Невелика альтанка в південному саду...
Тонка, м'яка нічна сорочка облягала тіло Святої Анді. Кандидатка з найбільшою кількістю голосів не мала разюче вродливого обличчя, але вона мала вражаючу статуру. Нічний гірський вітерець проносився повз, пестячи нічною сорочкою гладке та фігурне тіло жінки...
Вона стояла босоніж, дивлячись униз на тьмяно освітлену Цитадель Афін.
Вона робила те саме роками. Їй подобалося милуватися галасливим нічним пейзажем міста з великої висоти. Їй подобалося бачити величезний натовп своїх прихильників, які пристрасно скандували її ім'я...
Однак цієї ночі вона не відчувала амбіцій!
— Ми не очікували, що дійде до такого. — Велика Муза Меллаура стояла поруч зі статуєю в саду з похмурим виразом обличчя.
— Вибори грандіозніші за президентські, вони ніколи не мали проходити гладко. Як ми могли очікувати, що всі чотири Святі будуть на нашому боці? — спокійно сказала Анді.
— Звучить так, ніби тебе не надто турбує те, що з'явилася Аша’руя, аби втрутитися в наш план? І хіба тобі не цікаво, хто таємно підтримує Є Сінся? — запитала Велика Муза Меллаура.
— У мене є передчуття, — Анді повільно спустилася з альтанки білими сходами. Вона не закінчила речення, а раптом сказала: — Спочатку я думала, що Паніцзя була нашим найбільшим ворогом...
— Ти хвилюєшся через Аша’рую? — сказала Меллаура.
Анді похитала головою і суворо сказала:
— Найстрашніше те, що я досі не знаю, хто вони.
— Можливо, ти занадто багато хвилювалася? Щойно ми дійдемо до фінального етапу, нам більше не доведеться турбуватися. Тоді, коли я допомагала Ізіші, вона теж дуже нервувала і хвилювалася. Вона постійно обговорювала зі мною свого брата, але зрештою саме вона вийшла переможницею, чи не так? — сказала Велика Муза Меллаура.
Поки вони розмовляли, до них поспіхом підійшла стара служниця Гулан. Вона навмисно відіслала інших служниць, які чекали в саду, і підбігла до Меллаури та Анді.
— Ессендейл... вони спіймали його! — з недовірою сказала Гулан.
— Це і було те передчуття, про яке я казала, — мовила Анді.
Поруч із нею Меллаура повністю занурилася у свої думки. Вона навіть не змогла міцно втримати Посох Великої Музи. Він упав на статую неподалік.
— Тоді ми...
— Ми програли, — сказала Анді.
— Як це можливо? Ми були так близько, так близько до того, щоб правити цим місцем! — Велика Муза Меллаура повністю втратила самовладання. Здавалося, вона миттєво постаріла.
— Найсмішніше те, що я досі не знаю, хто смикає за ниточки... — з ноткою самоіронії сказала Анді. Вона востаннє глянула на Цитадель Афін і розв'язала нічну сорочку, повільно наближаючись до краю альтанки.
Край був урвищем священної гори, а внизу знаходилися Десять Тисяч Сходинок.
Гулан якраз збиралася запитати, що їм робити далі, коли побачила, що Анді продовжує йти до краю. Місячне світло підкреслювало любовний шарм її оголеного тіла, бездоганного, як молочно-біла статуя!
Вона нарешті дійшла до краю. Раптом вона зробила ще один крок уперед і почала падати, тоді як Гулан закричала.
Гулан не бачила, щоб Анді використовувала будь-яку магію, або щоб вона формувала якесь закляття. Вона продовжувала безперешкодно падати!
Є Сінся сиділа на балконі за своїм вікном, розмовляючи з Аша’руєю. Раптом вона зупинилася, її очі були прикуті до урвища вдалині...
— Здається, хтось щойно впав з урвища, — Є Сінся вказала на урвище, але її голос не звучав надто впевнено.
