— Мо Фаню, ти не можеш використовувати тут магію. Це лише дасть їм законний привід знищити тебе! — швидко попередив Нічний Яструб, відчувши, як у Мо Фані закипає вбивчий намір.
— Є речі, які неможливо стерпіти! — Щойно пролунали ці слова, як із тіла Мо Фаня вирвалися чорні блискавки. Вони люто розлетілися в усі боки, немов розлючені дракони!
Ці блискавки уособлювали гнів, що вирував у серці Мо Фаня!
Стерпіти?! З якого це дива він мав терпіти?
Ці люди вершать правосуддя лише тому, що називаються Союзом Примусу Бейюй?
Навіть у благородного Храму Парфенону був свій потворний бік. Мо Фаню вистачило зухвалості потоптатися по священній горі Парфенону, тож чому б він мав боятися якоїсь там філії Союзу Примусу?
Блискавки дико мерехтіли, шмагаючи гірський схил. Юй Ан і Лу Чжаньтянь стояли вище на горі з однаковими зловтішними посмішками.
Мо Фань, як вони й очікували, проковтнув наживку. Цей хлопець був просто безголовим, запальним ідіотом!
— Ви всі це бачили! Цей чоловік намагається влаштувати хаос на нашій території. Схопити його і стратити на місці! — закричав Лу Чжаньтянь. Здавалося, він ледве стримував захват, віддаючи наказ своїм людям.
Фен Цзінлань, заступник лідера Союзу Примусу Бейюй, спохмурнів. Було очевидно, що Лу Чжаньтянь зловживає владою. Він навмисно скликав сюди членів Союзу, знаючи, що Мо Фань повністю втратить контроль над собою. І всі ці маги були його особистими підлеглими!
— Слухаємось! — миттю відгукнулися члени Союзу, отримавши наказ.
Близько десятка магів почали вибудовувати Зоряні Галактики. Різноманітні елементи злилися в руйнівну магічну ауру, що насувалася просто на Мо Фаня!
— Кіготь Небесної Блискавки!
Мо Фань завершив закляття першим. Його блискавка цілила в мага із Союзу Примусу (каратель), який стояв найближче до нього. Той дивився на хлопця з неприхованим презирством.
Каратель знав, що Мо Фань — переможець Світового студентського турніру, але для такого бувалого вояка, як він, що пройшов крізь незліченні битви, цей турнір був не більше ніж дитячою метушнею. Навіть не варте згадки.
Він викликав Водяну Завісу для захисту. Синій бар'єр навис над ним...
Але Кіготь Небесної Блискавки миттєво пробив Водяну Завісу. Вода ринула на Карателя, який так необачно недооцінив силу Мо Фаня.
Блискавка продовжувала бити з нездоланною міццю. Чоловік із недовірою витріщився на розряд, що наближався.
-Як закляття блискавки може бути настільки потужним?!-
Каратель відчайдушно викликав свою магічну броню, але Кіготь Небесної Блискавки все одно обпалив його. Чоловік знепритомнів і впав на землю.
Цей самовпевнений дурень і гадки не мав, що після отримання Благословення Божественної Печатки блискавка Мо Фаня стала у дванадцять разів сильнішою за блискавку звичайного мага!
В Карателя не було жодного Насіння Душі. Тому, навіть одягнувши магічну броню, Кіготь Небесної Блискавки Мо Фаня здолав його без жодних зусиль!
— Він посмів напасти на Карателя! Усі разом, знищіть цього негідника, не знати пощади! — радісно вигукнув Лу Чжаньтянь, побачивши, що Мо Фань ударив першим.
Юй Ан теж шкірився в усмішці. Зараз вони на горі Бейюй. З ними двадцять Карателів, а сам Лу Чжаньтянь — верховний маг. Тепер, коли в них є привід для розправи, Мо Фань точно труп!
Він нарешті зможе помститися. Від передчуття тріумфу Юй Ан почувався так, ніби от-от вознесеться на небеса!
Інші Карателі вже підготували свої просунуті закляття і після секундного вагання атакували. На цю ділянку обрушився дощ руйнівної магії, не залишаючи Мо Фаню жодного шансу на порятунок!
Пролунала серія вибухів, від яких схил майже зрівняло із землею. У повітрі зависла густа хмара диму.
Нічний Яструб ледь не збожеволів. Він люто кинувся до Карателів, кричачи:
— Невже ви не бачите, що це підстава?! Якщо у вас залишилася хоч крапля совісті, негайно зупиніться! Людина, на яку ви нападаєте, разом зі своїми друзями ризикувала життям, протистоячи Чорній Церкві! Він віддав усе, щоб врятувати Стародавню Столицю, і навіть здобув славу для нашої країни у складі національної збірної. Він заслуговує на вашу глибоку повагу, а не на це!
Після слів Нічного Яструба кілька Карателів виглядали збентеженими. Вони знали, хто такий Мо Фань. Перемога на Світовому турнірі стала гордістю для всієї країни. Маги завагалися і не стали застосовувати свої закляття проти нього.
— Не забувайте, хто тут ваш командир! — з холодною посмішкою зміряв поглядом Карателів Лу Чжаньтянь.
П'ятеро з них так і не наважилися атакувати, тоді як решта били без жалю, ніби заздалегідь знали, для чого їх сюди скликали.
