Мо Фань відчув прилив сил, прибувши до Шанхаю і вдихнувши свіжий смог.
Знайомий запах; частинки пилу, що витали в повітрі, були наче видимий аромат або хмара пилку, що огортала його. Чоловіки та жінки в цьому місті мали природний темперамент, який легко перевершував жителів менших міст!
На щастя, Національний Зал Тренувань Китаю був розташований у Магічному місті Шанхай. Му Нінсюе повернулася до столиці, щоб владнати деякі справи. Незабаром вона повернеться до Шанхаю, щоб з'явитися в команді, і вони зможуть насолоджуватися безсоромними днями разом скільки завгодно!
Повернувшись до своєї пахучої квартири, Мо Фань, відмикаючи двері, уявляв, як натрапить на Му Нуцзяо або Ай Туту; як його дві улюблені наложниці виходять із душу, або ж просто ходять голяка у вітальні, знаючи, що його немає поруч.
На жаль, сцена, яка могла статися лише в романах, не відбулася. Мо Фань побачив лише порожню вітальню, коли переступив поріг.
Глибоко вдихнувши, він зрозумів, що ні зрілий аромат Ай Туту, ні елегантні пахощі Му Нуцзяо не були такими сильними, як уявляв Мо Фань. Схоже, дівчата не поверталися додому вже кілька днів.
— Куди вони поділися? Чому не вийшли зустріти мене? Я ж навіть подарунки привіз, — Мо Фань зняв взуття і поставив його на полицю, а потім ображено попрямував нагору.
Він постукав у двері дівчат, але зрозумів, що вони не замкнені. Кімнати були порожніми, незважаючи на те, що на ліжках були розкидані якісь спокусливі предмети одягу. Мо Фань миттєво відчув, як закипає кров.
— Я не хотів, я не хотів!
-Невже така крихітна білизна може прикрити сідниці Му Нуцзяо?-
Тут було занадто багато речей, вартих дослідження. Мо Фань не став перевіряти їх усі, адже він не був збоченцем, який ніколи не бував у кімнаті дівчини. Він швидко озирнувся, відчинивши шафу, щоб перевірити, чи не ховаються дівчата всередині...
Він висунув шухляди і був засліплений різноманітністю кольорів. Рожево-блакитний, мигдально-червоний, рожево-фіолетовий, бежевий, білий... схоже, дівчата не ховалися в шафі. Варто пошукати в іншому місці, можливо, вони ховаються під ковдрами...
Через деякий час Мо Фань задоволено вийшов, переконавшись, що дівчат справді немає.
— Треба просто купити цю квартиру, ідеальне місце, щоб вирощувати цих двох канарок, — Мо Фань ліг на диван, плануючи своє чудове майбутнє.
У двері подзвонили, щойно він почав насолоджуватися душевним спокоєм.
Мо Фань був приголомшений. Гості тут були великою рідкістю. Якби це були дівчата, вони б відчинили двері своїми ключами.
Мо Фань подивився у вічко, але нікого не побачив. Він був абсолютно спантеличений.
Невже він натрапив на привида? Дзвінок все ще дзвонив, а за дверима нікого не було!
Хто наважився лякати найвеличнішого Мисливця Магічного Міста серед білого дня? Вони справді вважають Мо Фаня трирічною дитиною?
Мо Фань відчинив двері й побачив низеньку дівчинку з косичками по боках. Її великі очі блищали, але виглядали трохи занадто дорослими для її віку.
— Е... це ти... — сказав він, коли вона пройшла повз нього.
— Мій ноутбук повідомив, що ти повернувся, — Лінлін зняла взуття і підійшла до холодильника, щоб узяти заморожений йогурт. Відкривши його, щоб насолодитися, вона продовжила: — Нудьга від вивчення непотрібних речей у школі просто вбивала мене після того, як ти поїхав. Сестра змусила мене ходити до школи і вчитися з тими відсталими школярами. Я сьогодні прогуляла уроки, тому вирішила провідати тебе.
Мо Фань уже міг уявити, як ніяково почувається така високоінтелектуальна людина, як Лінлін, застрягши серед ідіотів.
