За межами долини Чжао Ман'янь зміг відшукати Мо Фаня за допомогою значка національної збірної. Проте, не встиг він дістатися середини долини, як раптом побачив, що Мо Фань стрімко наближається до нього.
— Лінлін, дивись, я ж казав, що з Мо Фанем усе гаразд. Він прямує до нас. Схоже, він страшенно радий нас бачити. Мчить на всіх парах! — з усмішкою промовив Чжао Ман'янь до Лінлін.
— Витрачати енергію лише заради швидкості — не надто розумне рішення, — озвалася Шао Жу.
Вони досі перебували на Зовнішній горі Куньюй. Навколо все ще чатувала небезпека. Жоден досвідчений мисливець не став би розкидатися енергією тільки для того, щоб швидше пересуватися!
— Тепер, коли ви це сказали... Мо Фань і справді рухається якось занадто швидко... — кивнув Чжао Ман'янь.
Група рушила далі. За десять хвилин попереду здійнявся сильний галас. Здавалося, ніби щось стрімко мчить долиною, розсікаючи траву, немов хвилю.
— Це Мо Фань! — вигукнув Чжао Ман'янь, помітивши, як яскраво засяяв його значок. Це означало, що друг уже зовсім поруч.
Трава розступилася. Перед ними з'явився важко дихаючий чоловік із почервонілим обличчям. Однак, схоже, Мо Фань і гадки не мав, що група намагається з ним зустрітися. Не зменшуючи швидкості, він промчав повз них.
Чжао Ман'янь побачив, як Мо Фань повернув голову і вражено витріщився на них.
Мо Фань не встиг вчасно загальмувати. Незабаром він опинився за сотню метрів від групи. Інші лише перезирнулися, дивлячись, як юнак тікає вдалину.
— Що він робить?
— Він забув, хто ми такі?
Чжао Ман'янь остаточно збився з пантелику. Проте Шао Жу раптом спохмурніла. Вона застосувала закляття рослин, щоб розсунути Трав'яне море попереду.
Це значно розширило огляд групи. Але вже наступної миті їхні обличчя скам'яніли.
За Мо Фанем гналася величезна зграя демонічних створінь. Там були Демонічні Горобці з Веселковим Хвостом, Саламандро-Тигри, Демонічні Комахи, Демонічні Макаки-Кінгконги... Демонічні Горобці з Веселковим Хвостом кружляли в небі, видаючи пронизливі крики. Вони виглядали добіса розлюченими. Їхні барвисті хвости нагадували гігантську хмару, що стрімко насувалася. Інші види мчали по землі, приминаючи траву, наче колосальна хвиля!
— Якого біса ви там стоїте?! Тікайте! — долинув голос Мо Фаня за сотню метрів.
Галас ставав дедалі гучнішим, а земля почала дрижати. Чжао Ман'янь не смів гаяти жодної секунди. Він схопив Чень Ї за руку, активував свої магічні черевики і рвонув услід за Мо Фанем.
Шао Жу схопила за руку Лінлін і за допомогою магії змусила траву утворити довгу доріжку, по якій вони заковзали, тримаючись якомога далі від розлючених демонічних монстрів.
— Якого дідька тут коїться?! — загорлав Чжао Ман'янь, наздогнавши Мо Фаня.
— Тобі краще не знати. Спершу заберімося звідси, — випалив Мо Фань. Йому було важко пояснити все на ходу. Зараз головним було знайти спосіб утекти від демонічних істот.
— Хіба Демонічні Горобці з Веселковим Хвостом не дружні? — запитала Чень Ї.
— Усі створіння, що живуть на Священній Гігантській Фіолетовій Липі — її раби. Здається, твоя бабуся вирішила забрати Липу із собою на той світ. Ми ніяк не можемо в це втручатися. Швидше, забираймося звідси! — промовив Мо Фань.
Щойно він договорив, як з боку Священної Гігантської Фіолетової Липи на них накотилася нищівна аура. Демонічні Горобці з Веселковим Хвостом у небі втратили рівновагу, потрапивши під удар потужного вітру від могутнього вибуху.