— Ти вже Кандидатка, то хто займає резиденцію над твоєю? — Аша’руя не обернулася. На її обличчі досі грала ніжна усмішка.
— Це справді була людина? — Є Сінся міцно вхопилася за колеса свого візка, збираючись вирушити туди.
Священна гора була дуже високою, тому людині знадобився б певний час, щоб досягти дна. Був шанс, що вона ще зможе врятувати цю людину, якщо вирушить туди просто зараз.
— Якщо ти не дозволиш їй померти цієї ночі, вона ненавидітиме тебе все життя, — сказала Аша’руя.
— Це була Анді? — запитала Є Сінся зі складним виразом обличчя.
— Так, розумничка. Що ж, так їй і треба, — безсердечно відповіла Аша’руя.
— Я хочу покинути це місце, — твердо сказала Є Сінся.
Власне кажучи, у Є Сінся з'явилося сильне бажання піти після того, як Мати Храму обрала її Кандидаткою. Вона була лише аутсайдером у Храмі Парфенону, проте її раптом втягнули у змагання за роль Богині.
— З першого дня, як ти ступила до Храму Парфенону, твій шлях до Зали Богині вже світився зеленим світлом, чи не так? — задумалася Аша’руя.
— Я хочу покинути це місце.
— Ти впевнена в цьому? — Аша’руя усміхнулася. Вона додала, перш ніж Є Сінся встигла відповісти: — Спочатку я думала, що ти досить доросла, але ти все ще така молода. Я прийшла відвідати тебе, бо сподіваюся, що ми просто займатимемося кожна своїми справами.
Ще одна новина шокувала весь світ, поки Світовий студентський турнір ще тривав. Усе місто сколихнулося, коли новина дійшла до Венеції.
Мо Фань щойно вийшов зі своєї усамітненої культивації. Він зрозумів, що всі обговорюють одну й ту саму новину: Свята Анді померла через якусь хворобу.
Мо Фань чув ім'я Анді раніше. По-перше, європейські країни були досить релігійними. Храм Парфенону був для них ніби найсвятішою сутністю, а Богиню шанували як речницю богів, наче папу. Тому було цілком логічно, що Мо Фань чув ім'я Кандидатки, яка мала найбільші шанси бути обраною Богинею.
Він також чув, як Є Сінся згадувала її ім'я кілька разів.
Богиня Храму Парфенону була не просто символом віри. Вона була тією людиною, яка мала доступ до Закляття Воскресіння. Мо Фань чітко пам'ятав, як деякі люди постійно згадували Богиню Храму Парфенону щоразу, коли хтось помирав...
Коли Сюй Чжаотіна перетворили на Проклятого Звіра, Мо Фань запитував Тан'юе і дізнався, що єдиним способом урятувати Сюй Чжаотіна було Закляття Воскресіння Храму Парфенону.
Герой, який зупинив епідемію в Ханчжоу, Ван Сяоцзюнь, зараз лежав у ліжку, втративши душу, і єдиним способом розбудити його було Закляття Воскресіння.
Неможливо було повернути життя після його втрати. Відчай і біль смерті могли легко стерти сенс життя.
Таким чином, значущість Закляття Воскресіння перевершувала все!
— Господар Зали Кенді оголосив, що Анді завжди страждала на генетичну хворобу. Вона присвятила своє коротке життя допомозі світу, але боги зглянулися над нею і не захотіли, щоб вона страждала далі. Він прийняв її на Небеса... вона не покинула нас, вона лише стала ближче до богів, їй більше не потрібно говорити від імені богів або слухати богів. Вона молитиметься за нас поруч із богами...
— Світ засмучений смертю Святої Анді, але Священний Суд ставить під сумнів правдивість цього. Вони вважають, що Свята Анді наклала на себе руки, щоб уникнути покарання. Ессендейл скоїв непрощенний злочин, а він колись був дуже близьким до Святої Анді.
