— Чорт, міс Чіхая справді розлютована. Рослини от-от полізуть йому в тіло через кожну щілину: в очі, у ніс, у горло і… в те саме місце. У мене аж мурашки біжать, коли уявляю, як щось таке повзе всередину, — затремтів японський хлопець із гострим волоссям.
— Капітане, ти так добре в деталях це описуєш; хочеш сказати, міс Чіхая вже так само тебе катувала? — здивувався студент із рунами на обличчі.
— Та ні, ти що! Мені хлопці зі Східної Вартової Вежі розказували! Цей чувак сильно вляпався!
— Ага, так йому й треба, ніхто ж не змушував його зачіпати міс Чіхаю.
Мочізукі Кен вже не витримував — він щосили намагався зупинити поєдинок.
Фуджіката Тегамі, навпаки, не бажала цього робити. Адже китайський студент перейшов усі межі, так відверто облаявши їх. Його просто необхідно було провчити!
— Інші можуть і мають його провчити, але якщо це зробить Чіхая — нам самим це вилізе боком, — промовив Мочізукі Кен.
— Слухайте… поки ви тут сперечались, хіба ви не відчули потужний сплеск Вогняного елементу? — раптом заговорив командир японців, що сидів між ними.
Тільки тепер обидва нарешті насторожилися.
Командир мав рацію — з арени і справді долітав розбурханий, нерівний подих Вогню…
— Невже вона й справді думає, що ці жалюгідні ліани спроможні мене стримати? — пролунав голос Мо Фаня зсередини кокона.
Більше, ще більше жару — тіло Мо Фаня повністю перейшло у стан вогню, спалюючи на попіл рослини, які намагалися прорости в його плоть.
— Маленька Полум'яна Белль, спали їх усіх!
Він чудово знав: сам по собі він не вирветься. Тож одразу покликав на допомогу Маленьку Полум'яну Белль.
Та без жодного зволікання вивільнила нищівне Полум’я Лиха.
Трояндове Полум’я й Полум’я Лиха рвонули одночасно, вивільнивши хвилі жару на всі боки. Навіть товстелезний кокон не витримав цього тиску.
Шари рослин зайнялися один за одним. Уже за мить язики полум’я прорвалися з величезної зеленої сфери. Вогонь ріс шалено, пожираючи ароматні стебла…
Мо Фань випустив своє полум’я на повну, розкидаючи його в усі боки, спопеляючи все навколо.
Серед дедалі буйнішого вогню, що розростався разом із кожною знищеною рослиною, він стояв — наче демон, щойно відроджений з полум’я, владний, вибуховий, готовий ринути вперед!
— Цікаво, скільки в тебе тих Лісів Кун… Давай, покажи мені їх всі. Я хочу перевірити, чи зможу випалити їх до тла!
— Небесне Вогняне Поховання!
Мо Фань не поспішав вириватися, адже він зосереджено формував просунуте закляття вогню.
Його швидкість формування просунутих заклять була надто повільною. Якби він почав формувати його перед суперницею, вона б обірвала це ще на середині!
А кокон став ідеальним укриттям. Мочізукі Чіхая навіть не підозрювала, що він там задумав…
— Просунуте… Просунуте закляття! — вигукнули дев’ять японських студентів, вирячивши очі на китайця, що стояв посеред полум’я.
Мочізукі Кен і Фуджіката Тегамі були приголомшені. Виявилося, що цей задиркуватий хлопець, який поводився як хуліган, насправді був магом Вогню просунутого рівня. Ба більше — він умудрився скористатися тією миттю, коли Мочізукі-сан ослабила пильність, щоб завершити складну Вогняну Галактику!
Зоряна Галактика спалахнула так яскраво, що аж очі різало. Зірки, що оберталися довкола Мо Фаня, наче влили в нього нескінченний запас сил.
У небі згустилися вогняні хмари — і за мить на арену хлинула злива вогняних куль. Небо стало криваво-червоним, а полум’я, падаючи безупинно, миттєво захопило весь майданчик. Дощ із вогню закрив небо і швидко поглинув простір, перетворюючи арену на кипляче море полум’я.
Ліси Кун, які Мочізукі Чіхая висадила раніше, не витримали — усе розсипалося на попіл. Насіння, що ховалося в межах полум’яного моря, теж було зжерте вогнем.
Полум’я котилося хвилями. Мочізукі Чіхая стояла серед цього вогню в синіх обладунках.
Спалахи накочувалися на неї зі всіх боків. Вона стрімко відступила до краю арени.
Її синя броня виявилася напрочуд міцною — полум’я не змогло пробити її…
Мочізукі Чіхая виглядала враженою, але жодної паніки в її погляді не було.
Сила Просунутого Вогняного закляття справді була величезною. «Небесне Вогняне Поховання» палало над усією ареною, показуючи, на що здатне закляття такого рівня. Захисний бар’єр навколо сцени здригався від кожного удару. Та Чіхая все ще трималася. Абсолютно незворушна, вона ухилялася від падаючих вогняних куль і уникала потоків полум’я.
— Водяна Завіса!
Нарешті Чіхая застосувала всю свою міць. Коли з неба впала чергова хвиля вогняних куль, вона миттєво сформувала Водяну Галактику, створивши водяний бар’єр, щоб відбити вогняну зливу!
— От халепа, та ця жінка теж маг Просунутого рівня! — випучив очі Чжао Ман’янь.
— Я б міг і здогадатися. Такий рівень контролю над Рослинним елементом притаманний лише Просунутим магам, — зауважила Нань Юй.
— Дивно… щось тут не так, — насупився Ай Цзянту.
— Ага, саме так. Вона занадто сильна. Мо Фань уже випустив своє найпотужніше закляття, а вона все одно вистояла, — додав Цзян Юй.
Зазвичай «Небесне Вогняне Поховання» стирало б будь-кого з лиця землі. Будь-який інший суперник програв би одразу після того, як Мо Фань завершив Просунуте закляття. Але японка застосувала Водяну Завісу лише тоді, коли остання хвиля вогню впала з неба.
Вона була під тиском, але не виглядала загнаною в безвихідь.
Уся арена палала. Не лишилося жодного клаптика землі, якого не торкнулось полум’я.
Мочізукі Чіхая опинилася в самому куті. Без Водяної Завіси її б просто зметнуло зі сцени вогняною бурею.
— Я недооцінив тебе, — Мо Фань вийшов крізь полум’я, зосереджений і серйозний.
— Взаємно, — глибоко вдихнула Мочізукі Чіхая.
Очі японських студентів ледь не повилазили з орбіт. Вони досі не могли оговтатися.
Важко було повірити, що Мочізукі Чіхая — непереможна в Західній Вартовій Вежі — була загнана в кут. Якби вона затрималась із Водяною Завісою бодай на секунду, усе — поєдинок було б програно!
— Капітане, а ви колись загоняли міс Чіхая в таке становище? — запитав студент із рунами на обличчі.
— Лише раз, коли вона була неуважною… але я програв майже одразу, — похмуро відповів хлопець із колючим волоссям.