У залі засідань на найвищому поверсі будівлі сім'ї Лінь...
— Сподіваюся, ви не дарма витрачаєте мій час. Біля Фейняо в морі ціла зграя морських чудовиськ. Вперше вони з’явилися близько семи років тому, а за останні кілька років їхня кількість зросла в рази. Державна рада вже надсилала людей, щоб винищити їх, та результат був майже нульовий! — суворо мовив Лінь Цзюньсянь, пильно дивлячись на групу молодих магів.
На його погляд, вони більше скидалися на учнів, які вирушили на польове тренування. Так, студенти деяких магічних університетів справді мали неабиякі здібності, проте до мисливців зі Спілки мисливців їм було далеко — передусім через брак досвіду та практичних знань.
Битися з породженнями хаосу — це не те саме, що хизуватися блискучими значками мага; тут потрібні розум і досвід справжніх боїв.
Лінь Цзюньсянь походив із відомої родини. Хоч він і не розумівся на магії, проте чудово знав, що сам по собі статус мага ще не означає вміння знищувати демонів, а тим паче — цілу зграю морських монстрів. Без добре злагодженого загону їх просто змело б із лиця землі.
— Не турбуйтеся, — впевнено відповіла Цзян Шаосюй. — Ми беремося за справу лише тоді, коли впевнені у власних силах. Зараз недоречно сумніватися в нас. Дайте нам усю інформацію про цих морських тварюк і підготуйте перелік речей, які ми вказали. Коли все буде готово — вам залишиться тільки чекати в офісі зі своєю секретаркою.
— Гаразд, — погодився Лінь Цзюньсянь. Послуга, якої ви просите натомість, дрібниця. Але я мушу попередити: я не закликав вас ризикувати життям. Якщо щось трапиться, я не хочу чути звинувачень від ваших батьків чи університетів. Невдалу інвестицію я ще переживу, але репутацію втрачати не збираюся.
Лінь Цзюньсянь виявився й доволі щедрим. Для чотирнадцяти магів він одразу замовив номери в готелі при самій будівлі, а також почав готувати все необхідне для походу проти морських чудовиськ.
Найголовніше, що потрібне будь-якому мисливцю, — це запас ліків. Лише протиотрут слід мати не менше двадцяти різновидів.
Отруту могла нести не лише істота — навіть навколишнє середовище часто ставало небезпечним: повітря, яким вони дихали, аромат квітів, туман над морем, рослини, яких вони торкатимуться...
Мо Фань у таких речах не тямив, зате Нанью розумілася прекрасно. Вона швидко склала список і передала його Лінь Цзюньсяню. Сума вийшла чималенька.
— А ми точно потребуємо стільки всього, щоб просто вбити морських монстрів? — здивувався Мо Фань. — Ти, здається, трохи перебільшуєш.
— Це запаси не лише для них, — спокійно пояснила Нанью. — Нам ще доведеться довго мандрувати. Тож цей список ще і на шлях до Японії теж.
— Оце передбачливість! — підняв великий палець Мо Фань.
Необхідне зібрали досить швидко. Підготували й спеціальне обладнання, запас води та консервованої їжі.
Вони також отримали карту з докладним позначенням навколишніх морських районів, яку Ай Цзянту одразу ж узявся вивчати, продумуючи стратегію.
Хоч Фейняо й стояв на березі океану, поруч із ним розкидано безліч островів.
Колись кожен із них мав власну екосистему. Вони лежали на межі безпечної зони й приваблювали любителів пригод. Проте після низки нещасних випадків усі ці острови перестали розвивати. Коли кордони безпечної зони почали звужуватися до суходолу, острови врешті опинилися у володіннях демонічних істот.
Це скорочення безпечної території стало справжнім лихом для рибалок і торговців. Морські шляхи, що вели до міста, опинилися під загрозою: жоден сміливець не наважувався вести сюди торгівлю, адже кораблі з товаром безслідно зникали, а їхнє блискуче срібло опускалося на дно океану.
За останні роки всі великі інвестори залишили Фейняо. Лише група Ліня вперто трималася, намагаючись підтримати місцеву економіку. Вони вкладали гроші, щоб створити ілюзію процвітання, та насправді ніхто вже не купував розкішні апартаменти з видом на море чи блискучі вежі серед туману.
Мер також був украй стурбований станом міської економіки.
Міська рада вже не раз надсилала людей, щоб винищити морських чудовиськ. Та кількість бійців була замала, а ті створіння — надзвичайно підступні. Відряджені маги або поверталися ні з чим, або потрапляли в засідку ще в дорозі. Після кількох невдалих спроб ніхто більше не хотів виходити в море на полювання!
Хоча, можливо якщо хтось і запропонував би велику винагороду, майстри мисливці можливо б і погодилися б узятися за завдання. Проте група Ліня вже не мала таких коштів. Міська рада також ледве зводила кінці з кінцями, а найгірше було те, що навіть після виплати грошей чудовиська так і залишалися в морі...
Білий корабель повільно рухався похмурим океаном, все далі і далі від меж безпечної зони.
На суші ці межі охороняли сторожові вежі, бастіони й фортеці, а от у морі все обмежувалося кількома маяками, біля яких чергували бойові маги. Така оборона була радше символічною, ніж дієвою.
На щастя, у прибережних мілководдях морські чудовиська не були надто активні. Невелика кількість магів могла забезпечити захист міст і поселень уздовж узбережжя.
Фейняо ж став винятком — останнім часом морські потвори з’являлися там занадто часто.
— Під час останньої операції маги висадилися на скелястому острові, — розповів Ай Цзяньту, показуючи на карту. — Уночі, коли вони відпочивали, на них напали морські чудовиська. Були великі втрати.
— Тобто вони, найімовірніше, знову з’являться на тому самому острові. До речі, що це за чудовиська? Якщо це Морські монстри Глибоких Лусок — можемо збирати речі й повертатися додому. Проти цілої зграї таких ми не маємо жодних шансів, — сказав Цзян Юй.
Цзян Юй був охайним хлопцем в окулярах — один його вигляд видавав у ньому зразкового студента. Він умів визначати вид і навіть стать демонічної істоти, глянувши лише на волосину з її лапи, без жодної ілюстрації.
Згадані ним Морські монстри Глибоких Лусок були найжорстокішими серед відомих морських істот. Уже багато років їх не бачили біля узбережжя Китаю, проте звістки про появу цих монстрів у Японії траплялися час від часу й завжди викликали паніку.
— Кажуть, ті створіння мають червоне забарвлення. Тож це точно не Морські монстри Глибоких Лусок, — заперечила Нанью.
— До речі, я не фахівець із боїв у воді, — серйозно мовив Цзян Юй. — Якщо вони затягнуть нас під воду, ті, хто не володіє стихією Води, приречені, чи не так?
— Я теж не майстер водних боїв, — визнав Мо Фань.
Гун Юй спокійно глянув на нього й холодно промовив:
— Ніхто й не розраховує на такого запасного, як ти.