Повітряна хвиля підштовхнула групу в спину, додавши їм швидкості. Проте Мо Фань не втримався і озирнувся...
На жаль, з такої відстані він уже не міг побачити Священну Гігантську Фіолетову Липу. Він лише невиразно бачив сяйво магії, що освітлювало край неба. Янь Ши, напевно, застосувала надзвичайно могутнє закляття. Інакше енергія від нього нізащо не сягнула б на десять кілометрів.
Мо Фань не хотів, щоб Янь Ши помирала. Однак, судячи з ситуації, якби вона не ризикнула життям і не кинулася в безрозсудний бій зі Священною Гігантською Фіолетовою Липою, вона навряд чи змогла б завдати дереву хоч якоїсь шкоди. Цей диявол існував надто довго. Навіть цілій армії було б складно його знищити!
Мо Фань ніяк не очікував натрапити на такого немислимого демона під час їхньої вилазки на Зовнішню гору Куньюй. Навіть уявити неможливо, скільки трупів поховала ця долина за останню тисячу років...
— Такими темпами ми просто виб'ємося з сил! — вигукнула Шао Жу.
Демонічні створіння володіли видатними фізичними даними і могли довго бігти на високій швидкості. Тим часом людям доводилося витрачати магічну енергію, щоб досягти бодай порівнянної швидкості. Трав'яне море здавалося безкрайнім. Мине чимало часу, перш ніж вони виберуться з долини. Щойно в них закінчиться енергія, армія демонічних монстрів миттєво їх наздожене!
Священна Гігантська Фіолетова Липа діяла вкрай підступно. Вона розуміла, що мешканці дерева не становитимуть жодної загрози для такого мага, як Янь Ши. Тому натомість нацькувала їх усіх на Мо Фаня.
Людям буде добіса складно вчасно вибратися з цієї безкрайньої долини!
— Їх занадто багато. Місцевість тут занадто відкрита. Якщо ми приймемо бій прямо тут — нам кінець. У нас з'явиться шанс лише тоді, коли ми дістанемося до гірських хребтів, — відрізав Мо Фань.
— На щастя, інші вирушили раніше. Інакше ситуація була б ще гіршою, — погодилася Лінлін.
— До речі, а де решта? Хіба там не залишилася купа людей? Біля дерева мала стояти ціла армія. Чому Нє Леншань і його елітні солдати дозволили цим демонічним монстрам робити все, що їм заманеться? — спитала Шао Жу.
— Вони мертві. Усі до єдиного, — похмуро озвався Мо Фань.
— Мо Фаню, скажи, що ти жартуєш! Там же була армія елітних магів і талановитих мисливців. Як вони могли просто так загинути? — запротестував Чжао Ман'янь.
— Нє Леншань теж мертвий. Якби не бабуся Чень Ї, я б теж став трупом... Поясню всі деталі, коли дістанемося безпечної зони. Старий Чжао, давай швидше думай над планом, — сказав Мо Фань.
Чжао Ман'янь обернувся і поглянув на демонічних істот, що мчали за ними слідом. Там було щонайменше п'ять тисяч монстрів високого рівня. Який до дідька план міг придумати маг захисту проти такої орди? Єдиним планом було тікати!
— Мо Фаню, Чжао Ман'яню, ваші значки світяться, — раптом промовила Лінлін.
— Значки? — Мо Фань і Чжао Ман'янь одночасно опустили голови й виявили, що їхні артефакти справді сяяли.
— Значок національної збірної — особлива річ. Він реагує лише тоді, коли наближається товариш по команді. Якого біса йому світитися в такому місці? Він зламався? — спантеличено випалив Чжао Ман'янь.
Значок нагадував невелику декоративну брошку. Більшість членів збірної досі носили його, оскільки так було простіше зв'язатися одне з одним у разі потреби.
— Хтось прямує до нас! — неабияк зрадів Мо Фань.