— Останки Святої Анді заборонили показувати публіці. Горе, яке переживає Господар Зали Кенді, її батько, цілком зрозуміле. Вона була хорошою Кандидаткою і зробила багато великих справ для Греції, для Європи та для інших континентів...
Новини поширювалися стрімко. Мо Фань постійно бачив новини про Анді щоразу, коли дивився в телефон або розмовляв із кимось. Мо Фань не надто переймався політикою чи релігією. Смерть Анді для нього не мала особливого значення. Йому було важко зрозуміти, чому люди підняли через це такий галас...
З іншого боку, Мо Фань був спантеличений, дізнавшись, що Майстра Елементу Тіні, Ессендейла, схопили і стратили.
Враховуючи те, наскільки сильним був Ессендейл, лише кілька людей у світі могли б його перемогти. Ессендейл був Майстром Елементу Тіні; якби він твердо вирішив утекти, зловити його було б майже неможливо!
— Здається, тебе не обходить смерть Анді? Дозволь сказати тобі, я маю інсайдерську інформацію; насправді Анді наклала на себе руки. Вона стрибнула з найвищого місця священної гори голою і впала на Десять Тисяч Сходинок без жодного захисту. Уяви, як жахливо вона виглядала б... ц-ц-ц, Кандидатка з такою звабливою статурою розбилася на фарш... Б'юся об заклад, вона ще навіть чоловіка не скуштувала... — Чжао Ман’янь постійно повторював, який це був жаль.
Чжао Ман’янь належав до вищого класу суспільства, тому знав набагато більше, ніж звичайні люди.
— Її смерть відвернула загальну увагу від того, що сталося з Ессендейлом. Мені байдуже, як вона померла, я просто, бляха, не розумію, як Майстра Елементу Тіні могли спіймати! — зітхнув Мо Фань.
— Ти справді хочеш знати? — таємничим голосом спитав Чжао Ман’янь.
— Хіба ти не мелеш дурниці? Я захоплююся магією, силою, а не якоюсь боротьбою за вплив! — відповів Мо Фань.
Він легко міг зрозуміти, що Анді програла боротьбу за владу в Храмі Парфенону, тому її і дискваліфікували. Мо Фань не мав жодного уявлення про цю складну ситуацію і не був зацікавлений у тому, щоб дізнатися про неї!
— Ось, я маю дещо неймовірне тобі показати. Це відео затримання та смерті Ессендейла. Тобі це цікаво? Дивитися його заборонено, і Священний Суд оголосив, що кожна людина, яка його подивиться, скоїть злочин. Ти все ще впевнений, що хочеш його подивитися? — сказав Чжао Ман’янь.
— Ти впевнений, що джерело безпечне? — Мо Фань підняв брови.
— Так.
— Тоді просто вмикай.
Мо Фань і гадки не мав, як Чжао Ман’яню вдалося роздобути цей запис. Оскільки більшість заклять випромінювали яскраве світло під час застосування, було майже неможливо використовувати мобільний телефон або пристрій для запису магічної битви. Трансляція Світового студентського турніру через Орлині Очі спеціально оброблялася, щоб зробити її придатною для перегляду. Якби хтось спробував записати бої на свій телефон, у результаті вийшов би лише білий екран.
Таким чином, відео, яке дістав Чжао Ман’янь, швидше за все, було записано за допомогою якогось унікального військового обладнання. Священний Суд суворо покарав би будь-кого, хто порушив би ці правила!
— Здається, це записав член Священного Суду. З цього ракурсу ми не можемо добре розгледіти Ессендейла, — пробурмотів Мо Фань, дивлячись на сильні перешкоди на відео.
Мо Фаню було дуже цікаво побачити силу такого мага, як Ессендейл. Пан Лай уже був одним із найсильніших магів Китаю, проте він усе одно не міг зрівнятися з Ессендейлом. Битва, яку вів Священний Суд, щоб зловити Ессендейла, неодмінно мала бути захопливою!