Коли морський бриз пронісся повз, люди могли ледь вловити дивний запах від гігантського скелета, що затримався біля гавані.
Гавань зараз була переповнена людьми, які ніколи не бачили нічого подібного. Усілякі страшні чутки швидко поширювалися серед натовпу, і, ймовірно, мали миттєво розлетітися вулицями міста Тінуоая.
— Він... він насправді великий, типу, дуже великий! — проковтнув слину Чжао Ман’янь, витріщивши очі.
Вони ще з літака подумали, що ця біла штука не дуже вписується в маленьку гавань. Однак, коли вони приземлилися і прибули на місце події, то зрозуміли, наскільки шокуючим був цей скелет.
— Як істота такого рівня закінчила ось так? Скелет добре зберігся, проте не залишилося ні краплі крові чи найменшого шматка плоті, не кажучи вже про органи! — дивувалася Нань Юй.
— Цзян Юй, піди подивися, що це за істота, — серйозно попросив Мо Фань, штовхнувши експерта з демонічних істот.
Чжао Ман’янь втратив дар мови. Він вигукнув:
— Ти не забагато від нього вимагаєш?
— Найімовірніше, це Прибережний Мамонт. Його голова і верхня частина тіла нагадують стародавнього мамонта, але нижня частина тіла схожа на кита. Зазвичай він мешкає глибоко в океані. Він не любить турбувати людей, але багато лютих морських демонів теж воліють уникати цієї величної істоти. Цій штуці потрібно з'їдати більше десяти морських монстрів на день, щоб отримати достатньо енергії для нормального функціонування організму, і в більшості випадків вона може проковтнути морських монстрів одним укусом...
— У них також є інше прізвисько... Руйнівники Кораблів! У минулому ці істоти знищили майже сотню розкішних круїзних лайнерів, навіть коли ті були переповнені магами, не кажучи вже про те, що круїзні лайнери були спроєктовані так, щоб вистояти проти істот рівня Командира... — пояснив Цзян Юй на одному подиху.
Мо Фань кивнув. Тим часом у Чжао Ман’янь щелепа ледь не впала на землю.
Невже Цзян Юй справді зміг розпізнати істоту, просто поглянувши на скелет? Хіба його здатність ідентифікувати істот не була трохи занадто шаленою? Хоча в океані було не так багато істот такого розміру, це все одно було неймовірно!
— Ця істота померла менш ніж два дні тому, — додав Цзян Юй.
— Хіба істоті такого розміру не потрібно багато часу, щоб перетворитися просто на скелет? Як це можливо, що вона померла менш ніж два дні тому? — сказав Мо Фань.
— Подивіться на бивні... о, це не роги, це бивні, схожі на бивні слона. Кожен бивень цих Прибережних Мамонтів коштує понад десять мільйонів! Їх використовують для виготовлення магічної броні або Магічного Спорядження Смертельного Удару. Бивні тільки почали чорніти, а зазвичай ці бивні стають повністю чорними через кілька днів, як вугілля. Щойно вони чорніють, вони втрачають будь-яку цінність, — повідомив їм Цзян Юй.
Мо Фань підвів погляд і глянув на бивні. Усе було так, як і казав Цзян Юй: бивні тільки почали чорніти.
— Я все одно не розумію. Я знаю, що океан величезний, тому логічно, що існують істоти, сильніші за Прибережного Мамонта, але цей скелет ідеально зберігся. Не схоже, що він був хоч трохи пошкоджений, і навіть якщо істота, яка його вбила, була настільки сильною, що вбила Прибережного Мамонта однією атакою, куди поділися його шкіра, плоть, органи та кров? Крім того, хіба кістки не повинні бути важкими? Чому скелет плаває на поверхні, як корабель? — дивувалася Нань Юй.
— Ви що, всі такі допитливі? Ходімо швидше до Тренувальної Зали. Ми зможемо вирушити до нашого наступного пункту призначення, щойно впораємося з викликом!
Очевидно, ніхто не міг пояснити це видовище, включно з групами мисливців, які були в місті Тінуоая багато років.
Жителі міста були налякані, дізнавшись, що в порту з'явився гігантський скелет. Одного Прибережного Мамонта було достатньо, щоб спричинити повне руйнування міста, не кажучи вже про демона, що ховався в океані і вбив його так легко!
Страх був заразним. Коли команда дісталася вулиць, вони чули, як усі перешіптуються між собою. Усі обговорювали цей інцидент.
Ймовірно, багато новинних агентств уже почали писати заголовки для цієї історії...
Мо Фань був допитливим хлопцем. Візуальний ефект від скелета був занадто сильним, щоб він міг його ігнорувати. Найважливіше: як саме помер Прибережний Мамонт?
— Цзян Юй, ти маєш хоч якесь уявлення, наскільки сильним був той Прибережний Мамонт? — поцікавився Мо Фань.
— Найслабший серед них був би приблизно рівня Командира, але істота на пляжі, судячи з її зубів та розміру, найімовірніше, близька до рівня Правителя, — відповів Цзян Юй.
— Близька... близька до рівня Правителя... Цзян Юй, будь ласка, не лякай мене! — здригнувся Чжао Ман’янь.
Якщо істота, яка була майже такою ж сильною, як істота рівня Правителя, померла такою жахливою смертю, хіба це не означало б, що поблизу міста Тінуоая є справжня істота рівня Правителя? І це був той тип, що любив пити кров і їсти плоть своєї здобичі!
