— Цей хлопець — Кат Чорної Церкви. Він надзвичайно сильний, і більшість із них зарозумілі й беззаконні. Немає такого вбивства чи замаху, на який вони б не пішли. Ці хлопці досить страшні, — сказала Оліна Мо Фаню.
Мо Фань уперше почув про Катів. Сині Диякони, на яких він натрапляв раніше, і близько не були такими сильними, як цей чоловік. Більшість із них лише ховалися в темряві, плетучи великі інтриги проти беззахисних людей!
— Якщо вони надіслали за тобою Ката, вони, мабуть, дуже хочуть прибрати тебе, — сказав Маг Пурпурового Вітру.
— У будь-якому разі, тобі краще поки що залишатися у Священному Залі Свободи. Кати непередбачувані і добре вміють маскуватися. Одного разу Кат Чорної Церкви спромігся вбити когось у Національній Магічній Асоціації і вислизнув неушкодженим. Якщо ти не хочеш померти в такому молодому віці, тобі варто йти лише після того, як ми розслідуємо цю справу, — серйозно сказала Оліна Мо Фаню.
Керівництво Священного Залу Свободи теж було розлючене. Чорна Церква була достатньо сміливою, щоб створювати проблеми в їхньому місті. Вони негайно відправили безліч магів Священного Залу на пошуки Ката в місті.
Однак чомусь Мо Фань відчував, що вони не принесуть жодних хороших новин. Якщо Кат наважився з'явитися в такому місці, він мав бути впевненим, що його не спіймають...
Як він і думав, маги Священного Залу не знайшли жодного сліду Ката, незважаючи на триденні пошуки в місті.
Для Мо Фаня не мало сенсу залишатися у Священному Залі Свободи до кінця свого життя. Знаючи, що дівчина отримала серйозні поранення і потрапила до лікарні через нього, він одразу взяв телефон і набрав номер з візитки.
— Алло, це ви, маг? — він одразу почув солодкий голос дівчини на іншому кінці.
— Звідки ви знали, що це я? — поцікавився Мо Фань.
— Я приїхала в це місто сама, тому єдина людина, яка могла б мені подзвонити, — це ви, — сказала дівчина. Її голос був легким і веселим, не схоже було, щоб вона була слабка чи немічна. Вона, мабуть, повністю одужала і була в гарному настрої.
— Вибачте, що втягнув вас у цю халепу, — вибачливо сказав Мо Фань.
— У чому ваша провина? Ви врятували мені життя. То ви спіймали того хлопця? — запитала дівчина.
— Ще ні, я думаю, він добре вміє маскуватися, — сказав Мо Фань.
— Справді? Але мені здається, що я бачила його раніше, — сказала дівчина.
— Ви зустрічали його раніше? — з цікавістю запитав Мо Фань.
— Я запам'ятаю кожного, кого зустріла, незважаючи на грим чи маскування. Я також знаю його прізвище, — сказала дівчина.
— Але як?
— Він приходив купити напій десь за десять хвилин до того, як прийшли ви. Там було чимало клієнтів, тому я запитала його прізвище, щоб записати на замовленні. Він сказав мені прізвище одразу, без вагань. Мені здається, він не намагався його приховати. Мабуть, такий могутній і злий маг, як він, ніколи б не подумав, що я його запам'ятаю, — розповіла дівчина Мо Фаню.
Мо Фань був вражений. Він не очікував, що дівчина, яку він захистив ціною власного поранення, виявиться такою спостережливою!
— Чудово, ви можете детально описати його зовнішність? Я попрошу когось перевірити його!
Мо Фань негайно зв'язався зі всезнаючою Лінлін. Лінлін була Мисливцем, тому вона була справжнім експертом у малюванні портретів. Вона почала малювати зовнішність чоловіка за описом дівчини.
— Ти думаєш, його прізвище справжнє? — запитав Мо Фань у Лінлін.
— За словами дівчини з кав'ярні, це, найімовірніше, його справжнє прізвище або прізвище, яке він завжди використовує для маскування. Будь-якого з них мені достатньо, щоб вистежити його. Дай мені секунду, я підключуся до бази даних поліції Нью-Йорка; у них має бути краща колекція даних про злочинців, — сказала Лінлін.
У саду герцогського маєтку чоловік у формі комунального працівника підмітав опале листя під дощем. Він був у дощовику і трохи сутулився. Він виглядав досить немічним.
— ХА-ХА, маги Священного Залу всього міста шукають вас, а ви так невимушено підмітаєте тут листя. Яка сміливість! — До прибиральника підійшов хлопець, якому на вигляд було років шістнадцять. Його блискучі фіолетові очі мали особливий шарм, а обличчя змішаної крові поєднувало красу азіата з чіткими і виразними рисами обличчя жителя Заходу, що робило його Чарівним Принцом!
— Найнебезпечніше місце насправді є найбезпечнішим, — працівник трохи підняв погляд. Його гостре підборіддя вказувало на пурпурноокого юнака.
— Ви добре впоралися, — посміхнувся пурпурноокий хлопець.
— Давно не було так захопливо. Пам'ятаю, моя остання зустріч з магами Священного Залу була близько дванадцяти років тому... Мені здається, що вони такі ж нікчемні, якими були протягом останніх десяти років, — сказав прибиральник.
— Не хвилюйтеся, ми вже висловили їм свою повагу від вашого імені. Але я народився під знаком Діви, тому волію, щоб усе було зроблено ідеально, — сказав пурпурноокий хлопець.
— Ви маєте на увазі те, що я не вбив його на вулиці? — запитав прибиральник.
— Так, схоже, Салан дуже зацікавлена в цьому хлопцеві. Добре, якщо ми зможемо його вбити, але якщо зможемо взяти його живим, я вірю, що Салан захоче зробити вам чудовий подарунок, — сказав пурпурноокий хлопець.
