Багряний Роздираючий Демон навіть не помітив валуна, який Мо Фань теж утримував під контролем. Його паморочило після удару по голові, а коли він нарешті зміг підвестися, то побачив, як просто над ним уже нависла величезна грозова хмара!
— Лихо Блискавок! — промовив Мо Фань розлюченим голосом.
Безліч фіолетово-чорних розрядів розітнули чисте небо й одночасно обрушилися на Багряного Роздираючого Демона. Блискавки розповзлися, утворивши велетенську мережу, що формувала дуги електрики, які хаотично скакали по тілу чудовиська.
Багряний Роздираючий Демон стояв у самісінькому центрі шляху блискавок. Якби він був неушкоджений, ця блискавка навряд чи змогла б пробити його захист. Але його грудна броня була сильно пошкоджена, а отрута, яку залишили оси, досі не вивітрилася. Тож кожного разу, коли електрика пробігала через груди, тіло Демона судомило!
Блискавка завдавала жахливого болю, та все ж не могла його вбити. Демон роззявив пащу, і в ній закрутилася каламутна вода!
Груди Багряного Роздираючого Демона різко роздулися — і він виплюнув у Мо Фаня потужний водяний снаряд!
Та Мо Фань був готовий. Він занурився в тінь під скелями, миттєво перескочивши в іншу, коли снаряд наблизився.
Сила водяного снаряду була жахаючою — він без зусиль прошив товстий валун. Такий удар легко пробив би людське тіло!
Багряний Роздираючий Демон випустив одразу два водяні снаряди, спресувавши їх у пащі.
Вони були приблизно чотири метри завдовжки й летіли з неймовірною швидкістю. Перший цілився безпосередньо в Мо Фаня, другий — перекривав йому шлях до втечі, не залишаючи жодного шансу скористатися Тінню Втечі!
— Мо Фань, дозволь допомогти! — вигукнув Чжао Ман'янь, швидко малюючи в повітрі зоряний візерунок.
Він одночасно активував два заклинання — Водяну Перешкоду та Світловий Захист. Чжао Ман'янь чудово розумів, що його магії, ймовірно, бракує сили, щоб зупинити атаки Багряного Роздираючого Демона, але він міг хоча б зупинити одну, щоб виграти для Мо Фаня трохи часу!
Світловий щит накрив Мо Фаня — і ледь утворившись, одразу розлетівся на друзки, наче скло під ударом кувалди. Навколо розсипалися яскраві іскри світла.
Водяна Перешкода охопила Мо Фаня, мов стрічка, але її захисна сила була набагато слабшою за Світловий Захист. Перед силою водяного снаряда вона була радше прикрасою, ніж бар’єром.
Мо Фань розумів — ухилитися він не встигає. Тож він різко розвернувся спиною, прийнявши удар на себе.
На Броні Чорного Змія залишився глибокий розріз. Мо Фань відчув, як спину пронизав пекучий біль, коли водяний снаряд врізався в нього.
Цього разу його хребці справді тріснули — він чітко почув хрускіт власних кісток.
Захисна сила Броні Чорного Змія істотно ослабла після повторних використань. Її дія ось-ось мала зникнути, і на відновлення потрібно буде багато часу, перш ніж він зможе знову її викликати.
Мо Фань сплюнув кров на землю й глянув на непритомного Сяо Ді.
— Чжао Ман'янь, забери малого. А я вб’ю цю потвору! — вигукнув Мо Фань, шалено розпалюючись. Полум’я й блискавки закружляли довкола нього, мов живі.
Чжао Ман'янь миттєво спустився на землю й схопив хлопчика, в якого досі текла кров із носа.
— Здається, він ще живий... — сказав він, помітивши, що дитина дихає.
— Віднеси його до табору, нехай йому нададуть допомогу. Хлопчик занадто малий — якщо в його легені потрапила вода, без лікування він не виживе, — суворо промовив Мо Фань.
Багряний Роздираючий Демон знову виплюнув серію водяних снарядів. Цього разу вони розгорнулися віялом і з гулом полетіли просто в Мо Фаня. Істота була рішуче налаштована знищити його раз і назавжди!
Поки Мо Фань розмовляв із Чжао Ман'янем, його кулак уже палав яскравим полум’ям. Під ногами вирувала спека, в якій спліталися язики вогню й проблиски фіолетово-чорної блискавки!
— Ми не маємо жодного шансу проти нього. Ходімо, швидше, полетимо разом! — вигукнув Чжао Ман'янь, намагаючись підняти Мо Фаня в повітря.
Але він не встиг договорити — з-за спини Мо Фаня вибухнуло полум’я, підштовхнувши його вперед, наче реактивну ракету, залишаючи за собою довгу вогняну смугу між скелями...
— Метеоритний Кулак!
— Дев’ять Драконів!
Мо Фань кинувся просто назустріч водяним стрілам і з усією силою вдарив кулаком уперед!
Стріли води випаровувалися, навіть не долітаючи до нього, — їх розчиняло вогняне тепло драконів, що кружляли навколо тіла мага!
У наступну мить дев’ять метеорів промайнули небом, зливаючись у сліпуче полум’я — немов перший промінь світанку, здатний розвіяти будь-яку темряву...
Лінія водяних снарядів миттєво перетворилася на густу білу пару. Та палаючий кулак Мо Фаня не розвіявся — він з гуркотом понісся далі, прямо в бік Багряного Роздираючого Демона!
Метеоритний Кулак з усього розмаху врізався чудовиську просто в обличчя. Його голова різко хитнулася вбік, наче в нього від удару зламало шию, а синювата кров забризкала луску. Демон з ревом гепнувся на землю.
Схопившись на ноги, істота ледве встигла вирівнятись, як її знову відкинуло назад — вибухова хвиля від удару змела її, розтрощивши риф за спиною в друзки!
Чжао Ман'янь завис у повітрі, ошелешено дивлячись на неймовірний удар Мо Фаня.
Він же б’ється з істотою рівня Командира... Невже Мо Фань справді настільки сильний, щоб самотужки протистояти такому монстру?
Сила Мо Фаня була просто неймовірна!
— Не дай цьому хлопцеві померти! — вигукнув Мо Фань, підводячи голову до Чжао Ман'яня; в його голосі звучала сувора рішучість.
— І ти сам не загинь! Я повернуся, щойно доставлю його до лікарні! — кивнув той у відповідь.
Не гаючи більше ані секунди, Чжао Ман'янь розгорнув свої золоті крила й злетів у небо. Життя Сяо Ді висіло на волосині: хлопчик стікав кров’ю, його дихання слабшало. Чжао Ман'янь вкладав усю магічну силу у свої крила, змушуючи їх махати частіше й швидше, аби встигнути.
Піднявшись досить високо, він мимоволі глянув униз.
Море знизу залишалося таким же безтурботно-синім, рифи — бурими, а на невеликому острові серед хвиль Мо Фань самотужки боровся з розлюченим морським монстром рівня Командира!