Чжао Ман'яня раптово осяяло!
Золоте хутро на хвості, золоте хутро на хвості, хіба не було такого неподалік?!
— На сім годин, той, що рухається вліво і вправо, я його позначу! — Чжао Ман'янь мав гостре око. Він одразу помітив Білоголову Мавпу-Монстра із золотим хутром на хвості!
Він кинув закляття Сяйво Світла на Білоголову Мавпу-Монстра із золотим хутром на хвості. Світло осяяло істоту, і вона раптово засяяла золотом, виділяючись серед інших.
— Чудово! — Мо Фань зафіксував погляд на сяючій мавпі-монстрі.
Мавпа-монстр зрозуміла, що її викрито. Коли вона почала відступати, Мо Фань ударив кулаком по землі, щоб використати Розлом Землі.
Блискуча мавпа-монстр уже збиралася тікати, рятуючи життя, коли земля під її ногами тріснула. Пекуча лава вирвалася у формі квітки смерті, що розпускається, і повністю поглинула мавпу-монстра.
Після її смерті величезна група мавп-монстрів попереду перетворилася на пил і розвіялася за вітром.
Шлях попереду незабаром звільнився. Мо Фань і Чжао Ман'янь швидко рушили далі й досягли схилу.
Глянувши вниз зі схилу, вони одразу побачили, що вся улоговина кишить Білоголовими Мавпами-Монстрами, ніби у них були якісь збори. Входи до шахт були щільно заблоковані.
Крики Білоголових Мавп-Монстрів були схожі на гуркіт грому, гори тряслися від глибокого гуркоту.
Раніше Чжао Ман'янь, напевно, побіг би, рятуючи життя, побачивши таку сцену, а шкіра на його голові заніміла б. Армія мавп-монстрів була явно не тим, з чим він міг би впоратися самотужки.
Однак, дізнавшись їхній секрет, він швидко просканував істот у пошуках тих, що мали золоті хвости.
— Я їх позначу! — Чжао Ман'янь кинув закляття Сяйво Світла. Золоте світло осяяло місцевість. Це нічого не змінювало, коли воно світило на звичайних Білоголових Мавп-Монстрів, але коли світло потрапляло на істоту із золотим хутром на хвості, вона починала світитися золотим світлом.
— Сяйво Світла справді може це робити?! — з цікавістю запитав Мо Фань.
— Не недооцінюй мене! — впевнено усміхнувся Чжао Ман'янь.
Після того, як Чжао Ман'янь позначив істот-носіїв символів Сяйвом Світла, у них не було шансів сховатися від Мо Фаня. Мо Фань вправно використовував свої закляття, щоб миттєво вбивати мавп-монстрів із символом!
Коли Середнє закляття або навіть Базове закляття могло миттєво знищити понад двісті мавп-монстрів, битва була не такою страшною, як хтось міг подумати. Вони розчистили шлях від схилу до улоговини й поступово наближалися до входу в шахти.
— Пришвидшуймося! Якщо армія мавп-монстрів спереду повернеться, з ними буде складно впоратися, — сказав Мо Фань.
Якщо кількість мавп-монстрів раптово збільшиться, їм буде важко націлитися на мавп-монстрів із символом, і вони обидва опиняться у великій небезпеці. Необхідно було якнайшвидше знищити мавп-монстрів!
— Що там відбувається? — запитав менеджер шахт, що був недалеко від входу.
— Двоє людей наближаються до нас! — відповів маг у шахтах.
— Двоє... двоє людей? — відповідальний був приголомшений.
— Їх справді лише двоє.
Кілька магів стояли біля краю Бар'єра, що дозволяло їм бачити, що відбувається за його межами.
Двоє молодих магів пробивали собі шлях до них. Вони могли вбити сотні мавп-монстрів одним помахом, ніби просто струшували пил зі своїх плечей.
Маги в шахті не могли повірити в те, що відбувається. Невже хтось справді надіслав Верховних магів, щоб врятувати їх?
Але як вони могли досягти Верховного рівня в такому молодому віці?
