Мо Фань викликав Маленьку Полум’яну Белль, яка останнім часом поводилася досить добре і перестала бешкетувати. Здавалось, після пригод у Просторі Смерті вона помудрішала.
Маленька Полум’яна Белль сіла йому на плече й поцілувала його в щоку. Вона виглядала дуже збудженою.
Та коли вона оглянулась і побачила, що навколо лише море, їй це аж ніяк не сподобалося. Як дух Полум’я, вона ненавиділа воду понад усе, особливо безкрайнє море!
— Спробуй спитати істоту, чи не бачила вона нещодавно, як хтось поцупив дитину, — Мо Фань відразу перейшов до справи, не враховуючи почуттів Маленької Полум’яної Белль.
Маленька Полум’яна Белль прокричала й передала істоті свої думки. Яке потворне чудовисько!
Натомість у очах Морської Мавпи загорілося захоплення, коли вона побачила Маленьку Полум’яну Белль. Для них вона, схоже, була щось на рівні з богинею!
Маленька Полум’яна Белль пояснила Мо Фаню, що існує багато видів демонічних створінь: деякі можуть спілкуватись, інші — ні.
На щастя, Морська Мавпа належала до тих, що вміють говорити.
Під суворим допитом Чжао Ман’яня й за сприяння богоподібної Маленької Полум’яної Белль, Морська Мавпа незабаром видала всю інформацію. Що ще раз підтвердило, що ці мавпи — істоти надзвичайно невірні.
Фактично, Морська Мавпа верещала: «Я бачив — якийсь дуже дратівливий тип забрав дитину. Він відніс її до короля. Хвалився, що отримає підвищення від короля й залишить нас».
— Спитай, чи дитина ще жива, — сказав Мо Фань.
Морська Мавпа пищала і жестикулювала, натякаючи, що дитина точно жива. Багряні Летючі Демони або їхній король полюбляють їсти дітей живцем. Отже, коли мавпи приносять дітину, її треба зберегти живою за будь-яку ціну. Морська Мавпа навіть згадала, що одного разу якийсь дурень не зміг уберегти немовля. Тоді король пожер ту зграю мавп натомість!
Почувши це, Мо Фань трохи зітхнув з полегшенням, але водночас йому стало сумно, думаючи про тих дітей, які загинули...
— Скажи їй (ма́впі) привести нас до свого короля, — наказав Мо Фань.
Маленька Полум’яна Белль заговорила з мавпою, але та одразу зойкнула й відмовилася вказувати шлях.
Чжао Ман’янь, побачивши її реакцію, зауважив Мо Фаню: «Схоже, воно надто налякане, щоб привести нас до свого короля».
— Маленька Полум’яна Белль, скажи їй, що ми вже знищили Багряних Летючих Демонів. В живих лишився лише Багряний Роздираючий Демон, і ми от-от його дістанемо. Якщо дитина мертва — ми знищимо не лише Багряних Летючих Демонів, а й вас, Морських Мавп! — мовив Мо Фань.
Щоби залякати мавпу, Мо Фань відразу сформував Зіркову Галактику й застосував Просунуте Вогняне Заклинання попереду!
Небесне Вогняне Поховання мало потужну і видовищну силу. Дощ вогняних куль підпалив усю місцевість. Морська Мавпа тремтіла від страху, побачивши ці приголомшливі полум’яні заряди! Вона й уявити не могла, що людина здатна на такий жахливий трюк; дощ вогню міг знищити їхнє гніздо раніше, ніж вони встигли б зреагувати.
— Приведи нас туди, ми вб’ємо Багряного Роздираючого Демона, а ви — відсунетесь на п’ятдесят кілометрів від межі безпечної зони. Якщо перестанете дошкуляти рибалкам — ми пощадимо вас. Якщо ні — ми винищимо всіх, щоб помститись за дітей! — пригрозив Мо Фань.
Морська Мавпа, очевидно, вже знала, що більшість Багряних Летючих Демонів було винищено. Якщо в неї є хоч якийсь рівень розуму, вона розуміла, що потрібно робити.
Істота визнала це й видала рик — виглядало так, ніби вона погоджується.
Мо Фань і Чжао Ман’янь видихнули з полегшенням...
Їх зовсім не надто хвилювало життя Морської Мавпи, найголовніше — якщо вона відмовиться показати шлях, хлопчику Сяо Ді загрожуватиме смертельна небезпека.
На щастя, Морські Мавпи відрізнялися від більшості демонічних істот — вони належали до тих, хто пристосовується до сильнішої сторони.
Мо Фань наклав на Морську мавпу закляття Гігантський Тіньовий Шип: Близнюки. Основний шип проштрикнув її наскрізь, а другий шип залишався в руці в Мо Фаня.
Сила Гігантського Тіньового Шипа легко проштрикнула б душу рядової істоти. Якщо б Морська Мавпа спробувала б їх обдурити, Мо Фань без вагань випустив би другий шип, і це точно завершило б її життя!
Морська Мавпа не орієнтувалася в небі, тож пливла водою, а Мо Фань і Чжао Ман’янь переслідували її з повітря.
Морська Мавпа пливла з неймовірною швидкістю. Вона намагалася наздогнати ту мавпу, яка вкрала дитину, бо на кону була доля їхнього племені.
Вони вже були на понад десять кілометрів від межі безпечної зони. Поблизу не було й натяку на острів — навколо простягалася лише вода.
— Ти думаєш, вона нас дурить? — занепокоєно спитав Чжао Ман’янь.
— Не думаю. Нань Жунні казала, що Морські Мавпи підкоряються сильнішим. Більшість з них пристає до табунів сильніших створінь. Ми знищили Багряних Летючих Демонів, тож якщо вони не зовсім божевільні, вони не стануть нас обманювати, коли ризикують усім... мм? Дивись, щось попереду, — відповів Мо Фань.
Чжао Ман’янь поглянув уперед, але спочатку нічого не помітив.
Коли вони пролетіли трохи далі, Чжао Ман’янь нарешті помітив виступи рифів над водою. Мо Фань як просунутий маг бачив краще, тож помітив їх швидше.
Морська Мавпа у воді вже почала кричати.
Маленька Полум’яна Белль відразу повідомила Мо Фаню, що та знайшла ту істоту, яка викрала дитину. Вона була дуже близько до рифів.
— Дитина майже дісталася до рифів. Жени на повну! — вигукнув Мо Фань. Він не знав, скільки створінь було на рифах, але часу на роздуми він не мав!
— Ці покидьки, не можу дочекатися, щоб побачити, як вони виглядають! Я поріжу їх на шматки! — Чжао Ман’янь почав сильно махати крилами, збільшуючи швидкість. Він міг би летіти ще швидше, якби не ніс Мо Фаня!..
— Ось, бачу його! — зрадів Мо Фань.
Вони саме побачили Морську Мавпу, що вибиралася на риф. Вона обережно несла маленького хлопчика, переплетеного морськими водоростями. Дитина голосно плакала, ніби розуміла про небезпеку!
— Слава богу! — зітхнув із полегшенням Чжао Ман’янь.
Мо Фань не став чекати, поки Чжао Ман’янь зануриться. Він стрибнув із неба і приземлився на риф із вбивчим виглядом!