Спочатку власник крамниці планував продати душу за п'ятсот мільйонів. Однак багато експертів сказали йому, що ця річ не варта таких грошей. Останнім часом у нього було багато клієнтів, оскільки багато людей приїхало до Венеції, але, на його подив, більшість із них ішли після того, як кидали на неї кілька поглядів. Жоден не виявив до неї ані найменшого інтересу. Тому він був змушений ще більше знизити ціну, і тепер вона становила триста мільйонів.
Незважаючи на це, ніхто нею не цікавився, поки вдень не зайшов американець. Власник уже подумав, що нарешті має шанс продати товар, але на його превеликий подив американець пішов, сказавши, що йому потрібно обговорити це зі своєю наставницею. Губерт думав, що чоловік уже не повернеться.
Невдовзі після цього прийшли троє азіатів і погодилися купити її одразу ж. Дві групи людей у підсумку зіткнулися одна з одною.
Власник крамниці ніяк не міг ухвалити рішення. Це правда, що троє азіатів погодилися купити душу і вже збиралися за неї платити, але він також не міг дозволити собі образити заступницю старійшини Священної Зали Свободи!
Магів Священної Зали Свободи дуже поважали в усьому світі. Будь-яке місто сильно б здригнулося, якби вони тупнули ногою, не кажучи вже про когось у статусі заступниці старійшини.
— Якщо ви так кажете, я... — Губерт простягнув руку, вирішивши взяти картку Джека.
— Хм! — Пан Лай важко пирхнув, перервавши дію Губерта. Він сказав із ноткою презирства в очах: — Хто б міг подумати, заступниця старійшини Священної Зали Свободи використовує свій статус, щоб погрожувати власнику крамниці. Ви ганьбите ім'я Священної Зали Свободи!
— Старий, що ти сказав? — негайно обурився розлючений Джек.
Погляд Пан Лая загострився. Його очі миттєво перетворилися на лютого, чорного як смола демонічного леопарда, що кинувся на молодого мага, хоча це була лише ілюзія.
Джек був заскочений зненацька. Він підсвідомо зробив кілька кроків назад. Його обличчя зблідло, коли по ньому покотився холодний піт!
— Хлопче, стеж за своїм тоном, — холодно відрізав Пан Лай.
Джеку було важко дихати. Його очі були сповнені недовіри.
Заступниця старійшини Жизель злякалася, помітивши щось. Вона уважно оглянула Пан Лая.
— Можу я дізнатися, хто ви? Цей малий може бути нерозумним, але чи дійсно це було необхідно? — Голос заступниці старійшини Жизель звучав обережно, але вона не мала наміру відступати.
— Я не з тих людей, які будуть погрожувати комусь своїм статусом. Ми вже вирішили купити цей предмет, тому, будь ласка, не втручайтеся! — заявив Пан Лай.
— Як це ми втручаємося? Ми побачили це першими!
— Але хіба ви заплатили за це? Власник крамниці сказав, що ця річ ваша? Ви сказали, що домовилися з власником, але він намагався продати її нам. Очевидно, що ваш учень лише зацікавився нею, але не казав, що збирається її купувати! Містере, не змінюйте свого рішення зараз лише тому, що вона заступниця старійшини. Якщо ви не ведете бізнес так, як належить, я теж не буду з вами панькатися! — сказав Пан Лай.
І Жизель, і Губерт були приголомшені словами Пан Лая. Перш за все, Жизель була абсолютно ошелешена, адже вона завжди домагалася свого, коли розкривала свою особу як заступниця старійшини Священної Зали Свободи. Рідко можна було зустріти когось, хто наважився б кинути їй виклик, і вона вже звикла до цього, проте старий повністю знехтував її статусом!
Губерт ще більше поринув у роздуми. Реакція старого натякала на те, що його статус був не нижчим за статус заступниці старійшини Священної Зали Свободи. Чому двоє людей із грізним походженням прийшли до його крамниці одночасно? Що йому було робити?
— Містере, я дозволю вам вирішувати, — холодно пирхнула Жизель.
Губерт переводив погляд з однієї групи на іншу. Зрештою він вирішив вести справи чесно і прийняв картку Пан Лая.