— Я волію вбивати. Не хвилюйтеся, як тільки ситуація покращиться, він довго не проживе! — заявив прибиральник.
— Тоді залишаю це на вас. Кате, ми їдемо сьогодні ввечері.
— Будь ласка, передайте мою подяку Салан за послугу дванадцятирічної давнини! — сказав прибиральник.
— Передам!
У залі засідань Священного Залу Свободи за столом сиділо десять магів Священного Залу. Їхні очі були прикуті до збільшеного обличчя, спроектованого на екран.
— Це маячня! — люто схопився на ноги маг Священного Залу, що сидів на чолі столу.
— Це те, що я дізнався зі свого розслідування. Ви можете вірити чи ні, але те, що ви думаєте, мене не обходить, — сказав Мо Фань.
Оліна сиділа посеред столу. Їй теж було важко повірити в результат.
Чоловік, якого Мо Фань знайшов у своєму розслідуванні, був досить шокуючою фігурою, оскільки він був магом Священного Залу, звільненим близько десяти років тому!
Чоловіка звали Філіп. Він приєднався до Священного Залу Свободи близько двадцяти років тому. Він був магом Льоду, але через допущену помилку його виключили зі Священного Залу Свободи, і відтоді він зник.
Зовнішність і прізвище чоловіка ідеально відповідали розслідуванню Лінлін. Найголовніше те, що він давно опанував Крижаний Домен, і ефектом його Домену був виклик граду на території діаметром п'ятсот метрів!
Якби не ця характеристика, Мо Фань не наважився б розкрити свої знахідки Священному Залу Свободи. Зрештою, це було надзвичайно принизливо, що Кат Чорної Церкви колись був магом Священного Залу. Їхній священний кодекс і клятви ніколи не зраджувати організацію тепер були лише порожніми словами.
— Капітане, я насправді хотів сказати вам кілька днів тому, але оскільки я не розгледів обличчя чоловіка чітко, я не хотів звинувачувати його безпідставно. Кат справді схожий на Філіпа, і, здається, він теж мене впізнав. Він пішов, щойно я прибув, — сказав Маг Пурпурового Вітру глибоким голосом.
За столом сиділо четверо літніх магів Священного Залу, які перебували в організації понад дванадцять років. Їхні обличчя спохмурніли, коли пролунало ім'я Філіпа, наче вони не хотіли згадувати про нього до кінця свого життя.
— Гм, якщо це справді він, ми не можемо дозволити йому втекти. Як він посмів приєднатися до Чорної Церкви? Він ганьба для Священного Залу Свободи! — люто гаркнув капітан, чоловік на ім'я Лютер.
— Питання в тому, як ми його знайдемо? Боюся, це буде дуже складно. Філіп — експерт у виконанні місій під прикриттям. Він здатний порушити чиєсь бачення своїм Ментальним Елементом, а також чудово вміє дурити розум людей. Його здатність маскуватися неперевершена, — сказав Маг Пурпурового Вітру.
— Просто дрібні трюки! Всі ви, годі сидіти тут і іржавіти, виходьте з іншими. Поки він у Нью-Йорку, він не зможе втекти від нас. Таку людину, як він, треба тримати на смолоскипі, щоб священний вогонь Статуї Свободи міг очистити його зіпсовану плоть і дух! — сказав капітан Лютер.
Аеропорт Нью-Йорка, мила маленька дівчинка з двома хвостиками сама тягла валізу, повільно піднімаючись сходами.
Ескалатор зламався. Її багаж був досить важким, тому їй було важко його переміщати.
Юнак, що прямував до входу, перекинувся кількома словами з чоловіком у червоній сорочці поруч із ним, перш ніж підійти до дівчинки з ввічливою усмішкою.
— Тобі потрібна допомога? — ввічливо запитав хлопець.
Лінлін підвела погляд і побачила хлопця змішаної крові. Її заінтригували його пурпурові очі.
Перш ніж Лінлін встигла відповісти, хлопець підняв важкий багаж однією рукою...
— Він досить важкий, що в тебе там? — лагідно посміхнувся юнак і запитав байдужим тоном.
— Просто якісь електронні пристрої, можеш поставити, якщо він заважкий, я попрошу дорослого про допомогу.
— Я дорослий, — пурпуроокий хлопець узявся обома руками і повільно потягнув багаж Лінлін сходами вгору. Більшість людей у його віці ще не Пробудилися. Навіть якби він був магом, його тіло було б не набагато сильнішим, ніж у звичайного хлопця. Хлопець щосили намагався і врешті-решт витягнув важку валізу на вершину сходів.
Коли вони дісталися верху, коліщата зробили решту справи за Лінлін. Вона витягнула ручку і продовжила свій шлях по рівній поверхні.
— Гей, навіть не подякуєш? — крикнув хлопець до Лінлін.
— Дякую, — обернулася Лінлін і сказала.
— У тебе є телефон?
— Є.
— Який у тебе номер?
— Я не збираюся тобі його казати, — Лінлін попрямувала до стоянки таксі, не обертаючись.
Пурпуроокий хлопець ніяково потер носа, дивлячись дівчині вслід.
Чоловік у червоній сорочці підійшов і з усмішкою сказав:
— Яке розчарування, еге ж?
— Трохи є.
— Я викраду її для тебе.
— Хіба я схожий на того, кому треба вдаватися до такого, щоб завоювати прихильність маленької дівчинки? — сказав пурпуроокий хлопець.
Чоловік трохи подумав, перш ніж впевнено кивнути і сказати:
— Так!
Хлопець закотив очі і продовжив свій шлях.
— Чи нормально залишати Ката самого тут, у Нью-Йорку?
— Він впорається.