— Відкрийте Бар'єр, впустіть нас! — крикнув Мо Фань у бік шахт через величезну купу мавп-монстрів.
Маги не наважувалися відкрити Бар'єр. Вони зі страхом спостерігали, як двоє молодих магів б'ються з істотами.
Мо Фань і Чжао Ман'янь втратили дар мови. Вони могли лише пробиватися до входу силою. Їх оточувало занадто багато мавп-монстрів, щоб ідентифікувати істот-носіїв символів, вони мусили увійти в шахти якомога швидше.
— Мо Фаню, двоє з них ліворуч від тебе! — Чжао Ман'янь кинув Сяйво Світла й позначив двох мавп-монстрів із золотими хвостами.
— Геть! — Мо Фань махнув руками й викликав сильну просторову енергію, щоб відкинути мавп-монстрів, що кидалися на них.
Швидко глянувши, він одразу зосередився на двох мавпах-монстрах із символом. Коли він дістав Сувій Зоряної Галактики Блискавки, блискавки негайно впали на це місце!
Промінь блискавки рвонув уперед і пробив кілька десятків мавп-монстрів по прямій лінії, точно влучивши у двох мавп-монстрів із символом...
Мо Фань вибрав ідеальний час для атаки. Дві істоти опинилися на одній лінії, що дозволило променю блискавки вбити їх менш ніж за секунду. Решта ілюзорних мавп-монстрів миттєво зникла!
Коли купа мавп-монстрів розчинилася в повітрі, вони нарешті прокинулися від кошмару, в якому їх оточували тисячі демонічних істот. Усе місце раптово спорожніло, поблизу не було жодної істоти.
— Чорт забирай, ті дві істоти з символами викликали тисячі дзеркальних відображень! — вилаявся Чжао Ман'янь, побачивши, що істоти навколо нього зникають.
Як тільки істоти-носії символів померли, тисячі ілюзорних мавп-монстрів теж зникли. Ззовні шахт раптом стало набагато безпечніше.
Маги в шахтах були приголомшені, побачивши те, що сталося.
-Хіба ці двоє молодих магів не занадто могутні? Вони щойно знищили понад тисячу мавп-монстрів миттєво!-
— Відкрийте Бар'єр негайно! — закричав Мо Фань.
Маги нарешті отямилися. Вони швидко деактивували Бар'єр, дозволивши Мо Фаню і Чжао Ман'яню увійти в шахти.
— Ви... ви двоє прийшли врятувати нас? Наш Бар'єр довго не протримається, — схвильовано вигукнув темношкірий, пухкенький менеджер.
Інші маги теж розплакалися. Вони серйозно думали, що їхнє життя закінчиться тут, оскільки їх скоро розірвуть на шматки люті мавпи-монстри.
— Поговоримо пізніше... швидше знайдіть цього хлопця, — Мо Фань простягнув портрет менеджеру шахт.
Перш ніж прийти до шахт, Мо Фань уже попросив людей генерала Мотта знайти людину, яка вкрала Камінь Наски. Чжао Ман'янь, Ай Цзяньту і Цзян Юй бачили цю людину раніше. Описавши його і порівнявши риси обличчя з шахтарями та магами в їхній базі даних, вони незабаром знайшли підозрюваного, відсіявши тих, хто не був схожий на надане зображення.
Їхня інформація стверджувала, що злодій був просто звичайним шахтарем. Вони не знали, як чоловік зміг проникнути в Наску і вкрасти камінь.
Це не хвилювало Мо Фаня. Його головним пріоритетом було покласти край прокляттю, повернувши око геогліфа. Інакше п'ята хвиля Монстрів-Птахів Наски скоро прийде. Навіть якщо вони знали про істот-носіїв символів, у них все одно не було надії вижити проти армії з мільйона монстрів-птахів!
— Навіщо ви його шукаєте? — запитав відповідальний зі збентеженим обличчям.
— Хочете жити? Тоді швидше знайдіть цього хлопця! — нетерпляче прогарчав Мо Фань.
