Мо Фань розправив плечі й неквапно рушив у бік японської команди.
Позаду чулися бурчання Цзу Цзіміна — той явно обурювався, що Мо Фань, який узагалі-то був лише запасним, тепер виходить на передову й привертає всю увагу.
Але раз Ай Цзянту визначив склад дуелі — сперечатися було вже піздно. В команді він був не просто капітаном — радше наставником. Він уже показав свою міць у бою зі Багряним Роздираючим Демоном, самотужки стримавши істоту рівня Командира й навіть завдавши їй важких ушкоджень. Після такого його рішення не ставилися під сумнів.
Якщо він сказав, що на дуелі буде виступати Мо Фань — значить, так і буде. Та й усі прекрасно знали бойові можливості Мо Фаня. Якщо Гун Юй зміг перемогти свого суперника, то шансів, що Мо Фань програє, майже не існувало.
— Що витріщаєшся? Думаєш, така особлива, що сидиш на окремій лаві, позаду інших? — Мо Фань недбало показав пальцем у бік Мочізукі Чіхаї. — Мочізукі Чіхая, ти будеш моєю суперницею. Минулого разу той вусатий дід завадив мені провчити тебе, але тепер настав час дуелі. Цього разу ти не втечеш!
Мочізукі Чіхая насупилась. Вона й так мала на цього нахабного китайця зуб — а тут він ще й сміє говорити з нею в такому тоні!
Мочізукі Кен, командувач японців, і Фудзіката Тегамі здивовано перезирнулися. Та згодом Мочізукі Кен ледь усміхнувся:
— Мо Фань, я б радив тобі вибрати когось іншого.
— Це чому ж? Бо вам буде соромно, якщо мене, запасного, переможе ваш капітан? — Мо Фань скривився.
— Ми не це мали на увазі...
— Та мені байдуже. Я її в вашій команді терпіти не можу. Ти вже раз поліз у бій зранку — знову полізеш у дуель? Вона — єдина, з ким я хочу битися. І не треба мені розповідати, що лише наш капітан може викликати вашого. Якщо так, то я — капітан нашої команди. А той засмаглий — просто декорація. Я вже його переміг, — кинув Мо Фань різко.
Як вони взагалі сміють зневажати його тільки тому, що він запасний? І що з того, що він запасний? Він усе одно зможе вибити все лайно з їхніх учнів!
Легкий сміх японських студентів лише сильніше розлютив його.
— Яке ти маєш право викликати міс Чіхая? Ти що, не розумієш, що просто виставляєш свою нікчемну майстерність перед справжнім майстром? — глузливо кинув учень з колючою зачіскою.
— Він що, справді вибрав Старшу Чіхая серед всіх нас? Пожалкує, ой, як пожалкує, — хихотіла Койке Шьоко.
Інші теж сміялися. Увесь їхній презирливий регіт був спрямований на Мо Фаня.
— Ти можеш вибрати будь-кого з дев’яти. Але Мочізукі Чіхая до них не входить, — наполіг Мочізукі Кен.
— Мені нецікаві інші. Мені потрібна саме вона, — наполіг Мо Фань, знову вказуючи на Чіхаю.
Мочізукі Кен уже відкрив рота, та Фудзіката Тегамі перебила його, криво посміхнувшись:
— Ти впевнений, що хочеш битися саме з нею? Послухай, я тобі скажу...
— Досить белькотіти. Вона — і крапка. Хто б вона не була, але вже надто довго мозолить мені очі! Нехай виходить негайно! — Мо Фань нетерпляче махнув рукою.
Ці японці підлесливо стелилися перед нею лише тому, що вона трохи сильніша за них. Судячи з того, як шанобливо до неї ставилися студенти, вона мала чималу репутацію в команді. Інакше її б не обрали капітаном.
А побити капітана — завжди приємніше!
— Раднику, якщо він так наполягає, я не проти. Але якщо справді хочеш битися зі мною — вибери ще одного кандидата, — холодно сказала Мочізукі Чіхая, підводячись.
— Немає потреби. Усі троє ми все одно не програємо, — відмахнувся Мо Фань.
