Чень Ї вже бачила подібний пейзаж раніше. Це був малюнок у спальні її бабусі!
— Ти хочеш сказати, що твоя бабуся бувала тут раніше? — здивовано запитав Мо Фань.
Хоча Священна Гігантська Фіолетова Липа була неймовірно величною, вона вже давно перебувала під контролем демонічних звірів, особливо летючих. Жоден літак не пролетів би над цим місцем, тому про існування цього дерева знало дуже мало людей. На його превеликий подив, бабуся Чень Ї дізналася про нього ще до того, як про це стало відомо керівництву Магічної Асоціації, військовим та уряду!
Питання полягало в іншому... Якщо вона знала про Священну Гігантську Фіолетову Липу, чому нікому не розповіла? Навіть простих чуток було б достатньо, щоб привабити сюди незліченну кількість шукачів пригод!
— Здається, нам справді пощастило. Ми якимось дивом натрапили саме на те місце, — Чень Ї й гадки не мала, звідки її бабусі відомо про це дерево. Їм доведеться розпитати її іншим разом!
Сховавшись завдяки магії тіні Мо Фаня, група нарешті отримала шанс перевести подих. Решту ночі в цьому місці панувала мертва тиша. Можливо, це було через те, що Саламандро-Тигр Чотирьох Життів добре охороняв свою територію, або ж через суворий режим більшості мешканців дерева. Попри всі зусилля залишатися напоготові, невдовзі всі вони міцно заснули, переможені втомою.
Довгий розвідний міст з'єднував внутрішні та зовнішні схили гори Куньюй. На одному з кінців мосту військові виставили варту.
Наразі біля мосту зібралося кілька тисяч людей. Переважно це були мисливці, які сподівалися швидко заробити. Зовнішні схили гори Куньюй славилися тим, що там росло багато Гігантських Фіолетових Лип. Якби комусь пощастило знайти хоча б кілька таких дерев, він міг би легко заробити до мільйона юанів. Навіть недосвідчені мисливці мали шанс нажитися, тож усім нетерпілося якнайшвидше пробратися на зовнішні схили в пошуках демонічних гребенів!
— Чого ви нас не пускаєте? На що ми чекаємо? Я приїхав аж із провінції Гуандун, щоб трохи підзаробити, а ви тепер не даєте мені пройти. Що це взагалі означає?! — люто горлав якийсь чоловік.
Цей чоловік приїхав до Яньтай із Гуандуна, тобто подолав половину Китаю лише заради цього. Він думав, що зірве куш, але уряд та військові несподівано перекрили міст.
— Він діло каже! Чому ви не зупиняли мисливців, які пішли раніше? Чому ми маємо стирчати тут стільки часу?!
— Це несправедливо!
— Ви що, навмисно нас тут тримаєте, бо вони вам заплатили?!
Тисячі людей сердито кричали. Охоронцям було вкрай важко стримувати натовп. Деякі мисливці в перших рядах, підбурені іншими, вже були готові пустити в хід кулаки.
Щойно хтось застосував би магію, ситуація миттю вийшла б з-під контролю. Хоч незалежні маги й рідко вступали в конфлікти з представниками Магічної Асоціації, уряду чи армії, але, як каже прислів'я, "не дати людині заробити — все одно що вбити її батьків". Терпець мисливців от-от мав увірватися!
— Хто тут влаштовує безлад?!
Владний голос ударив, мов оглушливий грім, саме тієї миті, коли натовп майже вийшов з-під контролю. Ці слова відлунювали у вухах кожного, немов дзвін. Маги миттєво відчули дзвін у вухах і запаморочення. У такому стані вони не могли побудувати жодного закляття!
— Це... це Нє Леншань!
— Мої вуха! Боляче!
Знадобився певний час, щоб звуковий вплив розсіявся. Мисливці в перших рядах побачили чоловіка років тридцяти з крилами за спиною, який приземлився перед розвідним мостом. Він крижаним поглядом дивився на натовп, що ледь не зірвався з ланцюга!
— Нє Леншань, навіть не думай тиснути на нас своїм статусом і силою. Ми просто хочемо трохи заробити, а ці виродки не пускають нас, бо їх підкупили ті, хто пройшов раніше! Вони ще й таке жалюгідне виправдання вигадали... — огризнувся мисливець у першому ряду.
— Розплющте свої кляті очі й скажіть мені, що це! — Нє Леншань недбало кинув на землю мішок.
Мішок був слабко зав'язаний. Щойно він ударився об землю, з нього щось випало.
Мисливці миттю поглянули на мішок і побачили розкидані по землі закривавлені ікла. Один із мисливців підійшов і витрусив уміст мішка. Усередині виявилася відрубана голова Гірської Людини!
— На зовнішніх схилах гори Куньюй з'явилася величезна кількість Гірських Людей. Вони використовують демонічні гребені як приманку, щоб полювати на таких жадібних ідіотів, як ви. Загинуло вже понад двісті осіб! Це фотографії загиблих, які передали нам ті мисливці, яким удалося врятуватися. Дивіться самі! — Нє Леншань дістав кілька фотографій на підтвердження своїх слів і кинув їх у натовп мисливців.
Більшість мисливців уже повірили, щойно побачили голову та ікла Гірської Людини на землі. Проте їхні обличчя зблідли, коли вони поглянули на жахливі знімки людей, по-звірячому закатованих Гірськими Людьми.
Фотографій було багато, і кожна фіксувала жахливе видовище. Декого з молодших мисливців у натовпі навіть знудило!