Чоловік бачив руйнівну силу Мо Фаня. Він не став марнувати час, побачивши, що Мо Фань розлючений. Він швидко попросив магів знайти чоловіка.
Хоча шахтарів було близько трьох тисяч, знайти людину було неважко, оскільки вони вже знали його ім'я.
Шахтаря на ім'я Селтон незабаром привели до Мо Фаня і Чжао Ман'яня маги. Чжао Ман'янь вивчив чоловіка і впевнено сказав Мо Фаню:
— Це він.
Селтон удавав невинного, але коли зрозумів, що вони з'ясували, що він зробив, він негайно вирвався від магів, що тримали його, і шалено побіг углиб шахт.
— Все ще намагаєшся втекти? Навіть не проявляєш жодного каяття після того, як створив такий великий безлад, ти серйозно хочеш, щоб три тисячі людей тут померли разом з тобою? — холодно гмикнув Мо Фань і кинув Гігантський Тіньовий Шип зі своєї руки.
Гігантський Тіньовий Шип четвертого рівня мав вражаючий ефект. Незліченні тіньові голки миттєво прицвяхували шахтаря до землі, скувавши кожен дюйм його м'язів і знерухомивши його!
Чжао Ман'янь негайно підійшов до чоловіка й обшукав його.
— Що ви робите? Хто ви такі, щоб тримати мене тут у пастці?! — закричав Селтон.
Чжао Ман'янь обернувся і насупився.
— Мо Фаню, у нього його немає.
— Він, мабуть, сховав його в печерах, — сказав Мо Фань.
Селтон був просто звичайною людиною. Хоча вони не були впевнені, як йому вдалося вільно пересуватися небезпечною забороненою землею Наски, він, мабуть, став мішенню Монстрів Наски, коли забрав око геогліфа Монстра-Птаха Наски. Він повернувся в шахти не для того, щоб працювати, а, швидше за все, щоб сховати вкрадене око. Не було кращого місця, щоб сховати його, ніж шахта.
Дізнавшись правду, менеджер шахт негайно попросив шахтарів обшукати кожне місце. Оскільки важливо було врятувати свої життя, шахтарі старанно шукали вкрадене око. Вони присягнули знайти камінь, навіть якщо доведеться копати на три дюйми вглиб землі.
Невдовзі шахтар знайшов Камінь Наски всередині порожнього каменя.
Обличчя Селтона зблідло, коли його захований скарб виявили.
— Ви... ви не можете цього зробити! — закричав Селтон у нестямі.
— Якщо я не помиляюся, ти, мабуть, нащадок корінних індіанців? — запитав Мо Фань, пильно дивлячись на Селтона.
Селтон здригнувся. Він не очікував, що Мо Фань так легко вгадає, хто він.
— Тобі не соромно, що ти зганьбив емблему Квітки Лі Фань, яку носиш? — сказав Мо Фань.
Селтон був звичайною людиною, але насправді не зовсім звичайною. Він виявився нащадком стародавнього племені індіанців. Це була причина, чому він міг увійти на заборонену землю Наски без нападу.
Мо Фаню вдалося здогадатися, хто він, тому що Лінлін виявила квітку під назвою Квітка Часу, коли шукала інформацію про Рідину Часу. Іншою квіткою, що існувала в ту саму епоху, була Лі Фань, вимерла квітка, про яку згадувала Цзян Шаосюй у стародавньому місті в центрі шторму.
Цей шахтар на ім'я Селтон мав татуювання емблеми Квітки Лі Фань на грудях!
Попри наявність незмивної емблеми, це не обов'язково означало, що його душа успадкувала дух самопожертви заради захисту спадщини індіанців.
Квітка Часу та Квітка Лі Фань вимерли з плином часу. Нащадки індіанців також забули своє минуле і були зіпсовані сучасним світом. Лише геогліфи, залишені стародавньою індіанською цивілізацією, продовжували захищати свою спадщину від загарбників і злодіїв будь-якою ціною!