Оскільки він не міг дозволити собі образити жодну зі сторін, він був змушений зробити це звичайним способом. Азіати дійсно висловили готовність купити предмет, а американці втрутилися на півдорозі...
— Ви не збираєтеся назвати нам своє ім'я? — запитала Жизель недружнім голосом.
Цей предмет був досить цінною знахідкою, але хтось інший забрав його просто з-під носа. Це явно зіпсувало настрій Жизель. Вона не вірила, що цей старий насправді був авторитетною фігурою!
— Пан Лай, — невдоволено відповів він.
Пан Лай здійснив платіж і отримав товар. Він негайно пішов разом із Мо Фанем і Цзян Юєм, не звертаючи більше жодної уваги на Жизель і Джека.
Жизель на мить заціпеніла. Їй знадобився деякий час, просто щоб зібратися з думками.
Через деякий час після того, як Пан Лай пішов, Джек оговтався від страху і випалив:
— Наставнице, чому ви дозволили їм просто так піти? Ким вони себе уявляють, поводячись так зарозуміло у Венеції? Як вони сміють не виявляти жодної поваги до Священної Зали Свободи!
— Тобі краще бути обережнішим поруч із цим старим. Не те щоб ти мав його поважати чи щось таке, але його статус досить особливий. Ти сповнений юнацького запалу, але маєш бути обережним, щоб не наступити йому на хвіст, — сказала Жизель.
— Хто він?
— Керівник Китайської Королівської Варти, людина, що входить до Небесного Рейтингу; один із трьох найкращих викликачів у світі! — повідомила йому Жизель.
У Джека відвисла щелепа. Він почав відчувати, як здіймається хвиля жаху, коли його відволік якийсь шум позаду.
Джек і Жизель обернулися і зрозуміли, що власник крамниці в паніці розбив об стіл кілька рідкісних магічних руд.
Губерт швидко прибрав безлад, щоб інші люди не побачили, наскільки він був пригнічений. Закінчивши, він перехрестився.
О Господи, на щастя, він ухвалив мудре рішення. Інакше в нього були б величезні неприємності!
Вийшовши з ринку, Цзян Юй наздогнав Пан Лая і посміхнувся:
— Вчителю, ви були такі круті там! Вам вдалося пригнітити їх, не використовуючи свій статус, і ви назвали їм своє ім'я лише в самому кінці! Ви навіть не намагалися зловживати своєю репутацією!
— Люди зі Священної Зали Свободи завжди були самозакоханими. Мене вони завжди дратували, і сьогодні я випадково натрапив на одного з них. Те, що я не провчив ту заступницю старійшини — це лише тому, що мій характер сильно пом'якшав із віком! — Пан Лай виглядав як праведний даос, але мав також і дикий норов.
Мо Фаню теж сподобалося за цим спостерігати. Ця стара жінка справді пішла просто на лінію вогню, думаючи, що зможе отримати предмет завдяки своїй посаді...
Ким був Пан Лай? Хоча Королівська Варта Китаю не мала такої репутації, як Храм Парфенону, ті, хто був із нею знайомий, знали, що вона складається з групи надзвичайно могутніх магів, які присвятили все своє життя тому, щоб стати сильнішими, і рідко гналися за славою чи вигодою. Якби Королівська Варта і Священна Зала Свободи зійшлися в битві, шанси були б досить рівними!
З іншого боку, Жизель була лише заступницею старійшини, а Пан Лай — керівником Королівської Варти. Навіть Президент Священної Зали Свободи мав би особисто приймати Пан Лая щоразу, коли той приїжджав би до Америки. Їхні ранги розділяли три сходинки!
Щодо сили все було ще гірше. Пан Лай міг легко перемогти Жизель за допомогою свого третього чи четвертого Елемента!
— Керівнику Пан Лай, дякую за вашу допомогу та щедрість. — Мо Фань був милим завжди, коли йому це було потрібно. Іноді було необхідно бути хитрим і спритним. Зрештою, Пан Лай зробив йому величезну послугу!
— Це не має нічого спільного зі щедрістю, я лише сказав, що заплачу за це, щоб розлютити ту стару. Ти явно винен мені гроші, оскільки я теж не заробляю на життя грабунком. Можеш переказати всі гроші, які в тебе є. А щодо решти суми... ти зможеш погасити борг, віддавши мені частину рідкісних знахідок, які отримаєш на полюванні за скарбами! — Пан Лай зовсім не дотримувався сценарію. Його образ праведного даоса повністю розсипався всього за кілька речень!
