— Небесне Вогняне Поховання!
Це було схоже на блискучий феєрверк смерті, що вибухнув, наче квітка, що розпустилася в небі. Маленькі іскри, що відлітали вбік, не зникали і не гасли, падаючи на землю, а зливалися в потужне море полум'я, підпалюючи все довкола!
Люте полум'я вирувало над Вартовими Смерті Лютого Меча. Двоє з них, які вже були поранені, не встигли вчасно втекти з моря вогню. Незабаром вони перетворилися на купку чорного кістяного пилу!
Мо Фань уже почувався трохи виснаженим після того, як знищив ще двох Вартових Смерті Лютого Меча. З кожним із них було надзвичайно складно впоратися. Навіть зараз він убив лише сімох загалом. Ран і синців на його тілі поступово більшало. Найважливіше те, що Броня Чорного Змія була майже на межі. Якщо він не поповнить її енергію магічними рудами, то більше не зможе нею користуватися.
— Кістяний пил? — раптом Мо Фань виявив, що чорний кістяний пил дивно мерехтить серед полум'я. Це було щось незвичне.
Мо Фань був дещо спантеличений. Він не пам'ятав, щоб хоч хтось із убитих ним Вартових Смерті Лютого Меча демонстрував таку реакцію. Вони або зникали у клубах чорного диму, або перетворювалися на купу чорного попелу після того, як їхні душі ставали Обривками Душі рівня Воїна, і нічого більше...
— Невже це рідкісна кістка? — Мо Фань раптом щось зрозумів. Його обличчя засяяло радістю.
Окрім Есенції Душі, найціннішою здобиччю з демонічної істоти були рідкісні кістки, за якими йшли рідкісна шкіра, рідкісні кігті, рідкісна луска тощо!
З Вартового Смерті Лютого Меча, якого він щойно вбив, випала рідкісна кістка із сильною присутністю темної магії. Він міг би ідеально поєднати її з магічним обладнанням або бронею темного типу.
— Вчасно!
Мо Фань швидко забрав труп Вартового Смерті Лютого Меча, перш ніж його поглинуло полум'я. Рідкісна кістка, найімовірніше, коштувала від сорока до п'ятдесяти мільйонів, а разом із п'ятдесятьма мільйонами, які він заробив на рятувальній операції в пустелі Сахара, це означало, що він заробив загалом сто мільйонів!
Коли вони закінчать свою роботу тут, біля піраміди, вони також отримають ресурси від наставників. Ресурсів назбирається на понад сто мільйонів, а це означало, що він лише за крок від того, щоб забезпечити собі Насіння Душі Блискавки з Доменом!
При цій думці очі Мо Фаня запалали пристрастю. Ці Вартові Смерті Лютого Меча, мабуть, були рідкісним видом серед нежиті. Якщо окрім рідкісної кістки випаде ще якась здобич, його зусилля тут більше не будуть марними!
Однак малоймовірно, що він зможе знищити решту з понад сорока Вартових Смерті Лютого Меча зі своєю нинішньою силою. Мо Фань вирішив убити стільки, скільки зможе, і втекти, коли настане час!
Вартові Смерті Лютого Меча були розлючені. Вони були шляхетними лицарями серед нежиті, проте якийсь нікчемний, потворний чоловічок грався з ними, як кіт з мишею. Їх суворо покарають, якщо Майстер Меча Клауд в піраміді дізнається, що сталося!
Вартові Смерті Лютого Меча розділилися на п'ять загонів, кожен з яких став у точно таку саму формацію. Перший загін Вартових рушив на ціль.
Темні квіти ударів меча стрімко наближалися до Мо Фаня, змушуючи його відступати. Він намагався використати валуни на пагорбі як укриття, але, на його подив, валуни розліталися на шматки, щойно атаки торкалися їх!
Одна з квіток меча пройшла повз плече Мо Фаня і залишила на ньому глибокий поріз. Темна енергія проникла в рану, навіть кров, що витікала з неї, почорніла.
Мо Фань знав, що лікувати поранення, завдані темною енергією, досить важко. Він уже отримав шість подібних порізів. На щастя, він володів Елементом Тіні, який міг зупинити поширення темної енергії далі в його тіло. Інакше смертоносна енергія миттєво знищила б його органи!
Швидкі удари утворили візерунок меча із сильною присутністю смерті. Мо Фань був змушений продовжувати відступати і врешті-решт дістався краю пагорба.
Мо Фань страждав від болю через рани по всьому тілу. Його рухи вже не були такими спритними, як раніше. Такими темпами постраждає навіть швидкість створення заклять, що значно послабить його боєздатність.
Бачачи, як Вартові Смерті Лютого Меча наближаються до нього, Мо Фань не хотів здаватися просто так, адже він міг би отримати солідний прибуток, якби знищив їх усіх. На жаль, він ледве міг захищатися від їхніх атак. Щонайбільше він міг би убити ще кількох Вартових, більше — було фактично неможливо.
— Час мені накивати п'ятами. Інакше я справді можу тут померти, — зрозумів Мо Фань, що більше не може протистояти нежиті. Він усе ще рухався назад.
Діставшись краю, він вирішив, що настав час діяти. Він зупинився і подивився прямо на Вартових Смерті Лютого Меча.
Вартові Смерті Лютого Меча були досить розумними. Побачивши, що людина зупинилася, вони були вкрай спантеличені, оскільки цей хитрий чоловік не здавався тим, хто здасться без бою!
— В атаку!
