Слова Мо Фаня спершу прозвучали для всіх як повна нісенітниця, але після того, як він усе пояснив, більшість уже серйозно задумалася — і почала вірити його здогадці.
Особливо Ай Цзянту: він же заходив у ту ілюзію разом із Мо Фанем. Вони обоє бачили, як Міята добровільно наклала на себе руки, аби довести свою невинність. Така вперта, рішуча жінка ніколи не вигадувала б таку абсурдну брехню — отже, з «островом» точно щось було не так!
— Думаю, тоді була туманна ніч, а істота — настільки величезна, що Міята просто не усвідомила, що це живе створіння. Вона ж тільки нещодавно переїхала до міста Сісюн, тож не дивно, що не здивувалася появі острова й просто зайшла на нього… Хоч я й гадки не маю, чому та істота просто лежала там, але, як на мене, єдине пояснення, чому я знову побачив острів, — це те, що той велетень знову виплив у те саме місце.
— То що це за істота? Як вона взагалі могла так легко пройти в безпечну зону? І як вона може бути настільки велика, щоб здаватися островом… — тепер уже й Цзян Шаосюй була цілком переконана, що Мо Фань не вигадує.
Якби вони самі не бачили тінь під водою в Тихому океані, вони б ніколи не повірили, що може існувати істота таких розмірів. Версія Мо Фаня була єдино логічна — і єдина, що пояснювала слова Міяти!
То був не острів, а жива істота, здатна вільно заходити на людські території. Гігантський морський велетень, який або не мав наміру чіпати людей… або просто не вважав їх гідними уваги.
— То виходить, сигнал тривоги у Подійних Вартових Вежах учора спрацював через те, що вони виявили ту істоту? — запитав Цзян Юй.
— Хоч я й не зовсім розумію, про що ви тут говорите, але так — учора в океані справді була гігантська істота. Вона пішла досить швидко після того, як ми зафіксували її появу. Було очевидно, що вона не хотіла битися, — підтвердила Мочідзукі Чіхая.
— Але чому вона стежить саме за нами? Осака ж майже в центрі Японії. Ти хочеш сказати, що та істота пропливла пів країни тільки щоб переслідувати нас? — не витримала Нань Юй.
Це не вкладалося в жодні рамки. Якби істота хотіла їх убити, вона б зробила це ще в Тихому океані.
А якщо вона нешкідлива — то який сенс взагалі їй слідувати за нами? Якби не суворий контроль у Подвійних Вартових Вежах, команда навіть не дізналася б, що за ними тягнеться хвіст.
— Мені вже стає якось не по собі… Істота такого рівня може одним махом проковтнути річку, рознести гору й перевернути море, — пробурмотів Цзян Юй.
— То що тепер робити? — тихо спитала Цзян Шаосюй.
— Будемо обережні. Можливо, я просто перебільшую. Це все лише припущення. Ми ж іще навіть не бачили цю істоту, — сказав Мо Фань.
— Так, добре хоча б те, що тепер ми знаємо про її присутність. А перейматися цим нам нічого не дасть, — додав Ай Цзянту.
Слова Мо Фаня змусили всіх нервувати.
Добре хоч, що вони зараз у глибині материка, далеко від узбережжя. Панікувати не було підстав.
Невдовзі автобус виїхав на автостраду. Обабіч уже виднілися будинки — вони ввійшли в зону під захистом.
Подорож була виснажливою. Від Осаки до Токіо все-таки далекувато, навіть по швидкісній трасі…
— Коли приїдемо до Токіо, я поведу всіх кудись розважитися! — пообіцяла Цзян Шаосюй, глянувши на ці похмурі обличчя.
Ай Цзянту тут же облив її холодною водою:
— Цзян Шаосюй, ми одразу вирушимо на морський полігон.
— Та невже? Навіщо так поспішати? Ну ж бо, нічого не станеться, якщо ми трохи затримаємось… — намагалася вона вмовити його спокусливим голосом.