Крізь дим проступили обриси чорних крил, що розкрилися, немов пара незламних щитів, ідеально закриваючи собою Мо Фаня.
Ці крила належали Болі. Руйнівні закляття не залишили на них жодної подряпини. Губи вампіра розтягнулися в моторошній усмішці, оголюючи дві пари іклів!
— Ти знаєш, що робити, — холодно промовив Мо Фань.
— Я помилую лише тих, хто на це заслуговує! — усміхнувся Бола.
З блискавичною швидкістю Бола перетворився на пурпурового кажана і раптово з'явився за спиною одного з Карателів.
Він підняв мага в повітря і з усієї сили жбурнув його об землю. Просунуті закляття Карателя виявилися абсолютно марними проти нього. Від удару в тілі чоловіка зламалися всі кістки, і він миттєво знепритомнів.
— Яка слабкість! — Бола зробив свій наступний хід. Цього разу він націлився на двох Карателів, які стояли поруч і атакували Мо Фаня закляттями вогню. Судячи з виразів їхніх облич, вони були налаштовані вбити хлопця!
Бола не збирався з ними панькатися. Він схопив їх за руки і рвонув до себе. Безжально відірвавши їм руки, вампір кинув їх на землю.
Карателі закричали від нестерпного болю, впавши на землю, поки з їхніх ран струменіла кров. Бола підійшов до них і з силою тупнув їм по ногах!
Кістки в їхніх стегнах розлетілися на друзки, а ноги перетворилися на криваве місиво. Двоє магів несамовито кричали, заливаючись сльозами й соплями.
— Кривавий Батіг!
Атаки Боли були неймовірно швидкими. Розібравшись із цими двома, він одразу ж створив у руці довгий батіг зі своєї отруйної крові. Він замахнувся і обплутав ним Карателя, який саме намагався застосувати ментальне закляття проти Мо Фаня.
Бола смикнув батіг, підтягуючи мага до себе, і дихнув на нього отруйним диханням. Чоловік відчув, ніби тисячі червів почали гризти його плоть. Ще довго над горою лунатимуть його крики болю!
— Клан Крові! — обличчя Лу Чжаньтяня перекосилося, коли він побачив дії Боли.
Він не очікував, що Мо Фань притягне із собою вампіра, який розкидав його людей, немов малих дітей!
Лу Чжаньтянь більше не міг залишатися осторонь і втрутився в бій. Він цілився не в Болу, а в Мо Фаня. Як маг вітру, він вирізнявся надзвичайною швидкістю і планував покінчити з Мо Фанем одним ударом!
Мо Фань миттю відчув наближення небезпеки. Він помітив розмитий силует, що нісся на нього здалеку, швидко активував Миттєвий Стрибок і зник у спалаху срібного світла.
Лу Чжаньтянь втратив свою нагоду і люто кинувся наздоганяти його.
Тим часом Бола повернувся до Мо Фаня. Його рухи були дивними й непередбачуваними — він виявився ще швидшим за верховного мага вітру Лу Чжаньтяня. Вампір безперестанку переслідував його, куди б той не подався!
— Пане, мені знадобиться трохи часу, щоб розібратися з цим хлопцем. Ви впораєтеся з його посіпаками самі? — запитав Бола.
Лу Чжаньтянь був досить сильним, особливо його елемент вітру. Він міг мчати по землі, немов тінь, або раптово зникати в повітрі без сліду. Болі доведеться діяти трохи серйозніше, щоб його здолати.
Головна проблема полягала в тому, що Бола вже багато років не бився на повну силу, і ледь пам'ятав власні прийоми. У минулому йому вистачило б і п'яти хвилин, щоб покінчити з верховним магом!
— Переламай йому всі кістки й сухожилля, але прослідкуй, щоб він залишився живим! — наказав Мо Фань.
— Як забажаєте! — відгукнувся Бола.
Лу Чжаньтянь намагався тримати дистанцію від вампіра. Зависнувши в повітрі за допомогою Вітряних Крил, він ледь не втратив рівновагу, почувши їхню розмову.
Звідки взявся цей могутній представник Клану Крові після того, як він так ідеально спланував пастку? Якби не цей вампір, він міг би легко обірвати життя Мо Фаня!
— Юй Ан, настав час платити за рахунками! — Мо Фань підняв погляд і холодно подивився на ворога.
Ще мить тому Юй Ан був неймовірно задоволений перебігом подій, але тепер від його спокою не залишилося й сліду.
Проте він і не думав панікувати. На горі залишалося щонайменше вісім Карателів, відданих Лу Чжаньтяню!
Усі ці маги були просунутого рівня. Наскільки Юй Ан знав Мо Фаня, у того просто не було шансів вистояти проти такої кількості Карателів!
Ця думка трохи заспокоїла Юй Ана. Він вирішив, що варто ще трохи спровокувати Мо Фаня, щоб остаточно довести його до божевілля.
Однак, поки він розмірковував, чи згадати про Сюй Чжаотіна, чи про батька Мо Фаня, він із жахом побачив, як Мо Фань одним ударом відправив у політ доволі сильного Карателя. Юй Ан навіть не міг зрозуміти, чи той маг іще живий!
Юй Ан завмер.
-Відколи... відколи це Мо Фань став настільки сильним?!-
-Хіба він не був лише магом середнього рівня ще зовсім недавно?!-