Мо Фань зітхнув. Хіба могутні старі даоси в драмах та романах не завжди роблять величезні подарунки головному герою, коли вони абсолютно вражені його талантами? Чому в його випадку все було зовсім інакше? Старий був таким дріб'язковим, навіть коли йшлося всього про триста мільйонів!
Мо Фань не наважився сказати, що не збирається віддавати гроші. Він переказав сто п'ятдесят мільйонів, які в нього були, Пан Лаю і пообіцяв, що виплатить решту після полювання за скарбами.
— Тепер у тебе є все необхідне. Просто дотримуйся моїх вказівок, і це має спрацювати. До речі, душа, яку я вкрав для тебе, до біса хороша, я б купив її для Цзян Юя, якби вона була йому корисна... вважай, що тобі пощастило! — сказав Пан Лай.
— Вчителю, ми її купили, а не вкрали! — мовив Цзян Юй, якому забракло слів.
— Точно, це вони намагалися вкрасти її в нас! — кивнув Пан Лай, швидко повертаючись до свого образу праведного даоса.
Дотримуючись вказівок Пан Лая, Мо Фань спершу покращив свій Елемент Виклику.
Тримаючи Жилу Галактики, яку він купив за сімдесят мільйонів, Мо Фань відчував, як сильно б'ється його серце.
Він дуже хвилювався, що Жила Галактики здується, як повітряна кулька, саме в той момент, коли він буде на вирішальному етапі прориву бар'єру, і він змарнує спробу. Тоді йому доведеться витратити величезну суму на покупку ще однієї Жили Галактики.
Нервування не допомагало. Мо Фань зосередився і почав медитувати, оскільки йому потрібно було накопичити енергію, необхідну для прориву стін, що оточували Туманність.
Жила Галактики продовжувала підтримувати Мо Фаня в його спробі. Мо Фань відчував себе так, ніби він мчить на лютій хвилі, маючи намір прорвати дамбу перед собою!
Зробивши глибокий вдих, Мо Фань чітко згадав той величезний тиск, під яким він перебував під час своїх минулих спроб прориву до Просунутого рівня. Однак, незважаючи на те, що цього разу він відчував такий самий опір, накопичена ним енергія була досить нестримною. Вона прямо прорвала барикаду, дозволивши Туманності миттєво розширитися в Галактику з величезною кількістю енергії!
Місячно-біла Галактика виглядала таємничо, але елегантно, з двома Зоряними Шляхами, з'єднаними з його двома Викликаними істотами, немов пуповинами.
І Стрімкий Зоряний Вовк, і Маленька Полум'яна Белль радісно закричали, вітаючи Мо Фаня. Вони розуміли, що їхній господар успішно прорвав бар'єр, і світ Елементу Виклику розширився ще більше, а це означало, що в майбутньому вони зможуть отримувати більше енергії...
— Тримай, Стрімкий Зоряний Вовку, перший ковток молока для тебе! — Мо Фань дотримався вказівок Пан Лая і віддав Стрімкому Зоряному Вовку всю енергію, яку мала Галактика.
Після цього Мо Фань негайно плюхнувся на землю, щоб стабілізувати свою культивацію.
Коли Галактика досягла стабільного стану, очі Мо Фаня різко розплющилися, випромінюючи сліпуче місячно-біле світло.
— Вчитель Цзян Юя справді вражає! — не зміг стримати вигуку Мо Фань.
Спочатку Мо Фань думав, що Жила Галактики, яку він купив усього за сімдесят мільйонів, була бракованою і мала недостатньо енергії, оскільки більшість Жил Галактики продавалися за сто мільйонів, а деякі навіть за сто двадцять мільйонів! Було важко визначити якість Жили Галактики, що продавалася за такою низькою ціною, але, на його подив, мало того, що вона не була бракованою, так ще й енергія, яку вона містила, була ряснішою і кращою, ніж у Жил Галактики, які він купував на аукціонах!
Старий Пан Лай і справді вражав своїм гострим оком, зумівши з блискавичною швидкістю вибрати чудову Жилу Галактики!