Команда чітко відчула, як пісок під їхніми ногами почав рухатися.
Він виявився не таким глибоким, як вони думали спочатку. Під шаром піску залягав шар ґрунту. І якщо пісок рухався, це означало, що щось прокопувало собі шлях нагору.
Чжан Сяохоу йшов попереду. Він піднявся на пагорб, щоб оглянути місцевість. Завіса ночі насувалася стрімко. Деякі ділянки вже поринули в сутінки, і в цих тінях він побачив коріння, що звивалося, наче чорні сколопендри чи змії. Вони блискавично розповзалися туди, де вже не було сонячного світла. На його очах якась велика істота випадково ступила в тінь, і коріння втягнуло її під пісок за лічені секунди!
Він знав, що дуже скоро від цієї істоти залишиться лише купа кісток, а її кров, плоть та органи стануть поживними речовинами для псевдоморфних демонів!
— Швидше, поспішайте! — підігнав команду Чжан Сяохоу.
Сонце сідало швидше, ніж вони очікували. Якщо вони не покинуть територію псевдоморфних демонів вчасно, то опиняться у смертельній небезпеці!
— Мавпочко, йди вперед і ущільни ґрунт, щоб вони не могли так легко прокопатися на поверхню, — наказав Мо Фань.
— Зрозумів! Серед нас є ще маги землі? — запитав Чжан Сяохоу.
Двоє інших мисливців швидко вийшли наперед. Чжан Сяохоу викликав Вітряні Крила, підхопив їх обох і стрімко полетів уперед, щоб підготуватися до зустрічі з псевдоморфними демонами.
Команда бігла з усіх ніг, але їм так і не вдалося обігнати ніч. Щойно темрява впала на них, температура різко знизилася. Атмосфера змінилася, і всі відчули, як на них накочується потужна аура мороку.
— Сюди! — гукнув Чжан Сяохоу.
Група наздогнала Чжана Сяохоу та двох мисливців. Земля навколо них була спресована й ущільнена. Вона стала твердою, наче камінь.
З місць, які більше не освітлювалися сонцем, повиривалося чорне коріння. Пісок дико здіймався хвилями, наче поверхня океану, збурена незліченними косяками риб. Коріння нагадувало щупальця зголоднілого демона, що оточували мандрівників з усіх боків.
Коли щупальця наблизилися на відстань менше трьохсот метрів, команда помітила, що швидкість коріння знизилася. Ущільнений пісок чинив їм опір!
— Швидше, це лише питання часу, коли вони нас наздоженуть! — підганяв усіх Лу Фан.
Команда не наважувалася чекати ні секунди і щодуху кинулася до своєї мети.
— Я поведу! — вигукнув мисливець, чиїм основним елементом був вітер. Ґе Мін та інші зазвичай називали його Фейшу.
Фейшу був дуже спритним, а його кроки — легкими. Завдяки магії вітру він не залишав на піску жодного сліду.
— Тут безпечно, сюди...
Раптом пісок під ногами чоловіка вибухнув, злетівши в небо, а потім обрушився дощем.
Крізь цей піщаний дощ вирвалося Демонічне Дерево, схоже на жахливого звіра. Воно могло атакувати своїми гілками та переплетеним корінням з-під піску.
Коріння і гілки миттю утворили клітку, затиснувши Фейшу з усіх боків. Він з недовірою обернувся і зрозумів, що клітка вже відділила його від команди. На нього накотилося непереборне відчуття смерті!
— Фейшу! — закричав Лу Фан.
Ґе Мін зреагував миттєво. За долю секунди він застосував закляття світла. Падаючі Промені перетворилися на мечі, що рубонули по корінню та гілках.
Але коріння та гілки були занадто товстими. Одного закляття виявилося замало, щоб прорубати пастку, в якій опинився Фейшу!
— Лідере, позаду! — крикнув Чжен Тун.
Ґе Мін знав, що відбувається позаду, навіть не обертаючись. Він міг уявити, як на них насувається суцільна стіна зі смертоносних гілок та коріння, не залишаючи жодної шпарини!
— Рухайтеся вперед, я врятую Фейшу! — наказав Ґе Мін.
Фейшу був занадто нетерплячим. Шлях, який він обрав, виявився хибним. Він був надто нечутливим до істот, що ховалися під поверхнею.
— Швидше, ходімо, інакше ми всі тут застрягнемо! — вигукнув Лу Фан.
— Йдіть за мною, не звертайте. Ці тварюки майстри розставляти пастки. Якщо ми в них потрапимо, то вже не виберемося, — зітхнув Чжан Сяохоу і вийшов наперед.
Він відмовився від польоту і пішов по землі. Він ризикував власним життям, щоб виявляти пастки...
— Ці псевдоморфні демони мають обмежену зону пересування! — крикнув Мо Фань.
Вони були вкрай повільними в переміщенні. Зазвичай вони маскувалися і чекали, поки здобич сама потрапить у їхню зону досяжності. Коріння та гілки псевдоморфного демона могли витягнутися лише на триста метрів. Що ближче ціль підходила до монстра, то важче було вирватися з його пастки. Фейшу потрапив у клітку миттєво, бо підійшов надто близько!
Чжан Сяохоу йшов приблизно за п'ятсот метрів попереду команди. Він постійно залишав за собою слабкі блакитні Вітряні Сліди, щоб гарантувати собі можливість миттєво відскочити в будь-якому напрямку на максимальній швидкості.
