Чжао Піньлінь пішов за офіціанткою в іншу частину будівлі. Окрім розгубленості, він також відчував передчуття чогось цікавого.
Світло було доволі тьмяним. Судячи з безлюдного коридору та замкнених дверей, навряд чи хтось приходив у цю частину будівлі. Чжао Піньлінь жадібно витріщався на каштанове напівкучеряве волосся жінки та її стегна, що спокусливо погойдувалися. Образа та лють, які він відчував раніше, миттєво перетворилися на хтиві бажання!
Завернувши за ріг, Чжао Піньлінь штовхнув жінку, грубо притиснув її до стіни та навалився на її гаряче тіло.
Офіціантка застогнала. Вона обернулася, дивлячись на нетерплячого Чжао Піньліня, і сказала з чарівною усмішкою:
— Не поспішай так; я не проти, якщо ти використаєш мене як інструмент, щоб виплеснути емоції, але я гадаю, ти шукаєш чогось іншого.
Чжао Піньлінь не мав настрою слухати її дурниці. Він силоміць поцілував жінку в губи.
У тьмяному кутку проходу почулися звуки важкого дихання, шурхіт одягу, що знімають, і безперервні ритмічні шльопання. Їхні тіні простяглися під слабким світлом і впали на напівпрозоре вікно. Силует був достатньо чітким, аби зрозуміти, що він узяв її ззаду, спершись руками об стіну...
Через деякий час Чжао Піньлінь нарешті виплеснув більшу частину гніву, що накопичився в його серці. Однак, коли він згадував про інтрижку Ван Сюйсу з тим придурком Жун Шеном, він почувався надзвичайно приниженим, наче йому наставили роги!
За зовнішністю, походженням та інтелектом він був очевидно набагато кращим за Жун Шена. «Хіба ця Ван Сюйсу, бляха, сліпа?!»
Офіціантка повільно одяглася, але деякі речі вже не можна було носити.
— Тобі краще? Але такий розумний чоловік, як ти, має знати, що це був лише розігрів, — усміхнулася офіціантка.
— Справді? Схоже, ти збираєшся розважати мене сьогодні ввечері, — усміхнувся Чжао Піньлінь. Він був досить заінтригований жінкою.
Вони пішли далі проходом і прийшли в місце, яке ніхто не міг знайти. Це була чиста, закрита кімната з коричневим килимом, візерунками на стінах і запаленим каміном, хоча сама кімната була порожньою.
— Спробуй це, воно здійснить твої мрії, — жінка повільно зачинила двері й простягнула Чжао Піньліню пляшечку з рідиною.
— Мене не цікавлять наркотики, — похитав головою Чжао Піньлінь.
— Не хвилюйся, це не просто щось для ментальної розваги, — сказала жінка.
— Як тебе звати? — запитав Чжао Піньлінь.
— Фан Шаолі.
Жінка поставила зілля і мовчки сіла. Вона дивилася на Чжао Піньліня з викликом, ніби підбиваючи його випити вміст пляшечки.
Чжао Піньлінь не міг стерпіти, коли жінка дивилася на нього звисока. Це нагадало йому холодний, зневажливий погляд Му Нінсюе. Чжао Піньлінь випив зілля одним махом.
Він відчув сильний головний біль, щойно рідина потрапила в горло. Кімната, здавалося, шалено оберталася.
Він похитав головою, щоб прояснити думки, і зрозумів, що більше не в закритій кімнаті. Дівчина на ім'я Фан Шаолі теж зникла. Він стояв в іншій кімнаті. Вона виглядала так само, як його номер у клубі, але хтось сидів на його ліжку. Це була Ван Сюйсу. Вона надсилала комусь повідомлення, текстові та голосові, хихочучи.
— Це сон. Ти можеш робити все, що захочеш, — промовила Фан Шаолі тим самим заспокійливим голосом.
Чжао Піньлінь одразу згадав приниження, яке відчув, побачивши Ван Сюйсу. Пристрасть, яку він щойно втамував, повернулася знову, коли він почув спокусливий голос Фан Шаолі. Він накинувся на Ван Сюйсу, мов бездумний звір.
