.
Молоти зіткнулися один з одним, випустивши в бік Мо Фаня сніп чорних, як смола, іскор. Юнак миттєво використав Тіньове Ухилення, не наважуючись недооцінювати ці танцюючі чорні цятки.
Іскри врізалися в стіну гори, залишивши на ній глибокі тріщини. За кілька секунд тріщини простяглися вглиб породи. Схил гори почав руйнуватися, а потім вибухнув на друзки!
Мо Фань шоковано дивився на уламки гори. Ця істота володіла просто немислимою силою. Її іскри могли б розірвати будь-яку живу істоту на шматки!
— Рослина-Людожер! — вигукнула Чен Їн, помітивши його.
Мо Фань перетворився на крихітну тінь біля входу в тунель. Величезна паща рослини спустилася зі стелі й люто кинулася на нього.
Шлунок Рослини-Людожера був надзвичайно товстим. Якщо істота ковтала ціль, жертві було не лише вкрай важко пробити його зсередини, а й її сили стрімко виснажувалися через травні виділення рослини. Що довше здобич перебувала в шлунку, то в більшій небезпеці опинялася!
Мо Фань миттєво застосував просунуту Тінь Утечі. Його тінь розділилася на шість частин і стрімко розбіглася в різних напрямках. Усі тіні виглядали абсолютно однаково. Було майже неможливо швидко визначити, яка з них справжня, щоб завдати удару!
Тіні розсіялися, наче зграя риб. Атака Рослини-Людожера пройшла повз.
Мо Фань шмигнув у тьмяно освітлений тунель. Там йому було набагато зручніше.
Пастух і Чен Їн рушили слідом за ним, спраглі до його крові. Рослини-Людожери Чен Їн були скрізь. Хоч би куди йшов Мо Фань, він постійно відчував холодний мороз по спині.
Водночас істота, яку викликав Пастух, виявилася зовсім не такою неповороткою, як здавалося. Вона була напрочуд швидкою і раптом із неймовірним прискоренням кинулася на Мо Фаня. Він ледве встиг ухилитися, притиснувшись до стіни тунелю.
— Панування Темряви! — Мо Фань не хотів і далі залишатися таким пасивним у бою, особливо зважаючи на здатність рогатого Демона блокувати його магію.
Густа темрява заполонила довгий тунель. Світло всередині нього більше не могло нічого освітити. Домен принаймні завадить Демону ревіти прямо на нього!
Рев істоти розходився хвилями. І хоча Мо Фань усе ще чув його, перебуваючи позаду, вплив на його розум був значно слабшим, тож він міг легше чаклувати!
— Якщо тобі так подобаються ці дрібні фокуси, мій Генерал Чорний Козел із радістю з тобою пограється! — зневажливо вигукнув Пастух.
У Пастуха і Чен Їн не було причин залишатися тут надовго. Було очевидно, що Союз Примусу намагався простежити за ними до штаб-квартири Чорної Церкви, а вони все ще перебували на їхній території. Якщо вони затримаються, їм буде дуже важко втекти, коли з'являться експерти Союзу Примусу!
Пастух вимовив химерне закляття, яке звело Генерала Чорного Козла з розуму. Демон почав бити молотами себе в груди. Кожен удар викликав хвилю чорної енергії, і тіло істоти почало збільшуватися!
Після кількох ударів Генерал Чорний Козел, який спочатку був близько чотирьох метрів заввишки, дістався стелі тунелю. Він продовжував рости. Тунель почав здригатися під колосальним тиском...