Хоча Мо Фань використав решту своєї Рідини Часу, щоб здобути перемогу, він не відчував, що це марна трата, оскільки заробив чимало, пограбувавши Темного Майстра Меча!
Темний Майстер Меча не дав йому Есенції Душі. Якби з нього справді випала Есенція Душі, Мо Фань миттєво розбагатів би, оскільки Есенція Душі істоти рівня Правителя зазвичай продавалася за мільярди!
Але навіть Обривок Душі рівня Правителя, який він отримав, був надзвичайно цінним. Після того як Маленький Кулон-Вугор забрав його, він негайно переробив його на десять Есенцій Душі Класу Воїна для Мо Фаня. Якби він справді міг продати їх усі, це коштувало б загалом двісті мільйонів.
На жаль, Мо Фань міг використовувати їх лише для зміцнення своїх Зірок. Проєкт, який він спочатку вважав тривалим, раптово скоротився наполовину. Насправді Мо Фань завжди виходив найбільшим переможцем у такій масштабній битві. Навіть якщо нежить не давала йому ніякої здобичі, самі лише їхні Обривки Душі мали для нього велику цінність!
Окрім Обривка Душі Темного Майстра Меча, Мо Фаню також вдалося ідеально зберегти його Кристал Нежиті.
Цілий Кристал Нежиті був надзвичайно цінним, оскільки він міг поповнювати енергію мага. Кристал Нежиті рівня Правителя, найімовірніше, коштував сто мільйонів, якби він виставив його на аукціон.
Він передав його Чжао Ман’яню, бо знав, що той може допомогти йому продати його за хорошою ціною. Здавалося, тепер у нього нарешті буде достатньо грошей, щоб купити Насіння Душі Блискавки з Доменом!
— Мо Фаню, дай мені Кристал Нежиті, обладунки та меч істоти рівня Правителя, і я продам їх для тебе за двісті мільйонів! Як тобі таке? — рішуче запропонував Чжао Ман’янь.
— Двісті мільйонів? Хіба це взагалі можливо? — здивовано запитав Мо Фань.
З Темного Майстра Меча не випало жодної рідкісної здобичі, ані Есенції Душі чи інших цінних частин. Мо Фань вважав, що було б чудово, якби він зміг продати здобуте за сто мільйонів.
— Чому б і ні? Це все ж таки істота рівня Правителя; багато багатіїв у всьому світі зацікавлені в колекціонуванні трупів цих істот рівня Правителя, особливо чогось на кшталт Темного Майстра Меча! Ті багаті торговці з величезними будинками люблять колекціонувати їх, щоб залякувати своїх конкурентів по бізнесу.
— З іншого боку, вони також можуть відлякувати деяких демонічних істот. Якщо ти зможеш викувати статую примарного коня і наповнити обладунки, щоб вони нагадували фігуру з мечем у руці, рівень вілли миттєво злетить до небес! Є багато багатих людей, але не всі з них можуть використовувати труп істоти рівня Правителя як прикрасу. Крім того, обладунки Темного Майстра Меча відповідають смакам жителів Заходу; я можу легко допомогти тобі продати їх за хорошою ціною в Європі, і це справді може коштувати понад двісті мільйонів! — впевнено сказав Чжао Ман’янь.
Чжао Ман’янь народився в сім'ї бізнесменів. Він знав, у що багаті люди готові інвестувати.
Темний Майстер Меча рівня Правителя був охоронцем фараона, не кажучи вже про те, що величні обладунки та гігантський меч легко приваблять багатьох людей, які хочуть знайти щось для прикраси свого маєтку. Для колекціонерів було звично витрачати сотні мільйонів на кілька витворів мистецтва, не кажучи вже про статую охоронця, створену з трупа істоти рівня Правителя!
— Хіба це не означає, що я нарешті можу отримати Насіння Душі Блискавки? — Мо Фань був схвильований, побачивши, наскільки впевнений Чжао Ман’янь.
Здавалося, у нього було достатньо грошей, щоб придбати собі Насіння Душі Блискавки. Щойно воно в нього з'явиться, він більше не почуватиметься безпорадним у бою проти Ката Чорної Церкви, такого як Філіп!