— Якщо ви все ще хочете йти туди — я вас не тримаю. Нам якраз потрібна група надійних мисливців, щоб допомогти розібратися з Гірськими Людьми. Ці жорстокі тварюки катують людей просто заради розваги. Зовнішні схили гори Куньюй занадто близько до Яньтай, і ми не дозволимо Гірським Людям облаштувати тут свою територію! — рішуче заявив Нє Леншань. Його гучний голос було чути кожному.
— Гірські Люди... Гірські Люди — це створіння рівня Воїна, до того ж вони чудово працюють у команді. Здається, ми пас, — озвався мисливець середнього віку.
— Ми теж прийшли просто подивитися. З нас вистачить. Хе-хе!
— Раз там так небезпечно, ми підемо. Демонічних звірів можна і в інших місцях побити. Правда ж?
Більшості мисливців бракувало сміливості, щоб виступити проти Гірських Людей. За лічені хвилини більшість тих, хто раніше вимагав пропустити їх на зовнішні схили, просто пішли геть. Ті, хто залишився, були або впевнені у власних силах, або належали до сильних Мисливських Загонів!
— Брате Нє, якщо потрібна допомога — тільки скажіть. Наш Мисливський Загін "Голова Леопарда", може, і не такий відомий, як ви, але ми теж не знаємо пощади, коли йдеться про знищення демонічних звірів, — сказав кремезний чоловік у кепці з леопардовою головою.
— Нам дійсно потрібна ваша допомога, щоб вирішити серйозну проблему. Командир Сунь уже повів свій загін до долини Трави Юй. Я повернувся сюди, щоб попросити підкріплення, — сказав Нє Леншань.
— Кожен у нашій команді — просунутий маг. Якщо там справді Гірські Люди, ми, як маги Яньтай, готові допомогти, — озвалася зріла жінка років тридцяти.
— Чудово, йдіть за мною.
З натовпу у понад три тисячі мисливців лише близько трьохсот наважилися виступити проти Гірських Людей. Проте кожен із тих, хто залишився, був справжньою елітою. Їхня допомога була вкрай необхідною!
— Що саме там сталося? — запитав лідер Мисливського Загону "Голова Леопарда".
— Сталося щось дивне. Уся Трава-Кульбаба в горах летить в одному напрямку, і це місце виявилося ідеальним мисливським угіддям для Гірських Людей. Дев'яносто відсотків мисливців, що ввійшли в гори, попрямували саме в ту долину. Ми гадки не маємо, скільки Гірських Людей зараз у долині Трави Юй. Ми мусимо перебити їх якнайшвидше. Інакше майже вісімдесят відсотків мисливців просто загинуть там! — пояснив Нє Леншань.
— На зовнішні схили мало зайти щонайменше чотири тисячі мисливців. Невже Гірські Люди настільки жахливі? Хіба вони здатні перебити тисячі магів?
— Своїми хитрощами вони могли б убити щонайбільше кілька сотень, але все зміниться, якщо всі мисливці зайдуть у Трав'яне море!
Досвідчені мисливці не вірили, що Гірські Люди можуть становити таку загрозу. Проте, пішовши за Нє Леншанем і побачивши долину, вкриту травою, вищою за їхні голови, вони були приголомшені!
Людина, що заходила в цю траву, миттєво зникала з поля зору. Гірські Люди могли ідеально маскуватися в цих хащах. Навіть якщо члени команди трималися щільно один до одного, потвори все одно знаходили шанс атакувати тих, хто відбивався хоч на півкроку. Тепер вони розуміли, чому Нє Леншань так серйозно до цього ставився!
— Ми вже розіслали екстрене сповіщення, щоб скликати всіх магів звуку з Яньтай та сусідніх міст. Удалося знайти лише сімох, — зітхнув Командир Сунь Ї.
— Тільки сімох? — Нє Леншань виглядав розчарованим.
Ступінь їхньої сили не мав жодного значення, щойно вони заходили в траву. Навіть верховний маг зміг би вбити лише кількох Гірських Людей, що необачно висунулися б у долині...
Груба сила не була ключем до вирішення проблеми. Набагато важливішим було знайти спосіб виявляти Гірських Людей, схованих у Трав'яному морі!
Нє Леншань був магом звуку. Він міг легко виявляти Гірських Людей у Трав'яному морі. Саме тому він був головним відповідальним за операцію. Однак сам він не міг упоратися з усім. Було б ідеально, якби в кожній команді був маг звуку. Тоді Гірські Люди більше не змогли б там ховатися!
— Нехай буде семеро. Ми розділимося на вісім команд і ввійдемо в долину. Знайдімо їхнє лігво і переб'ємо їх усіх, щоб помститися за полеглих! — заявив Нє Леншань.
Армія, уряд та Магічна Асоціація надіслали тисячу елітних магів. Разом із ними було близько чотирьохсот мисливців. Вони негайно розділилися на вісім команд і під проводом магів звуку ввійшли в Трав'яне море, щоб дати бій Гірським Людям!
— Ех, якби ж тільки магів звуку було більше.
— Нічого не вдієш, елемент звуку — це різновид просторової магії. Шанси пробудити його на ранніх етапах майже нульові!
Ця ситуація яскраво підкреслила важливість магів звуку. Власне кажучи, на них завжди був високий попит завдяки їхній винятковій здатності відчувати небезпеку для команди. Вони чудово справлялися з уникненням загроз, вистежуванням цілей, дезорієнтацією ворога та придушенням вогню...
У Трав'яному морі більшість магів були фактично сліпими. Наявність величезної армії не мала б жодного значення. Лише маги звуку могли поширити свої чуття крізь ці густі хащі!