Фан Шаолі усміхнулася, побачивши, як Чжао Піньлінь кинувся на неї, вигукуючи ім'я іншої жінки. Вона знала, що турбує чоловіка, тому була надзвичайно поступливою.
На жаль, чоловік закінчив досить швидко. Він фінішував ще до того, як Фан Шаолі встигла отримати задоволення, хоча вона намагалася досягти своєї мети.
Це не мало значення. Вона вірила, що чоловік більше не зможе вирватися з-під її контролю. Настав час переходити до справжнього плану.
— Це... це була ілюзія? — Чжао Піньлінь повільно прийшов до тями. Він був мокрий від поту, але на обличчі блукала дика усмішка.
— Так, — усміхнулася Фан Шаолі.
— Було непогано.
— Ти вже задоволений? Веселощі тільки починаються. Я ж казала, що це здійснить твої мрії, а не просто дозволить поринути в марні фантазії. Хіба ти не хотів помститися? Я можу допомогти тобі... Я можу перетворити твій сон на реальність, — сказала Фан Шаолі.
— Ти не жартуєш?
— Хіба схоже, що я жартую? Як подарунок, твої мрії скоро здійсняться. Ця слабка жінка без жодного впливового походження вже підготовлена для тебе... звісно, якщо у тебе є більші амбіції, наприклад, срібноволоса жінка, яка навіть дивитися на тебе не хоче, тобі доведеться поклонятися одній людині, — сказала Фан Шаолі.
— Поклонятися людині? — здивовано перепитав Чжао Піньлінь.
— Ми поговоримо після того, як ти зробиш перший крок, — таємниче відповіла Фан Шаолі.
— Я не хочу робити нічого занадто екстремального.
— Справа не в тому, що ти не хочеш, ти просто боїшся наслідків. Не хвилюйся, з тобою нічого не станеться. Звісно, якщо тебе влаштовує лише проста ілюзія від випивки, можеш йти. Я просто вдам, що даремно витратила час сьогодні ввечері, — Фан Шаолі говорила так, ніби знову брала Чжао Піньліня «на слабо».
Це було слабке місце Чжао Піньліня. Згадавши захопливий сон, який він щойно бачив, він одразу відчув приплив самовпевненості. Було б ідеально, якби він міг втілити свої мрії в реальність!
Рано-вранці стажерка, одягнена в костюм покоївки, постукала у двері кожного і запросила на сніданок.
— Жун Шен, чому ти так по-дурному либишся? Вчора ввечері сталося щось хороше? — Мо Фань сів поруч із Жун Шеном і поплескав його по плечу.
Якось так вийшло, що Жун Шен і Мо Фань добре порозумілися. Жун Шен наблизився до вуха Мо Фаня і прошепотів:
— Брате, нікому поки не кажи, але ми з Ван Сюйсу тепер зустрічаємося. Я ходив до її кімнати вчора ввечері... і мені вдалося дійти до другої бази!
— Друга база, що ти маєш на увазі? — Мо Фань підняв брови.
— Чорт, ти серйозно такий невинний, хоча виглядаєш як збоченець? Я мав на увазі жіночий верх... цицьки, розумієш? Третя база — це низ... А хоум-ран означає зробити все можливе! — Жун Шен намагався знизити голос, але звучав надзвичайно схвильовано.
— О, о, гадаю, я дізнався щось нове, — сказав Мо Фань.
— Сьогодні ввечері я буду старатися краще. Виявляється, вона теж має до мене почуття. Я завжди думав, що їй подобається Чжао Піньлінь. Що ж, гадаю, я маю подякувати тобі за те, що ти приєднався до нас, дозволивши Ван Сюйсу побачити, що за людина цей Чжао Піньлінь... (кхе-кхе), коротше, просто чекай на мої хороші новини завтра вранці, — захихотів Жун Шен.
Мо Фань вже збирався показати хлопцеві великий палець вгору, коли побачив двох людей, що йшли в ресторан, тісно притиснувшись одне до одного.
Жун Шен все ще радісно всміхався, але його усмішка миттєво застигла, коли він побачив людей, що входили!
Мо Фань теж був приголомшений...