— Я збираюся зробити дещо божевільне. Якщо ти не боїшся, можеш піти зі мною, — сказав Мо Фань Болі.
— В очах світу ми завжди були божевільними! — Бола підвівся з лихою усмішкою.
Поява Мо Фаня дозволила вампіру відродитися, а відродження завжди відбувалося серед полум'я та катастроф. Він просто вважатиме це божевілля частиною тієї катастрофи, через яку йому довелося пройти!
— Чи є в цьому світі інші демонічні слуги, схожі на тебе? — запитав Мо Фань.
— Наскільки мені відомо, я єдиний.
— О, тоді відсьогодні в тебе є сестра, — повідомив йому Мо Фань.
Здавалося, Бола прозрів.
— Я б хотів із нею зустрітися, якщо ми зможемо покинути цю недоторканну, священну гору цілими й неушкодженими.
— Що... що робить Бола? Як він міг стати на коліна перед порушником? Він що, з глузду з'їхав!? — люто закричав Гейлон.
Люди з Зали Лицарів та Зали Богині втратили дар мови. Вампір, який був найзагадковішим серед чотирьох статуй, став перед кимось на коліно, і, здавалося, він іде за Мо Фанем до четвертої статуї...
Ніхто не розумів, що відбувається. Нарешті Велика Муза Меллаура холодно пирхнула:
— Я завжди знала, що цей вампір нам не відданий. Можливо, він уже думає про бунт і вирішив використати цей шанс, щоб кинути виклик Храму Парфенону. Ми мали вбити його вже давно!
Тісу, Кулун і Фіона були приголомшені. Як Мо Фаню вдалося переконати Болу приєднатися до нього? Ще мить тому вони явно билися на смерть, і Бола мав явну перевагу.
— Пф, оскільки він здається, ми дозволимо Хаобу вбити їх обох! — різко сказав Гейлон.
Мо Фань уже пройшов третю статую на Зоряному Гірському Шляху. Віряни та деякі роззяви вже сіяли хаос серед натовпу. Здавалося, ніби Храм Парфенону сьогодні втратив половину своєї репутації.
Людина, якій вдавалося перемогти всі чотири статуї, отримувала дозвіл на зустріч із Богинею. Навіть Господар Зали Лицарів мусив подавати прохання Матері Храму лише для того, щоб зустрітися з Богинею особисто. Після того як Богиня давала свій дозвіл, він міг зустрітися з нею лише на офіційній зустрічі, де також були б присутні Великі Музи. З іншого боку, людина, яка подолала виклик, могла зустрітися з Богинею особисто й наодинці, а лицарям довелося б чекати знадвору!
Люди поважали Богиню і поклонялися їй. Багато хто хотів отримати шанс зустрітися з нею особисто. Якщо Мо Фань справді подолає виклик, або якщо інші вирішать, що Зоряний Гірський Шлях насправді не такий складний, як здається, з'явиться багато сміливців, охочих кинути виклик. Тоді Храм Парфенону доведеться перейменувати на «Захист Афіни».
(ПП: Guarding Athena — це кастомна мапа в DotA 2)
Мо Фань і Бола підійшли до останніх сходів. Місце було надзвичайно просторим, із густими лісами по обидва боки та скелями, що здіймалися позаду лісу.
По обидва боки височіли скелі, ніби це був якийсь вхід. Що ближче до Гори Богині, то вужчою ставала стежка.
— Де останній хлопець? — Мо Фань озирнувся, але не побачив останньої статуї.
Бола був напоготові. Він ніколи не бачив останньої статуї, але багато разів відчував її ауру, оскільки вона була неймовірно потужною.
Просуваючись уперед, Мо Фань одразу ж побачив вхід до Гори Богині наприкінці лісу. Однак величезна тінь раптом нависла над ним. Волосся на його голові стало дибки від відчуття неймовірного тиску.
Мо Фань підняв голову і побачив величезну стопу!
Шкіра істоти була зроблена з білого каміння. Навіть її найменший палець був завбільшки з Мо Фаня!
— Обережно! — Бола швидко відреагував. Він схопив Мо Фаня, відтягнув його вбік і сховався в кущах неподалік.
БАХ!
Мо Фань побачив, як величезна стопа з гучним гуркотом тупнула по тому місцю, де він щойно стояв. Земля розлетілася на друзки, і на ній залишився шокуючий слід!
Мо Фань глибоко вдихнув. Перш ніж він устиг зібратися з думками, та сама гігантська тінь знову нависла над ним, закриваючи сонячне світло!
— Розділяємося! — Бола швидко перетворився на кажана і відлетів від величезної стопи.
Цього разу Мо Фань був добре підготовлений. Він теж перетворився на тіньового птаха і покинув цю зону.
Кущі та дерева були вдавлені у вирву. Частина густого лісу раптом зникла.
Стоячи вдалині, Мо Фань відчув, що ця зустріч здається йому досить знайомою. Він стрибнув у крони дерев і подивився на гору.
Піднявши очі, він придивився ближче і виявив гуманоїдну фігуру біля гірських скель. Її обриси були розмитими. Мо Фаню було б важко її помітити, якби він не шукав її цілеспрямовано!
Силует був неймовірно величезним, закриваючи половину скель. Навіть дерева здавалися кущами, ледь сягаючи її колін. Це було приголомшливе видовище для Мо Фаня, зріст якого становив лише близько метра вісімдесяти!