— Га? І хто ж це... — Чжао Ман'янь утупився у значок і побачив, що той світиться дедалі яскравіше. Це означало, що хтось наближався до них із разючою швидкістю.
— Яка швидкість! — вигукнули Мо Фань і Чжао Ман'янь одночасно.
Швидкість була просто немислимою. Навіть магічне спорядження крил не давало й десятої частини такого прискорення.
Проте вони не могли пригадати жодного члена збірної, який володів би такою лякаючою швидкістю.
Спершу ця людина перебувала за кілька десятків кілометрів звідси, але тепер здавалося, що вона з'явиться поруч будь-якої миті!
На тлі блакитного, чистого, мов озеро, неба повільно змахували два тонкі, вкриті м'яким пухом крила. Здавалося, вони рухаються ледь-ледь, проте за лічені миті долали величезні відстані, залишаючи позаду небо, гори, долини та рівнини.
Верхи на витонченій істоті сиділи дві жінки з привабливими фігурами. Одна з них носила хустку, які часто зустрічаються в Цзяннані. Її шовковисте чорне волосся спадало до плечей, а решта була зібрана у вузол, ледь торкаючись вигинів її тіла. Інша жінка мала сріблясте волосся і шкіру, бліду, мов сніг. Висока й струнка, вона нагадувала фею з крижаного світу. Її губи, долоні та ступні були напрочуд спокусливими.
— Шиши, зачекай, здається, вони десь тут, — раптом озвалася Му Нінсюе.
Юй Шиши поглянула вниз і побачила, як колишеться Трав'яне море, але не помітила жодного сліду людей.
— Ти впевнена? Здається, Місячна Міль-Фенікс дуже поспішає... — промовила вона.
Істота з прекрасними крилами раптом різко спікірувала до землі...
Місячна Міль-Фенікс була неймовірно швидкою, мов метеорит, що прорізає небосхил. В одну мить вона опустилася майже впритул до землі.
Тотемний Звір різко здригнувся, скинувши зі спини Юй Шиши та Му Нінсюе. Не встигли дівчата зреагувати, як Місячна Міль-Фенікс стрімко злетіла в небо і зникла в напрямку Священної Гігантської Фіолетової Липи.
Мо Фань та його група підвели голови з розгубленими обличчями.
— Це що... Тотемний Звір, Місячна Міль-Фенікс? — вражено випалив Чжао Ман'янь.
Від Місячної Молі-Фенікса виходило люмінесцентне сяйво, що нагадувало незліченні зірки на нічному небі. Її довгий хвіст і блакитні крила перехоплювали подих. Вона випромінювала благородну ауру, яка змушувала інших істот коритися; величну статуру, яку не посмів би спровокувати жоден монстр. Вона виглядала як справжня імператриця з унікальним темпераментом та чарівністю!
— Що тут сталося? Місячна Міль-Фенікс раптом вирвалася з кокона. Ми з Му Нінсюе трохи занепокоїлися, тому пішли за нею, — панічно промовила Юй Шиши.
Вона доглядала за Місячною Міллю-Феніксом стільки років, але ще ніколи не бачила, щоб та поводилася подібним чином. Звір силоміць пробудився від глибокого сну, хоча ще навіть не оговтався від ран, а потім нерозважливо полетів сюди...
— Могутній диявол. Той, що ховався тут понад тисячу років. Тридцять років тому він ледь не обманув людей і не змусив їх убити Місячну Міль-Фенікса... На щастя, ви двоє з'явилися якраз вчасно. Інакше ми б уже не знали, що робити, — з полегшенням зітхнув Мо Фань.
— Мо Фаню... ну, я не думаю, що Місячна Міль-Фенікс збирається допомогти нам розібратися з цими демонічними монстрами, — озвався Чжао Ман'янь.
Мо Фань завмер. Він обернувся і побачив, що курява, яку підняли в повітря демонічні створіння, нікуди не поділася. Більше того, вона стрімко наближалася!
-Всратися можна!-
-Як Тотемний Звір міг так із нами вчинити?!-