Пролунав ще один гучний вибух. Нічний Жахливий Псевдоморфний Демон у напрямку руху Чжана Сяохоу відкинув маскування і вирвався з-під землі, щоб схопити його.
Незліченне коріння вирвалося на поверхню, а гнучкі гілки, схожі на щупальця, кинулися вперед, щоб оточити здобич. Вони мали зв'язати ціль і затягнути її під пісок, щоб повільно перетравити!
— В інший бік! — Чжан Сяохоу різко розвернувся і крикнув команді.
Якщо шлях був небезпечним, їм доводилося шукати інший, зберігаючи дистанцію у триста метрів від монстра.
Команда негайно змінила напрямок. Вони бачили, як слабкий блакитний силует ухиляється від коріння та гілок. Псевдоморфному демону було важко зловити Чжана Сяохоу, який зміг випередити гілки ще до того, як вони утворили клітку.
— Він впорається сам, ідемо. Ці демони можуть бути повільними, але якщо вони нас оточать — нам кінець! — попередив Мо Фань.
— Ну... і хто тепер поведе? — запитав Чжен Тун.
Їм потрібен був хтось, хто йтиме попереду. Псевдоморфні демони були надзвичайно хитрими. Вони не нападали одразу, щойно здобич опинялася в зоні їхньої досяжності. Вони чекали, поки жертва підійде настільки близько, щоб у неї не залишилося жодного шансу на втечу!
Тому хтось мав іти першим і виявляти ці "міни", інакше вся команда опинилася б у небезпеці.
— Я піду, — сказала Му Нуцзяо.
— Та ні за що... — почав було Чжен Тун, але Му Нуцзяо вже перетворилася на порив вітру і рвонула вперед.
— Йдіть за нею! — скомандував Мо Фань.
Команда швидко рушила слідом, зберігаючи безпечну дистанцію, щоб не потрапити в пастку разом із нею.
— Чжен Тун, ти суцільне розчарування, — зітхнув Лу Фан, поглянувши на жінку, що вирушила на розвідку сама.
Ставлячи своє запитання, Чжен Тун насправді дивився на Мо Фаня. Цей хлопець його неабияк дратував. Тільки й робив, що роздавав накази, а ці дівчата все одно продовжували бігати за ним!
На його превеликий подив, натомість зголосилася Му Нуцзяо, поставивши Чжен Туна в незручне становище. Вони дозволили жінці ризикувати життям заради них, та ще й такій красуні...
— Якщо з нею щось трапиться, відповідатимеш ти! — стривожено переклав провину на Мо Фаня Чжен Тун, коли Лу Фан дорікнув йому.
— Я вже відповідаю за неї... тож не хвилюйся, — усміхнувся Мо Фань.
Те, що в Мо Фаня ще залишався настрій жартувати, роздратувало Чжен Туна ще більше.
— Тут безпечно! — пролунав голос Му Нуцзяо попереду.
Лу Фан швидко повів решту до місця, де вона стояла.
Пройшовши ще п'ятсот метрів, Му Нуцзяо знову повідомила команді, що зона безпечна.
— А на цю дівчину можна покластися? — почав сумніватися літній мисливець, якому було за п'ятдесят.
— Якщо не довіряєш їй, можеш сам піти вперед! — миттю огризнулася Цзян Шаосюй.
Той, хто йшов попереду, ставив на кін своє життя. Му Нуцзяо вже ризикувала собою заради команди, а цей старий ще сміє сумніватися в її здібностях?
— Я питаю лише заради блага команди. Вона покликала нас іще до того, як переконалася, що тут безпечно. Б'юся об заклад, вона хоче, щоб ми трималися ближче до неї на випадок небезпеки, — заявив старий мисливець.
— Так, мені теж здається, що вона занадто необережна, — підтримав його хтось.
— Думаю, краще піти цим шляхом. Скажіть їй повернутися до нас, це питання життя і смерті. Дацзянь, іди вперед, — сказав старий мисливець.
— О... без проблем! — кивнув Дацзянь. Здавалося, він був досить сміливим. Він негайно рушив уперед без жодних вагань. Напрямок, який він обрав, був ближчим до їхньої мети.
Пройшовши близько сотні метрів, Му Нуцзяо насупилася. Вона не знала, про що сперечалися в команді, але миттю закричала:
— Не йдіть туди!
— Маленька дівчинко, ти що, намагаєшся нас підставити? Мій другорядний елемент — земля. Я відчуваю потужний рух під землею саме там, де ти стоїш. Цілком очевидно, що там щось є... — сказав старий мисливець.
Му Нуцзяо здригнулася. Вона швидко зібралася з думками і відповіла:
— Це правда, що тут є псевдоморфний демон, але...
— Ха, ви всі чули. Вона веде нас прямісінько в пащу до псевдоморфного демона. Йдемо за Дацзянем. Молода леді, вам варто повернутися до команди. Ви не зможете зробити це, якщо підете далі! Ми вдячні, що ви готові ризикувати життям, але треба знати міру! — сказав старий мисливець Сюй Піндун.
— Не йдіть туди! — Обличчя Му Нуцзяо зблідло, коли вона побачила, куди прямує Дацзянь. Вона щосили закричала на повні груди.