Голос старого був неймовірно гучним, здавалося, він виривався з телефону, щоб задушити Гун Юя.
Гун Юй стояв, розгублений. Щойно дзвінок закінчився, він побачив Му Нінсюе, що стояла позаду нього. На мить він повністю втратив дар мови.
— Я... я... — Гун Юй ніколи не думав, що все так обернеться. Він не знав, як дивитися в очі Му Нінсюе. Він гадав, що легко вирішить її проблему, але все закінчилося ось так.
— Я прийшла лише сказати, що це непорозуміння; мені не потрібна нічия допомога, — спокійно сказала Му Нінсюе.
Вона не хотіла, щоб Гун Юй неправильно її зрозумів. Крім того, її не цікавив ні Гун Юй, ні його пропозиція. Однак вираз її обличчя став трохи неприємним після того, як вона почула різкі слова з того боку слухавки.
— Му Нінсюе, це не те, що ти думаєш, мій дідусь, мабуть, почув якісь чутки... повір мені, я... я допоможу тобі. Як тільки я зроблю собі ім'я у Венеції, я доведу, що ти невинна. Але зараз, будь ласка, потерпи, ти можеш почекати на мене вдома, — сказав Гун Юй.
— Не хвилюйся, я впораюся сама.
— Ти не зможеш... вплив більший, ніж ти думаєш, якщо тільки ти справді не зможеш привернути увагу всього світу, — сказав Гун Юй.
— Саме тому я повернуся; я це зроблю! — суворо сказала Му Нінсюе.
Вона казала це не Гун Юю, а собі!
Вона не хотіла, щоб її маленька сім'я завжди носила ганебне ім'я, щоб її звинувачувала вся країна. Вона не хотіла, щоб її рідні жили як жалюгідні щури, змушені ховатися від людей решту свого життя...
Її прізвище завжди буде Му, не тому, що вона має щось спільне з Кланом Му, а тому, що це її право володіти ним. Не було потреби і жодної причини змінювати його!
Вона доведе це і доведе свою невинність усьому світові!
Того дня почалася холодна злива. Східна Морська Фортеця незабаром промокла наскрізь.
Радники планували виїхати ввечері, після того як закінчать інструктаж команди. Учасники зібралися біля входу, щоб провести радників.
Команді потрібно було виявити повагу. Зрештою, радники були шанованими магами у своїй країні. Їхній досвід і рівень культивації були б великою допомогою для цих молодих і недосвідчених студентів.
Му Нінсюе стояла поруч із радниками. Вона не прощалася з командою. Вона не була особливо близька з кимось із них.
— Стійте, почекайте!
Вони вже збиралися йти, коли позаду пролунав голос Мо Фаня.
— Мо Фань, чого тобі? — Сун Хе підняв брови, побачивши, що Мо Фань біжить до них із сумкою.
Мо Фань закинув сумку на плече і сказав:
— Я теж повертаюся.
— Чому ти повертаєшся? Команда виїжджає за кілька днів; просто залишайся тут і поводься чемно! — наказав Фен Лі, миттєво кинувши на Мо Фаня вбивчий погляд.
— Знайдіть когось іншого на моє місце, я йду, — сказав Мо Фань.
Усі ледь не збожеволіли, коли Мо Фань це сказав.
«Він іде?!»
«Невже це справді може сказати притомна людина?»
Окрім Ай Цзяньту, чия сила повністю перевершувала всіх інших, решта отримали місце лише завдяки людям, які їх підтримували. Цей шанс був надзвичайно цінним, вони були, по суті, надією свого народу. Навіть найменше бажання покинути команду вважалося б найогиднішим злочином, не кажучи вже про те, щоб справді просити про вихід!
Мо Фань точно збожеволів, якщо проситься покинути команду!
«Що це за міжнародний жарт такий!»
— Хлопче, тільки спробуй повторити це ще раз! — очі Фен Лі розширилися. Навіть його вуса закрутилися догори.
— Я залишаю команду. До речі, команда захисників усе ще існує, вірно? Я приєднаюся до команди разом із Му Нінсюе, щоб трохи розважитися, — сказав Мо Фань.
Фен Лі ледь не вибухнув від люті.
Звідки, в біса, взявся цей маленький засранець? Невже він серйозно сприймав національну збірну як свій дім, куди міг приходити і йти, коли заманеться!
Його запхнули в команду без дозволу жодного радника, і вони вирішили заплющити на це очі, а тепер цей хлопець вимагав покинути команду без їхнього дозволу. Де його повага до національної збірної!?
— Мо Фань, я тобі кажу: забирай свої слова назад, і ми вважатимемо це жартом! Інакше я ніколи більше не захочу тебе бачити! — груди Фен Лі здіймалися від гніву. Його обличчя теж почервоніло.
— Чого ви так розхвилювалися? Я ж не казав, що не повернуся. Мої думки такі самі, як і в Му Нінсюе. Я спочатку покину команду, а потім повернуся. Ви згадували, що якщо ми добре виступимо як захисники, у нас є шанс на підвищення. Все просто, — сказав Мо Фань.
Група відчула, ніби їхній світогляд перевернувся після цієї безглуздої заяви Мо Фаня.
«Він дурний чи розумово відсталий? Усі в команді захисників теж надзвичайно талановиті, але їхній шанс потрапити до національної збірної все ще залежить від того, чи буде хтось із національної збірної дискваліфікований!»
Насправді, члени національної збірної мали доступ до величезної кількості ресурсів. Навіть якщо двоє людей починали з порівнянною силою, але один був у національній збірній, а інший — лише захисником, різниця в їхній силі поступово зростала б.
— Мо Фань, припини гратися з вогнем, це не жарт! Вибачся перед радниками, і вони тебе відпустять! — у Чжао Ман’яня виникло бажання впасти на коліна перед Мо Фанем і благати його.
«Ох, Мо Фань, просто залишися в команді. Як тільки ти з тріумфом повернешся зі Світового Студентського Турніру, ти зможеш одружитися з ким завгодно. Крім того, Му Нінсюе нікуди тікати, окрім як залишитися в нашій країні. Навіть якщо вона вийде заміж і матиме дітей, з твоїм статусом ти легко зможеш її повернути! Це серйозно не те, з чим можна жартувати!»
— Я вже спакував речі. Хлопці, до наступної зустрічі! Нань Юй, Цзян Шаосюй, я сумуватиму за вами, — Мо Фань, як завжди, був абсолютно безтурботним. Він підійшов до декана Сун Хе і поклав руку йому на плече, ніби вони були дуже близькими друзями.
Сун Хе втратив дар мови. Якби керівництво не наказало йому добре ставитися до хлопця, він би просто відшмагав його.
У Сун Хе не було вибору, окрім як бути добрим поліцейським. Він негайно порадив Фен Лі:
— Фен Лі, заспокойся, давай...
— Чого б це мені сердитися? Я маю радіти, що хтось добровільно хоче покинути команду. Національній збірній не потрібні люди, яким бракує рішучості, не кажучи вже про те, що він потрапив у команду неофіційними шляхами. Провалюй, геть з моїх очей, мене дратує, коли я тебе бачу, зникни! — вилаявся Фен Лі.
— Раднику Фен Лі, навіщо мені зникати, я повертаюся тим самим рейсом, що й ви. Можете дістати мені квиток і розблокувати мої документи? — запитав Мо Фань.
Очі Фен Лі ось-ось мали вивергнути вогонь, але він швидко вгамував лють і наказав пухкому раднику поруч:
— Забирай цього ідіота з нами!