Мо Фань сильно злякався неймовірної сили магічної формації і несвідомо відступив на кілька кроків. Чорна гора навпроти тієї, на якій він стояв, була яскраво освітлена, особливо Східна Вартова Вежа на вершині. Сіро-білі стіни були огорнуті жовтим світлом смерті. Здавалося, що вся будівля будь-якої миті може перетворитися на розсіяний попіл і розвіяний дим.
—Це… це теж якась щоденна рутина? — здивовано промовив Мо Фань, дивлячись на Сяо Чже поруч із собою.
Сяо Чже теж був приголомшений. Він уже збирався відповісти, коли з підйомного мосту пролунала чиясь японська мова.
За голосом було зрозуміло, що охоронці у Східній Вартовій Вежі панікують. Вони кричали на Західну Вартову Вежу.
Виявилося, що більшість охоронців були переміщені на південь через дивний випадок із морською істотою. У Східній Вартовій Вежі охоронців було значно менше, ніж належало б.
— Тобі слід негайно повертатися на середній поверх. Я маю піти подати сигнал тривоги, — одразу направився до вежі охоронець Сяо Чже, почувши крик.
Сяо Чже вже відбіг на деяку відстань, перш ніж Мо Фань встиг поставити будь-які питання. Він залишився один на одному кінці підйомного мосту.
Поглянувши на блискавки, що шалено танцювали над іншою горою, Мо Фань відчув сильне бажання перевірити ситуацію.
—Ніхто мене не веде, тому можна легко заблукати, краще піду на інший бік, щоб дізнатися напряму. Хмм, звучить правдоподібно… — пробурмотів Мо Фань і повільно рушив через підйомний міст.
"Брат" Чжао Ман'яня давно казав, що магічна формація атакує лише тих, хто намагається вторгнутися на територію вежі. Якщо Мо Фань залишатиметься на мосту, йому нічого не загрожуватиме.
Мо Фань повільно ступав по мосту. Він зрозумів, що стоїть над прірвою між двома горами. Він підійшов до краю і заглянув униз. Потужне спалахуюче світло формації осяяло місцевість. Проте він міг бачити лише скелі гір, дна прірви не було видно.
Половина мосту була поза зоною дії магічної формації. Мо Фань пройшов третину шляху. Поглянувши вгору, він помітив десятки блискавок, що шалено танцювали в небі, крім тих, що оточували Східну Вартову Вежу. Їх було занадто багато. Мо Фань був цілком упевнений, що його крихке тіло буде розірване на шматки за півсекунди, якби його підкинули в повітря!
—Що ж ці японці задумали? — насупив брови Мо Фань і глянув на інший кінець мосту.
Серед спалахів блискавок він розгледів кількох магів у формі, які бігли до нього. Виглядало, ніби вони потрапили в халепу…
Ще до того, як вони дісталися середини мосту, з-під мосту з’явилися кілька демонічних гілок і швидко обвили магів.
Мо Фань навіть не встиг відреагувати, як охоронців викинуло з мосту.
Зона далеко від мосту була повністю покрита магічною формацією. Мо Фань відразу побачив, як три охоронці були розщеплені блискавками на попіл!
Мо Фань завмер від побаченого. Йому знадобилося кілька секунд щоб повернутися до тями.
—Мо Фань, що ти тут робиш! — пролунав гучний голос Мочідзукі Кена позаду нього.
Мо Фань злякався і відразу повернувся на інший бік.
—Я ж казав тобі не йти кудись ще! — з люттю різко мовив Мочідзукі Кен.
—Я лише побачив… — виправдовувався Мо Фань.
—Ми впораємося самі. Ти негайно повертаєшся до своєї кімнати. Інакше я не вагатимусь покарати тебе за нашими правилами! — сказав Мочідзукі Кен.
—Я бачив, як кількох охоронців убили…
—Що б ти не бачив, це не твоє діло. Сяо Чже, відведи його! — суворо наказав Мочідзукі Кен.
Сяо Чже відразу підійшов до Мо Фаня з похмурим виразом обличчя.
Мо Фань не знав, що сказати. Йому не залишалося нічого іншого, як покинути підйомний міст.
—Ти можеш перестати ходити туди, куди не слід? Верхній поверх для тебе вже заборонений, підйомний міст і Східна Вартова Вежа теж заборонені! На щастя, тебе знайшов містер Мочідзукі. Він завжди був добрий до всіх. Якби це був командир Такаґі, він би так легко тебе не відпустив, — обережно промовив Сяо Чже.
Коли вони нарешті дісталися середнього поверху, блискавки зникли. Мо Фань все ще був повний питань. Він одразу запитав Сяо Чже: — Я бачив, як демонічні гілки скинули кількох охоронців з мосту, вбиваючи їх миттєво!
— Нісенітниця, Мочідзукі Чіхая — єдина Просунута Магесса з рослинним елементом в обох Вартових Вежах. Ти напевно неправильно побачив! — сердито відповів Сяо Чже.
— Чому ти панікуєш? Я ж не казав, що це була Мочідзукі Чіхая, — пожалівся Мо Фань.
— Як це я панікую? Я просто думаю, що ти не повинен так очорняти міс Чіхаю. Більше нічого такого не кажи, особливо перед командиром Такаґі! — поспішно відповів Сяо Чже.
— У тебе є почуття до Мочідзукі Чіхаї? — зацікавився Мо Фань.
— З…звісно, що ні! Про що ти взагалі говориш! — Сяо Чже знову почав панікувати. Він навіть почервонів.
— О, можливо, я й справді неправильно побачив. Світло магічної формації дуже яскраве. До речі, це кімната Мочідзукі Чіхаї? Виглядало так, що раніше ми мали непорозуміння. Проте вона все одно готова була відкласти образу та дати мені настанову, тож я хотів би завтра вибачитися перед нею, — сказав Мо Фань.
Сяо Чже одразу відповів, ніби намагаючись щось приховати: — Так, її кімната в кінці коридору. Міс Чіхая дуже добра людина, вона найбільш віддана Західній Вартовій Вежі…
— Мм, добре, я повернуся спати, — Мо Фань зайшов у свою кімнату і зачинив за собою двері.
Сяо Чже теж був відповідальним солдатом. Він вирішив постояти перед дверима Мо Фаня, щоб той знову не втік.
У кімнаті Мо Фань розважався реакцією Сяо Чже.
Він відкрив вікно й у вигляді тіні непомітно вислизнув з кімнати і без зусиль прослизнув коридором, не привернувши уваги Сяо Чже.
Мо Фань рухався тихо в темряві. Щойно він проскочив над фальшивим пагорбом і опинився в коридорі, яким проходив раніше, де була кімната Мочідзукі Чіхаї.
Після вечері ним добре «пограли» демонічні гілки Мочідзукі Чіхаї. Він був упевнений, що гілки, які підкинули охоронців у повітря, були надзвичайно схожі на ті, що викликала Мочідзукі Чіхая!
Якщо Мочідзукі Чіхая була з Західної Вартової Вежі, не було причин убивати охоронців. Було шокуюче, як три людські життя просто зникли з цього світу, і водночас усі реагували дивно, наче секрет Східної Вартової Вежі був важливіший за смерть тих охоронців!