Команда не надто переймалася скелетом, доки Цзян Юй не згадав рівень істоти. Однак їхнє ставлення повністю змінилося, оскільки вони більше не почувалися в безпеці, навіть перебуваючи в місті.
— Ходімо швидше до Тренувальної Зали і покінчимо з викликом. Ми сядемо на перший рейс і полетимо звідси, щойно впораємося з цим.
— ...
Мо Фань не був зацікавлений у битві з португальською Тренувальною Залою. Насправді його більше цікавив скелет після пояснень Цзян Юя.
— Ідіть, якщо хочете, ми впораємося з викликом, — безпорадно сказав Ай Цзяньту, побачивши вираз очей Мо Фаня.
— Хе-хе, тоді залишаємо це на вас! Ходімо, час провести розслідування!
— Яке розслідування? Це більше схоже на історію про привидів.
Чжао Ман’янь не хотів іти, але Мо Фань силоміць потягнув його за собою. Авантюрна Цзян Шаосюй приєдналася до групи, яка прагнула дізнатися правду. На подив усіх, Му Нінсюе, яка зазвичай цікавилася лише тим, щоб стати сильнішою, теж вирішила приєднатися!
— Мо Фаню, це просто означає, що Му Нінсюе — той тип, який лише зовні виглядає холодним. Насправді вона авантюрна і шукає гострих відчуттів усередині. Коли тобі вдасться повалити її... о, колись вона точно повалить тебе і дасть скуштувати своєї дикої натури! — Чжао Ман’янь був справді збоченцем, раз придумав таку безсоромну інтерпретацію чогось настільки незначного.
— Якби вона почула тебе, я б не зміг врятувати твоє життя навіть у формі демона, — відповів Мо Фань.
— Хе-хе... — сухо розсміявся Чжао Ман’янь.
Мо Фань був справді здивований, що Му Нінсюе зацікавилася скелетом.
Але Мо Фань незабаром зрозумів, що помилявся. Коли група прямувала до скелета, Му Нінсюе пішла іншим шляхом і зникла в провулках.
Провулки в місті були заплутані, мов лабіринт. Мо Фань не помітив, куди пішла Му Нінсюе, тому йому не залишалося нічого іншого, як продовжити свій шлях.
Му Нінсюе йшла провулками. Стук її туфель на дерев'яних підборах відлунював на вузьких доріжках.
Зрештою вона дісталася кам'яного мосту, що вів до району з вишуканими будинками на іншому кінці. Під мостом був мілководний пляж, вода повільно піднімалася, перетворюючи піщану ділянку на маленький струмок...
На іншому боці мосту був на вигляд брудний, вузький пляж. Вид на океан затуляли навколишні маєтки. Було видно лише невеликий його куточок.
Морський бриз, що заблукав у такому складному плануванні, відкинув розпатлане волосся Му Нінсюе назад, відкриваючи її вродливе обличчя...
— Це вже третій цього місяця. — Старий, що палив на мосту, важко зітхнув, дивлячись на чорний мішок на вузькому пляжі.
На вузькому пляжі хтось був. Це був Маг Вогню в червоному вбранні, перед яким височіла купа колод. На колодах лежало щось, накрите чорним мішком.
Інша людина відкрила мішок, показуючи всередині належним чином одягнене, але бездиханне тіло. Тіло нерухомо лежало на дерев'яному помості.
Маг Вогню завершив Зоряну Орбіту і запалив колоди золотавим полум'ям. Колоди миттєво спалахнули, пожираючи юнака, що лежав на них.
Му Нінсюе здригнулася, побачивши вогонь.
-Кремація? Чому вони кремують тіло на пляжі?-
Таку кремацію проводили лише для людей, які померли від якоїсь хвороби. Невже це красиве місто охопила смертельна хвороба?
Му Нінсюе підійшла до старого і запитала:
— Старійшино, що ви щойно сказали?
Старий говорив англійською. У місті Тінуоая було багато різних національностей, тому більшість людей спілкувалися англійською.
— Це вже третя кремація цього місяця, — відповів старий.
— Він помер від якоїсь хвороби? — запитала Му Нінсюе.
— Люди не були б так налякані, якби це була лише хвороба, — сказав старий.
— Чому?
— Краще, якщо ти не питатимеш далі. Тобі снитимутся кошмари, якщо дізнаєшся, що сталося, — похитав головою старий.
— Я хочу знати.
Старий досить довго дивився на вогонь, наче чекав, поки вогонь перетворить труп на попіл.
Через деякий час старий нарешті заговорив:
— Замість того, щоб казати, що він помер від хвороби, доречніше сказати, що це самогубство. Ні, не так, це прокляття... тому що кожен із них шалено біг до води і топився в ній...
Му Нінсюе насупилася і серйозно запитала:
— Ви це бачили?
— Так, я бачив це. Якщо рахувати кожен інцидент, який я бачив, їх було не лише три.
Серце Му Нінсюе миттєво тьохнуло.
Вона прийшла сюди лише тому, що почула, як кілька жінок обговорювали це дорогою. Му Нінсюе спочатку подумала, що вони обговорюють скелет, але коли прислухалася до них уважніше, одразу згадала дивний інцидент, на який натрапила в Японії!
Прокляття Утоплення!
Тоді Му Нінсюе особисто стала свідком того, як жінка в шаленстві побігла в море і втопилася у воді всього за коротку мить!
Тепер вона стала свідком такої самої смерті в приморському місті в Португалії, на іншому боці Землі від Японії!
Морський бриз знову подув в обличчя Му Нінсюе. Дивний холод миттєво пробіг по її шкірі...