Ай Цзянту залишився невблаганним і пояснив команді:
— Морський полігон — наша головна точка призначення в Японії. Там проходитиме перше тренування. І нагадаю: кожна країна передає ресурси Асоціації Магів, а ті ресурси розподіляються між національними командами під час тренувань. Кому — що й у якій кількості — залежить від вашого внеску в тренування.
— Але не обов’язково ж так рватися! — незадоволено протягнула Цзян Шаосюй.
— Серед нас чимало тих, хто ще навіть не досяг Просунутого Рівня. Тренування в Японії — чудова нагода саме тут піднятися до Просунутого рівня. Не хочеш — можеш гуляти Токіо, — безцеремонно відрізав Ай Цзянту.
— Підняти рівень до Просунутого… це ж який неймовірний ресурс! Що це взагалі за річ? — очі Чжао Ман’яня аж заблищали.
— Пане Чжао, вам не варто радіти. Жодні ресурси вам не дістануться, бо ви лише запасний. Звісно, це стосується й Му Нінсюе та Мо Фаня, — всміхнулася Му Тін'їн.
Чжао Ман’янь миттю обернувся до Ай Цзянту й запитав його про це з неприємно напруженим голосом.
Ай Цзянту кивнув:
— Це правда. Запасним ресурси не виділяють.
— Та чорт забирай, це ж несправедливо!
— Ти ще маєш бути вдячний, що тебе взагалі взяли тренуватися разом із командою. У тебе немає ні таланту, ні видатного рівня культивації, ні високорівневого Насіння Душі… — доречно підколов Гунь Юй.
— Тьху ти, ніби ти вже Маг просунутого рівня! Ти ж такий самий середнячок Проміжного Рівня, як і я! — вилаявся Чжао Ман’янь, тикнувши в нього пальцем.
— У нашій команді взагалі-то доволі багато магів Проміжного Рівня, — покашляв Цзян Юй.
— Ой… вибачте, — незграбно пробурмотів Чжао Ман’янь.
Ай Цзянту не було жодного сенсу брехати команді. Ресурси справді не призначалися для запасних — це рішення ухвалили ще при формуванні національної збірної.
Ба більше, якщо Мо Фань, Чжао Ман’янь і Му Нінсюе погано покажуть себе під час тренувань у Японії, їх просто замінять на когось із тих, хто демонструватиме кращі результати в Національному Тренувальному Залі Китаю.
Адже вони — лише запасні. Їхні права й можливості були зовсім не такі, як у основних учасників.
Мо Фаня навряд чи замінять — він уже Маг Просунутого Рівня, тоді як дехто з офіційних учасників навіть до цього не дотягнув. А от Му Нінсюе та Чжао Ман’янь були під загрозою.
Сила Му Нінсюе була справді вражаюча, але до Просунутого Рівня вона ще не прорвалася.
До того ж, вона мала доступ лише до обмежених ресурсів. Після того, як Му Хе викрили як Великого Диякона Чорної Церкви, клан Му майже припинив її підтримувати. Вони зосередилися на розвитку Му Тін'їн.
Му Тін'їн же була, скоріш за все, вже на порозі прориву. Дай їй трохи ресурсів — і вона перейде на новий рівень.
Тим часом культивація Му Нінсюе застрягла на межі Проміжного Рівня і уже давно не рухалася вперед. Попри її спокійний зовнішній вигляд, дівчину це непокоїло.
З її силою вона могла б претендувати на ресурси, які виділяють національній збірній. Але запасним вони не призначалися — і це ставило її у скрутне становище.
Коли тренувальний виїзд до Японії завершиться, когось із них неминуче замінять.
Або її… або Чжао Ман’яна!
У Чжао Ман’яна був цілий фінансовий концерн за спиною. Якщо знадобиться, він просто засипле проблему грошима й прорветься до Просунутого Рівня.
Тож найвірогіднішою кандидаткою на заміну була саме вона.