Мо Фань зрозумів, що Лінлін досить турботлива. Вона також дістала ще одну порцію замороженого йогурту для нього. Її нудьгуючий і пригнічений вираз обличчя просто просив Мо Фаня з'їсти йогурт разом з нею, щоб убити час!
— Я радий, що ти ходиш до школи, як нормальна дитина; до речі, ти в сьомому класі? — запитав Мо Фань.
— Мгм, але зазвичай я ходжу на півдня, — Лінлін висунула язик і вилизала йогурт дочиста, ніби не хотіла змарнувати ані краплі. На її щоці залишилися сліди йогурту, вона виглядала неймовірно милою.
— Я теж думав провідати тебе... — Мо Фань згадав злу Сферу Есенції.
Мо Фань привіз Сферу Есенції назад. Той набридливий Мочідзукі Кен просто попросив його знайти спосіб розібратися зі Сферою Есенції в Китаї. Зрештою, сфера не повинна була завдавати шкоди, поки була загорнута в срібну тканину.
Однак, якби Мочідзукі Кен був поруч, Мо Фань плюнув би йому в обличчя ковтком газованої води.
Хто, в біса, сказав, що сфера поводитиметься добре? Вона вже намагалася зачарувати його, коли він бився з Лютим Звіром Блакитної Долини!
Сфера, яка намагалася спокусити його, як жінка. Хіба це нормально?
Мо Фань також поспішав повернутися з Му Нінсюе. Інакше він би повернувся в Осаку і посварився з тим старим!
Проте Мо Фань вирішив привезти сферу назад, вважаючи, що вона може бути відповіддю, яку шукала Лінлін.
Але побачивши цундере повадки Лінлін, коли вона скаржилася на своє нудне життя школярки, він вирішив, що зараз не час обговорювати сферу з маленькою дівчинкою. Йому варто спершу запитати думку Старого Бао та Лен Цін. Зрештою, Лінлін була ще маленькою; якби вона дізналася правду, то могла б зробити якусь дурницю.
— О, я хотів запитати, чи є у тебе якісь великі замовлення на прикметі. Мені бракує грошей, — Мо Фань змінив думку. Він вирішив розповісти Лінлін про Червоного Демона іншим разом.
— У мене є дещо, але це залежить від того, чи вистачить тобі духу прийняти їх! — очі Лінлін заблищали, коли вона почула, що Мо Фань запитує про роботу. Її очі були схожі на очі маленької дівчинки, яка почула, як брат пропонує піти за покупками та в парк розваг після того, як вона днями робила уроки. Вона випромінювала радість і хвилювання.
— Я не говорю про роботу в межах мільйонів, а принаймні від десяти мільйонів і вище. Я зараз справді бідний. Мені треба утримувати двох дружин і дочку... а ще тренувати кілька Елементів, — щиро повідомив їй Мо Фань.
— Насправді є робота з вищою винагородою, ніж ти шукаєш. Я вже деякий час придивляюся до неї. Однак для такої роботи зазвичай потрібна ціла команда. Якщо нас тільки двоє... — сказала Лінлін.
— А що, якщо Му Нінсюе поїде з нами? Її бойова міць зашкалює. Ми повинні впоратися, якщо вона буде з нами, навіть якщо це трохи ризиковано, — сказав Мо Фань.
— Я знаю про неї... гаразд, я підготуюся і подивлюся, чи зможемо ми взяти це замовлення... до речі, тобі варто підвищити свій ранг, змінити титул з Просунутого Мисливця на Майстра-Мисливця. У тебе вже достатньо балів, — сказала Лінлін.
— Добре, тоді якраз зараз і сходжу, — кивнув Мо Фань.
Важко було приймати замовлення вищого рівня без титулу Майстра-Мисливця. Багато клієнтів не мали часу перевіряти їхні здібності, і більшість із них не хотіли витрачати свій час на хлопчину, який навіть не був Майстром-Мисливцем.
Чим вищий титул, тим вищого рівня квести він міг приймати!