— Нападайте, тисніть уперед!
— Ми майже на вершині, ми впораємося, солдати, залишилася лише остання купка ворогів!
Мо Фань почув голоси, що лунали зі схилу позаду нього.
Невдовзі голоси стали оглушливими і супроводжувалися потужними вибухами заклять.
Голоси лунали весь час, оскільки битва між людьми та нежиттю все ще тривала. Однак Вартові Смерті Лютого Меча були настільки зайняті Мо Фанем, що просто ігнорували крики людей, які поступово наближалися до них. Людська армія вже дісталася підніжжя пагорба без їхнього відома!
Армія кинулася вгору схилом. Більшість із них були одягнені в уніформу Бойових Магів єгипетської армії. Передовий загін прибув, наче приплив, гнаний потужним вітром. Їх було близько двохсот, і всі вони дісталися вершини пагорба одночасно!
— Слухайте сюди, це лише наша друга ціль. Якщо вже довелося втрутитися генералу Фенні, друга половина шляху до піраміди буде ще важчою. Пам'ятайте, що ваші близькі прямо за вами. Відступ зараз означає штовхнути їх у пащі цієї брудної нежиті. В атаку зі мною, ми повинні прорубати шлях крізь цих Вартових Смерті Лютого Меча! — капітан Ловар повів команду безстрашних магів і рушив до вершини.
Вони знали, що на вершині пагорба є купка холоднокровних Вартових Смерті Лютого Меча, міцніших за Отруйних Золотих Мумій. Ця нежить могла вбивати, не попереджаючи свою ціль, але якби вони відступили зараз, то зганьбили б свій загін!
Вони не лише намагалися захистити місто, а й хотіли виконати свою місію, щоб усі єгиптяни знали, що їхній загін на чолі з капітаном Ловаром — найхоробріший, найбезстрашніший підрозділ. Вони мали за честь бути частиною загону, за який вболівало багато молодих жінок!
З видатним бойовим духом солдати марширували вперед!
Мо Фань стояв на вершині пагорба з широкою посмішкою. Його темно-карі очі кинули виклик Вартовим Смерті Лютого Меча, і він сказав:
— Ви не єдині, у кого є друзі! Моє підкріплення прибуло!
Було очевидно, що Мо Фаню більше не потрібно втікати, оскільки прибула армія.
— Капітане Ловар, на пагорбі хтось є...
— Хтось? Дивно, невже якийсь могутній маг пішов уперед і розчистив нам шлях?
— Капітане, схоже, він член китайської національної збірної. Він бився проти Вартових Смерті Лютого Меча сам і вже вбив сімох із них. Гадаю, ви можете зв'язатися з генералом Фенною і нехай вона приведе сюди решту армії. Він уже розчистив шлях крізь Вартових Смерті Лютого Меча, — доповів маг, який ходив розвідувати ситуацію попереду.
Маги-розвідники зазвичай володіли як Елементом Тіні, так і Елементом Вітру. Вони рухалися далі, ніж основна армія, і промацували місцевість, ситуацію та позиції демонічних істот до прибуття основних сил.
Маг-розвідник перебував на вершині пагорба вже досить довго. Він спостерігав, як Мо Фань б'ється з Вартовими Смерті Лютого Меча із самого початку.
Якби мага-розвідника виставили проти одного Вартового Смерті Лютого Меча, його порубали б на шматки за лічені секунди, не кажучи вже про те, щоб протистояти цілій групі Вартових самотужки!
— Що ти щойно сказав? Він уже вбив сімох із них? — шоковано запитав капітан Ловар.
Вартові Смерті Лютого Меча були нежиттю зсередини піраміди. Кожна нежить зсередини піраміди була неймовірно сильною!
Якщо розглядати піраміду як палац, то Вартові Смерті Лютого Меча були б охоронцями, що патрулюють палац. Нежить, що блукала в дикій природі, навіть близько не стояла з ними.
Зазвичай, щоб пробити шлях крізь Вартових Смерті Лютого Меча, доводилося жертвувати половиною ескадрону. Тому загін, яким керував капітан Ловар, був фактично загоном самогубців!
Але тепер один-єдиний маг із Китаю зміг пробити шлях крізь нежить, хоча зазвичай для досягнення тієї ж мети їм потрібен був цілий загін!
— Генерале, генерале Фенна, шлях вільний! — Ловар продовжив доповідати про ситуацію, хоча був неабияк приголомшений.
З іншого боку, генерал Фенна теж була шокована.
Хіба загін не залишив основну армію зовсім недавно? Як вони вже розчистили шлях?
— Ну... хіба ви не відправили китайську національну збірну подбати про Отруйних Золотих Мумій? Схоже, один із їхніх членів заблукав. Натомість він піднявся на пагорб і вступив у бій із Вартовими Смерті Лютого Меча, і вже вбив сімох із них, — чесно пояснив Ловар.
Тим не менш, Ловар відчував, що його слова звучать абсолютно безглуздо, але він справді казав правду. Ловар щойно запитав Мо Фаня, чому він там, і студент сказав, що заблукав...
Ловар чітко відчув, як на іншому кінці запала тиша. Важке дихання натякало на те, що генерал Фенна теж щосили намагалася перетравити новину.
За мить генерал Фенна нарешті сказала:
— М-м, зрозуміла.
Однак Ловар міг сказати, що генерал Фенна була сама не своя. У неї, мабуть, теж були змішані почуття.
Чому в китайській команді був такий недисциплінований член із такою неймовірною силою?