— Це Титан-Тиран! — крикнув Мо Фань Болі.
Бола теж залетів у крони дерев. Його налиті кров'ю очі витріщалися на схил гори.
— Чому ми не помітили щось настільки величезне? Воно може ставати невидимим? — запитав вампір.
— Титани-Тирани мають здатність змінювати свій колір, як хамелеони. Вони живуть у горах, і коли їхні тіла знаходяться близько до скель, їхні кольори змінюються, щоб злитися з горами! — пояснив Мо Фань.
— Ти досить багато знаєш, як на свій вік, — зауважив Бола.
Саме Аша’руя розповіла Мо Фаню про Титанів-Тиранів. Титани-Тирани ховалися в горах і з'являлися звідки не візьмись. Багато магів, які загинули від рук Титанів-Тиранів, навіть не встигали зрозуміти, що їх убило.
Титани-Тирани були величезними, але їхня здатність до маскування була видатною. Вони могли ідеально імітувати невелику гору. Навіть коли вони атакували, оскільки більша частина їхнього тіла зберігала кольори гори, люди усвідомлювали небезпеку лише тоді, коли ноги титанів уже нависали над їхніми головами!
Титан-Тиран показав себе, розуміючи, що його маскування розкрито.
Це миттєво налякало вірян, які спостерігали із Зали Віри. Величезний титан стояв у лісі вздовж гірської стежки. Попри те, що він знаходився на значній відстані, він усе одно здавався неймовірно величезним. Деякі звичайні люди, які не вивчали магію, безсило падали на землю.
Віряни були постійними відвідувачами Зали Віри, і проте така жахлива істота жила на горі зовсім неподалік! Вони миттєво втратили всю свою віру.
— Усі, будь ласка, зберігайте спокій, цей Титан — охоронець гори. Він націлюється лише на порушників на Горі Богині. Тут встановлено магічний бар'єр, тож нікому з вас нічого не загрожує! — Кілька Магів Віри підійшли, щоб підтримувати порядок.
Попри їхні спроби заспокоїти людей, Титан-Тиран був просто занадто шокуючим видовищем. Звичайним людям було важко в це повірити!
— Хіба Титани-Тирани не є ворогами Храму Парфенону з давніх часів? З чого б йому захищати Храм Парфенону? — миттєво випалив обізнаний Чжу Мен.
— Я... я теж не маю жодного уявлення. Власне кажучи, навіть багато ключових членів Храму Парфенону не знали, що четвертою статуєю, яка охороняє гору, насправді був Титан-Тиран. Минуло дуже багато часу відтоді, як комусь вдавалося дійти до четвертої статуї. Більшість людей програвали Болі, — сказав Пан Лай.
Пан Лая теж переповнювали змішані почуття. Він не був упевнений, чи варто йому радіти тому, що Мо Фань здолав третю статую, чи соромитися самого себе. Вампір, якому він програв навіть зі своєю культивацією на піку Верховного рівня, підкорився Мо Фаню!
— Зберігайте спокій. Хаобу — сирота Титанів-Тиранів, якого вдочерила сьома Богиня Храму Парфенону, коли вона знищила плем'я Титанів-Тиранів. Він не успадкував дикості Титанів-Тиранів і абсолютно відданий Горі Богині! — спокійно сказала Велика Муза Меллаура.
Люди в Залі Віри нервували, побачивши Титана-Тирана. Час від часу Титани-Тирани приходили і провокували Храм Парфенону. Багато Магів Віри та лицарів загинули під величезними ногами Титанів-Тиранів, і їхня ненависть до цих створінь просто зашкалювала!
Було очевидно, що минуло дуже багато часу відтоді, як хтось доходив до четвертої статуї на Зоряному Гірському Шляху. Окрім вищого керівництва, решта людей і гадки не мали, що четвертою статуєю, яка охороняє Храм Парфенону, був Титан-Тиран!
— Хіба ранги лицарів — Блакитна Зірка, Срібний Місяць і Золоте Сонце — не походять від родоводу Титанів-Тиранів? Той, що перед нами — Срібномісячний Титан-Тиран! — вигукнув Кулун.
Блакитнозоряного Титана-Тирана було достатньо, щоб завдати серйозної шкоди містам Греції. Срібномісячний Титан-Тиран миттєво викликав би Криваву Тривогу. Якби їм не вдалося вчасно усунути загрозу, це призвело б до великої кількості жертв, а невеликі міста були б навіть знищені!
Срібномісячні Титани-Тирани були досить жахливими, і цей Титан-Тиран, оповитий срібним світлом, був елітою серед них!
Мо Фань теж дещо знав про ранги Титанів-Тиранів. Той, на якого вони натрапили на Горі Тирана, був лише Блакитнозоряним Титаном-Тираном. Срібномісячний Титан-Тиран був явно набагато сильнішим за того, якого він бачив раніше. Не дивно, що він не зміг вчасно зреагувати, коли його нога зависла над його головою!
Мо Фань був певен, що не мав би жодних шансів проти Срібномісячного Титана-Тирана без допомоги Боли.
Тим часом Титан-Тиран зробив свій хід!
ГУП! ГУП! ГУП!
Титан розтоптав ліс і щосили вдарив кулаком по землі. Срібномісячна Ударна Хвиля від Кулака, яку він створив, сколихнула гору і знищила ліс. Мо Фань і Бола вже відступили на значну відстань, проте їх усе одно підкинуло в повітря цією жахливою силою!