— Ти майже біля мети. У мене є зв'язки; коли ми прибудемо в Італію або Париж, я обіцяю, що дістану тобі круте Насіння Душі Блискавки. Скажу так: я достатньо впевнений, щоб називати себе нащадком найбагатшої відомої родини в Китаї, але навіть моя родина не настільки амбітна, щоб дістати мені Насіння Душі. Коли ти отримаєш своє, б'юся об заклад, навіть члени американської команди не захочуть битися з тобою, — сказав Чжао Ман’янь.
Це правда, що кожен могутній маг торував свій шлях самостійно.
Маг із низів, ймовірно, не мав би доступу до великої кількості ресурсів навіть у діапазоні десяти мільйонів, не кажучи вже про щось понад сто мільйонів. Однак щоразу, коли ці маги з низів досягали певної висоти, вони могли легко заробити багато ресурсів самотужки, і їхнє зростання після того, як вони ставали самостійними, зазвичай було більш вражаючим, ніж у нащадків відомих сімей, які занадто покладалися на надані ресурси.
Культивацію мага не можна було отримати лише за допомогою ресурсів. Будь-який ресурс був би просто марною тратою для когось неталановитого, але маги, які досягли своїх нинішніх висот власною тяжкою працею, пізнали секрет того, як стати сильнішим, прокладаючи шлях уперед самотужки, і вони також знали, як здійснити прорив у нескінченних битвах. Навіть укриті синцями, вони проривали кокон і перероджувалися знову. З часом вони залишали далеко позаду магів-однолітків, які надмірно покладалися на свої сім'ї!
Чжао Ман’янь почав вірити в це, дивлячись на Мо Фаня.
У цього хлопця були видатні таланти, проте він вирішив піти складним шляхом, прокладаючи дорогу голіруч. Небагато часу мине, перш ніж він нарешті вирветься з кокона. Тоді він буде так далеко попереду, що інші більше не матимуть шансу наздогнати його.
Присутність нежиті повністю розсіялася після сильної зливи. У повітрі не було й натяку на дивні запахи.
Навіть Небеса висловлювали свою повагу, пославши дощ у місто Пуччіні на честь святкування. Така країна, як Єгипет, зазвичай не бачила жодної краплі дощу по півроку.
Штовхаючи інвалідний візок Є Сінся, Мо Фань повільно йшов уперед. З кожним кроком він вловлював звабливий аромат Є Сінся, який приносив вітерець.
Як вона може так приємно пахнути? У Мо Фаня виникло бажання завести її глибоко в безлюдний провулок, де ніхто не відгукнеться на крик про допомогу. Він нічого не міг із собою вдіяти; як чоловік, який зазвичай їв м'ясо, овочі, які він готував сам, здавалися майже позбавленими смаку.
Після дощу розквітло багато квітів. Це було рідкісне видовище, оскільки вони перебували в пустельній країні.
У саду було небагато людей. Люди зібралися на площі, щоб відсвяткувати перемогу танцями, співами, вином, красивими жінками та смачною їжею.
Сівши на лавку, на 270 градусів закриту деревами, Мо Фань обережно переніс Є Сінся до себе. Однак він одразу насупився, помітивши дещо:
— Чому ти стала ще легшою? Ти погано їла в Храмі Парфенону?
Було неприпустимо, щоб вона стала ще легшою, адже деякі частини тіла вже не будуть такими пружними, коли він їх пеститиме!
— Справа не в цьому, можливо, я занадто старанно тренувалася, — тихо відповіла Є Сінся.
— Старанні тренування означають, що ти повинна їсти більше. Подивись на мене, моя статура і мої м'язи сповнені енергії і здатні дати тобі відчуття безпеки, — Мо Фань підняв Є Сінся і посадив її собі на коліна, щоб продемонструвати свою силу.
Є Сінся не могла ходити, тому без візка вона була як маленьке ягня. Вона миттєво стала здобиччю збоченця, який намагався скористатися нею.
Чомусь ноги Є Сінся були особливо привабливими, можливо тому, що вони були добре захищені, оскільки вона не могла ходити. Ніжний молочно-білий блиск у поєднанні з м'яким, але пружним дотиком її струнких ніг... вони були просто ідеальними!
