— Дивно, наче раптом похолодало. Погода змінюється?
— Хіба то не Му Нінсюе?
— Схоже, її зробили запасною. Чула, дехто казав, що її можуть і зовсім вигнати з команди... залежно від рішення радників.
Гун Юй стояв серед натовпу, поглядаючи на Му Нінсюе, яка крокувала до них із глузливою усмішкою.
— Скажи-но, Му Нінсюе, ти часом не переплутала місце? Ця зустріч лише для основного складу. Я знаю, ти ще запасна, але хто зна, може, невдовзі тебе й у збірній не буде... — гукнула дівчина з каштановим пофарбованим волоссям.
Це була Му Тін’їн — молода обдарована магеса, на яку клан Му вирішив зробити ставку.
Му Тін’їн щиро ненавиділа Му Нінсюе. Вона не могла стерпіти, що, попри її статус у клані, її призначили лише заміною для тієї зухвалої дівчини. Му Нінсюе надто довго стояла вище за неї — але тепер, нарешті, небеса подарували шанс. І Му Тін’їн тішилася кожною миттю теперішньої ситуації.
Му Нінсюе не звернула жодної уваги на її слова. Вона пройшла просто до п’яти радників.
П’ятеро радників — це люди з величезною владою. Скільки б голосів не отримав кандидат, остаточне рішення приймали саме вони!
Та попри все, радники ніколи не діяли упереджено. Їх обрали лише з однієї причини: усі вони мали спільну мету — здобути для країни якнайвищий результат на Всесвітньому Турнірі Коледжів!
Хоч турнір і здавався змаганням молодих магів, для кожної держави він мав надзвичайне значення, адже саме за його підсумками визначали розподіл магічних ресурсів...
Всесвітній Турнір Коледжів — це була не просто гра. Найголовніше — за ним спостерігав увесь світ!
— Я знаю, що потрапила до чорного списку. І знаю чому. Але сьогодні я тут лише з однією метою — щоб ви переоцінили нас, — твердо промовила Му Нінсюе, стоячи перед радниками.
— Переоцінити? — зітхнув декан Сун Хе. — О, Нінсюе, я розумію, те, що сталося з тобою вкрай несправедливо, але злочини, які скоїла Чорна Церква, — непростимі. Ми лише намагаємося тебе захистити, не допускаючи до участі в турнірі. Ненависть жертв трагедії у Стародавній Столиці ще надто сильна. Якщо ти з’явишся на публіці від імені нашої країни — люди можуть звалити вину й на тебе...
Декан Сун Хе чудово знав, що Му Нінсюе більш ніж гідна представляти державу. Але після катастрофи в Стародавній Столиці народ усе ще був засліплений люттю.
— Саме тому я прошу вас переоцінити мене. І сподіваюся, цей лук розвіє ваші упередження!
— Лук? — здивувалися радники.
Му Нінсюе більше нічого не пояснювала. Вона обернулася і спрямувала погляд на просторе, порожнє поле для дуелей.
Раптом її сріблясто-білі пасма піднялися, а довга сукня легко здійнялася в повітрі. Холодний вітер, що з’явився нізвідки, зробив її постать ще прекраснішою.
Її уроджене насіння Крижаної Душі, волосся кольору снігу, що тріпотіло на вітрі, і ніжна, мов лід, шкіра — усе в ній втілювало ідеал магії льоду. Зосереджена на стихії холоду, Му Нінсюе ніби злилася з вітром і снігом, чим приголомшила радників.
Але вона вийшла не для того, щоб демонструвати вроду. Повільно розвівши руки, Му Нінсюе зібрала навколо себе кришталеві часточки льоду, що, зливаючись, утворили сліпуче гарний крижаний лук!
У нього не було ні тятиви, ні стріли — але Му Нінсюе просто відтягнула руку назад, і між напівзігнутими вказівним та середнім пальцями виникла прозора, приголомшливо красива стріла.
— Це... це ж... — Декан Сун Хе і четверо радників збірної були приголомшені!
Му Нінсюе відпустила стрілу. Її довге волосся розвіялося в різкому пориві вітру, прикривши обличчя, прекрасне, мов мистецький витвір.
Крижана стріла зірвалася вперед — і в ту ж мить над полем дуелей здійнявся пронизливий заметільний вихор!
Стріла злетіла в повітря, окресливши дугу, і впала просто в центр зіркоподібного майданчика.
Іній розповзався шаленими хвилями, випромінюючи крижану силу. Поки всі стояли приголомшені могутністю цієї стріли, уся арена миттю скувалася льодом!
Холод пройшов крізь бар’єр і заморозив сидіння. На щастя, глядацькі місця були порожні, і вже за мить їх укрив суцільний лід...
Половину поля для дуелей тепер укривав лід. Блиск його поверхні створював враження приголомшливої, майже нереальної краси — видовище, що заворожувало погляд і вражало силою.
Десятеро учнів повернули голови, дивлячись на цю неймовірну картину з розгубленими обличчями.
Вони й подумати не могли, що Му Нінсюе, яку вони вважали рівнею собі, опанувала настільки могутню магію льоду — силу, що в десятки разів перевершувала їхні найкращі закляття. П’ятеро радників стояли мовчки, приголомшені побаченим.
«Переоцінити...»
От що вона мала на увазі!
Абсолютна сила! Вона збиралася власною силою змусити їх забути про пляму на її імені!
Му Нінсюе не збиралася поступатися місцем у національній збірній. Усі ці роки вона невтомно працювала, щоб здобути цей шанс. Спершу вона гадала, що зможе увійти до команди й без допомоги Крижаного Луку...
— Я хочу бути в команді. Навіть якщо залишуся лише запасною, — промовила Му Нінсюе, глибоко вдихнувши. Вона міцніше стиснула Крижаний Кристалічний Лук — і розтрощила його на дрібний пил.
Му Нінсюе чудово розуміла: найімовірніше, її мали викреслити навіть зі списку запасних.
Радники ще довго не могли оговтатися від шоку — півполя, скутих кригою, не давали їм спокою. Але стріла Му Нінсюе торкнулася не лише льоду — вона вразила й їхні серця.
Вони переглянулися, немов обговорюючи щось слів.
Її влада над стихією льоду справді була варта того, щоб переглянути рішення!
— Твоя сила й справді нас вразила, — промовив радник із тигровими смугами на лобі. — Ми особисто попросимо керівництво зберегти за тобою місце в команді як запасної. Ти братимеш участь у тренуваннях за кордоном разом з іншими.
— Фен Лі, — озвався низенький радник поруч, — верхівка вже ж призначила якогось іншого запасного нізвідки, а тепер ще й вона...
— Це не має значення, — спокійно відповів радник Фен Лі. — Тренування триватиме рік, і не всі учасники залишаться цілими й неушкодженими. Хтось може загинути, когось дискваліфікують. Нехай обидва йдуть на тренування — нічого страшного.
— Згоден, — посміхнувся декан Сун Хе. — Чи буде нас дванадцятеро, чи тринадцятеро — різниці майже немає.
— До речі, хто цей інший запасний?
— Ніколи його не бачив.
— І я не бачив. Його включили до збірної без нашої оцінки. Комусь треба перевірити, чи там, нагорі, взагалі з розумом усе гаразд.
— Фен Лі, ти щось знаєш про цього хлопця? Як він узагалі зміг пройти без оцінки хоча б одного з нас? Навіть син високопосадовця слухає мої догани, то хто ж це такий, що керівництво все приховує? — буркнув низенький радник.
Фен Лі лише похитав головою:
— Поняття не маю. Знаю тільки одне — хлопця звуть... Мо Фань.