— Якщо ти хочеш дуель саме з Мочізукі Чіхаєю, ви зобов’язані виставити додаткового учасника. Інакше всі говоритимуть, що ми тиснемо на китайську команду та користуємося перевагою, — наполягла Фудзіката Тегамі.
Мочізукі Кен знову спробував щось сказати, але Фудзіката жестом його зупинила.
— Ви, бачу, справді покладаєтесь на цю жінку, яка має лише привабливий вигляд. Ай Цзянту, вибери ще одну людину, — Мо Фань був надто лінивий, щоб сперечатися з ними.
— Я буду четвертим, — спокійно відгукнувся Ай Цзянту.
— Гаразд, ми вибрали ще одного. А тепер рухайся сюди негайно — хочу наваляти тобі якнайшвидше! — підбурив її Мо Фань.
Мочізукі Чіхая підвелася з місця й вирушила на арену. Її обличчя було непорушним, та всередині вона ледь стримувала сміх.
Цей невихований, безтактний хлопчисько справді наважився битися з нею. Він — ідеальний приклад того, як люди самі лізуть у власну могилу. Що ж, час поставити цього нахабу на місце й зняти давню образу. Надто вже ці китайці самовпевнені!
Навколо свідки дуелі загомоніли японською. Мо Фань не розумів ані слова, але по виразах їх облич і насмішкуватих інтонаціях було зрозуміло: вони глузують з нього.
— Він що, зовсім дурень? Справді вибрав міс Чіхаю?
— ХАХАХА, не можу дочекатися, коли він буде повзти перед нею на колінах і благатиме про пощаду. У нашій команді немає нікого, хто бодай мав би найменший шанс перемогти міс Чіхаю.
— Ми часом не перегинаємо палку?
— А хто ж йому винен? Він же сам вибрав собі суперницю. Нехай тепер це розгрібає — а ми подивимось на цю виставу.
Сміх та перешіптування лунали з усіх боків. Наскільки вони вірили в міць Мочізукі Чіхаї — настільки ж потішалися вибором Мо Фаня.
— Б’юсь об заклад, він і п’яти хвилин не витримає! — вибухнув реготом хлопець із колючою зачіскою.
— Капітане, ти надто добре про нього думаєш. Три хвилини. Максимум три... ой, це тому що пані Чіхая поблажливо била нас на тренуваннях. А якщо захоче справді його провчити — одним ударом винесе! — додав учень з рунами на лобі.
— Ну що, насолоджуємося видовищем?
— Аякже!
Мо Фань уважно спостерігав за цими дивними реакціями й прислухався до бурмотіння японців. Навіть не знаючи мови, він чудово чув підтекст: жодних шансів йому не залишають.
— Придурки, — пробурмотів Мо Фань, не відводячи погляду від Мочізукі Чіхаї. За всім цим вереском і впевненістю можна було легко зрозуміти — перед ним була справді сильна суперниця.
Ба більше — вона й удень, біля входу до Західної Вартової Вежі, випромінювала таку силу, що повітря довкола неї ніби тремтіло.
Він прекрасно усвідомлював, що ця жінка небезпечна. Та чи повинно було це щось змінити? Коли це він боявся когось?
Мо Фань не вірив, що не впорається з нею, маючи блискавку, що пульсувала в лівій руці, й палючий вогонь, який кипів у правій.
— Ти — найтупіша й найсмішніша людина, яку я коли-небудь зустрічала, — з презирливою зверхністю сказала Мочізукі Чіхая, поглянувши на нього так, ніби він був клоуном.
— Сходи в Китай та спитай, чи є хоч одна людина, яка не чула мого імені. Мо Фань. Проти такої, як ти, я навіть дам фору й битимуся, використовуючи на один елемент менше, — Мо Фань не втримався й накинув на себе звичну маску самозакоханого нахаби.
— Один елемент менше? — Мочізукі Чіхая розреготалася. Вона ледь могла встояти на ногах від сміху.
У цьому сміхові її тіло виглядало ще спокусливішим — кожен вигин, кожен рух викликав у чоловіків бажання зірвати з неї кімоно, яке вже й так ледве стримувало її принади.
Та на цій гордовитій японській троянді стерчали дуже отруйні шипи!