Мо Фань поклав руки на ноги Є Сінся. Чоловік явно збирався скористатися дівчиною, коли нікого не було поруч.
Мо Фань знав, що важливо вибрати правильне місце для побачення. Лавка, закрита на три чверті, і гігантський піщаний замок, повз який рідко хто проходив, — це було майже як кімната без виходу...
Хтось може запитати: чому він не вибрав кімнату, якщо намагався зробити щось погане?
Мо Фань просто подивився б на таку людину зі зневагою. Як наївно! Навіть жінки, які зазвичай поводяться як пацанки, одразу зрозуміли б, що задумав чоловік, якби він запросив їх до своєї кімнати «поговорити», не кажучи вже про сором'язливу дівчину на кшталт Є Сінся. Місія була б приречена на провал, хіба що жінка була б у такому ж відчаї, як і чоловік!
З іншого боку, парк із гарним оточенням, свіжим повітрям і малою кількістю людей був ідеальним місцем для скоєння його «злочину». Лише трохи подражнивши, сором'язлива жінка миттєво підкорилася б його волі!
Є Сінся зовсім не підозрювала, що Мо Фань її підставив. Її думки все ще були зайняті битвою, в якій вони брали участь зовсім нещодавно.
Насправді Є Сінся була в жаху, коли Мо Фань бився в дуелі Темного Контракту.
Вона думала, що нарешті наздогнала Мо Фаня, але виявилося, що він усе ще далеко попереду неї. Вона нічим не могла допомогти, окрім як хвилюватися!
— До речі, мені дещо цікаво, — серйозним голосом сказав Мо Фань, пестячи ноги Є Сінся.
— М-м?
— Хіба твої ноги не досить чутливі? — запитав Мо Фань.
Є Сінся миттєво почервоніла. Про що думає цей негідник? Якщо він продовжить рухати руками вгору, вона... вона...
— Якщо ти відчуваєш ноги, чому в тебе немає сили ходити? — запитав Мо Фань.
Справа не в тому, що Є Сінся не могла стояти чи рухати ногами, але щоразу, коли вона намагалася ними поворухнути, вона раптово втрачала силу і відчувала біль. Це було досить дивно, адже якщо це якась хвороба, чому Храм Парфенону не міг вилікувати її і дозволити ходити, як звичайна людина, якщо вони могли навіть воскрешати мертвих?
— Я не знаю, — опустила голову Є Сінся. Зазвичай вона засмучувалася, коли думала про свої ноги, але Мо Фань перейшов межу. Це було вже не просто погладжування її ніг!
— Не треба... — Є Сінся відчувала, як у неї палають вуха. Навіщо поводитися так безрозсудно на людях?
— Можливо, це не хвороба, а є якась інша причина, — зробив висновок Мо Фань.
— Мож... можливо, м-м, м-м, брате Мо Фаню, давай краще прогуляємося, — Є Сінся відчувала, як її кидає в жар. Якщо вона залишиться, хто знає, що цей чоловік з нею зробить!
— Я втомився від прогулянки, чому б нам не повернутися і не відпочити? Я давно з тобою не розмовляв, ходімо до моєї кімнати, — відповів Мо Фань.
Обличчя Є Сінся було таким червоним, що здавалося, з нього можна вичавити воду. Якщо вона відхилить пропозицію, Мо Фань просто продовжить свої безсоромні дії в парку. Вона воліла б піти до його кімнати, принаймні тоді вона не хвилюватиметься, що їх помітять! Є Сінся так хвилювалася, що хтось натрапить на них, поки Мо Фань її пестить, адже це було б украй ніяково.
Маленьке ягня не могло змагатися з досвідченим спокусником. Мо Фань вибухнув сміхом усередині, коли побачив, як Є Сінся ледь помітно кивнула.
На зворотному шляху Мо Фаню захотілося дати собі ляпаса. Чому він ще не вивчив Просунуте закляття Простору? Було б так круто, якби він міг здійснити Миттєвий Стрибок прямо до своєї кімнати!