У Мо Фаня розколювалась голова. Зрештою він лише дізнався, звідки взявся Червоний Демон, але так і не отримав уявлення, де той зараз і що задумав.
Як у такому разі він узагалі зможе допомогти Лінлін помститися за її батька?
— Мо Фаню, я хотів би попросити тебе про одну послугу, — озвався Мочідзукі Кен.
— Старий, я зайнята людина, — Мо Фань одразу ж відмахнувся.
— Сфера Есенції — абсолютне зло. Чесно кажучи, я не впевнений, що навіть моя охорона здатна її стримати. Я знаю, що ваша команда скоро їде до Токіо. Я сподіваюся, ти зможеш відвезти Сферу Есенції до одного мого давнього друга. Він єдиний, хто здатен очистити ненависть, що осіла всередині сфери, — сказав Мочідзукі Кен.
— Гей-гей, я ще не погодився! Не роби вигляд, ніби я вже взявся тобі допомагати! — обурився Мо Фань.
Командир Такаґі мав найвищу владу у Західній Вартовій Вежі. Рано чи пізно він би знайшов Сферу Есенції — і тоді становище стало б катастрофічним. Мочідзукі Кен прагнув забрати її якомога далі!
— У сфері міститься неймовірна енергія, і для Викликаного Звіра побічні ефекти набагато слабші. Якщо ти допоможеш нам… ти можеш узяти частину цієї енергії. Якщо не помиляюся, ти ж Викликач? Тобі вона потрібна більше, ніж будь-кому іншому… Ах, якби старійшини дізналися, що я віддав такий ресурс представнику китайської команди, вони б мене розірвали. Але в мене немає вибору. Сфера ще свіжа, її злі думки не вкорінилися надто глибоко. Найкраще очистити її якомога скоріше, — наполягав Мочідзукі Кен.
Почувши це, Мо Фань замислився.
Проблема з підвищенням рівня Стрімкого Зоряного Вовка справді стояла гостро. Минув час, а його Викликаний Звір уперто не міг перейти на наступний рівень. Таких боїв, що наближалися, він просто не витримає.
Стрімкий Зоряний Вовк завжди був йому відданий. Мо Фань навіть не думав міняти його на когось іншого — отже, залишалося лише зміцнити його силу.
Але, згадавши якою злою була сфера, Мо Фань завагався.
— Чому ти не попросиш когось іншого? — уперше йому здалося, що старий покладає на нього надто вже багато довіри.
— Як ти гадаєш, мудро було б дозволити ще комусь дізнатися про її існування? — відповів питанням Мочідзукі Кен.
І це була правда. Як вони щойно дізналися, навіть закохані під впливом сфери були готові кинутися одне на одного з ножем. Річ ця була надто небезпечною.
— Наставнику, чи не надто ризиковано просити його супроводжувати сферу?.. — тихо промовила Мочідзукі Чіхая.
— Мо Фань дуже схожий на Кадзуакі. Той теж умів зберігати ясний розум попри вплив сфери. Я не скажу нікому, що сфера буде в тебе. І краще тобі теж не згадувати про неї перед товаришами по команді. Поки вона загорнута в срібну тканину — це звичайна куля. Коли прибудеш у Токіо, віддай її моєму другові, і він дасть тобі високоякісну душу для підсилення твого Викликаного Звіра, — сказав Мочідзукі Кен.
— Звучить переконливо, але мене більше цікавить попередній Червоний Демон. Моя напарниця з мисливської спілки давно шукає темно-червону відмітину душі, як ця, і з’ясувалося, що її джерело — те, що втекло з вашої Східної Вартової Вежі. Тож я хочу знати все, що вам відомо, — Мо Фань промовив суворо.
— Тим паче тобі треба доставити сферу моєму другові, — відповів Мочідзукі Кен.
— І чому ж?
— Бо він був доглядачем Східної Вартової Вежі до того, як владу перебрав Такаґі. І він єдиний, хто знає, де зараз Червоний Демон. Єдиний, хто досі його переслідує, — сказав Мочідзукі Кен.
— Якщо так… гаразд, я відвезу сферу, — погодився Мо Фань.
— Чіхая піде з тобою, — додав Мочідзукі Кен.
— Я? — Мочідзукі Чіхая остовпіла.
Хіба не дивно, що японська інстукторша рушить разом із китайською національною командою в Токіо? Яким приводом і статусом вона могла б це пояснити?
— Івату залиш мені. Ти зосередься на доставці сфери. Думаю, він скоро оговтається; Такаґі не має причин тримати його надалі, — сказав Мочідзукі Кен.
Тієї ночі сталося надто багато, але для тих, хто спав міцно, вона була абсолютно спокійною.
У своїй кімнаті Мо Фань тримав у руці кулю, загорнуту в срібну тканину. Він відчував, як із неї просочується зла енергія. Коли вона проникала під шкіру, тіло проймав холодний тремор.
— Мо Фане, Мо Фане, прокидайся! — закричав Чжао Ман'янь за дверима.
Мо Фань відчинив двері. Він усе ще виглядав бадьорим. Психічна витривалість мага все ж таки сильніша, ніж у звичайних людей — навіть якщо не спати кілька днів, нічого страшного не станеться.
— Що таке? — спитав Мо Фань із розгубленим виглядом.
— Та тупа баба з величезними цицьками, з якою ти бився — Мочідзукі Чіхая — їде з нами в Токіо! — вигукнув Чжао Ман'янь, дещо збуджено.
— Ох, — відказав Мо Фань.
— Ох? Це вся твоя реакція!? Та я знаю, що та баба язиком ріже не гірше за меч, але тіло в неї просто бомбезне! Дорога в Токіо довга — маєш шанс завалити її на ліжко! — Чжао Ман'янь моментально перейшов у збочений режим.
— Я не така людина.
— Та знаю я, яка ти людина, — ти не просто її завалиш: там будуть і батоги, і свічки, і наручники, і стійки... тск тск тск, — продовжив Чжао Ман'янь, уже малюючи собі картинки в голові.
— Ти ідіот.
— Ей-ей, чого такий серйозний? Не знаєш, що в чоловіка гормони найбільш скажені саме зранку? Хіба я не можу подумати про щось розпусне? Я ж жінки не торкався з самого початку тренувань. Ще трохи — і я точно з глузду з’їду! — пробурчав Чжао Ман'янь.
— Щось ще? Якщо ні — я вертаюсь спати. Втомився, — нетерпляче сказав Мо Фань.
— Втомився? Ти що, не спав минулої ночі?
— Потрапив у одну халепу, — Мо Фань досі не розібрався з Сферою Есенції. Він не збирався втягувати Чжао Ман'яня в цю кашу.
Річ була надзвичайно небезпечна. Навіть такий досвідчений Мисливець, як батько Лінлін, через неї загинув. Мо Фань вважав, що не варто про це казати нікому, доки не буде впевнений, що це не становить загрози.
— Власне, я прийшов поговорити з тобою про важливе. Останнім часом мені сниться якийсь дивний сон... ей, я зараз серйозно говорю, ти чого мене виштовхуєш? — обурився Чжао Ман'янь.
— Потім поговоримо. Дай мені хоч трохи подрімати.
— Скотина… певно, щось розпусне минулої ночі робив…