Здавалося, немов гігантський титан обережно ступив крізь небесну завісу звичайного світу, і його ноги звисали з небес. Мо Фань одразу помітив ці приголомшливі ноги, щойно звів голову.
Коли вони торкнулися землі, увесь простір затремтів; тріщини поповзли повітрям, небом і землею, мов розбитим дзеркалом…
Поступово нижню частину тіла Колосального Зомбі повністю засмоктало в срібну вирву. Його тіло оплели чисто чорні блискавки, ще більше перевантажуючи простір, який і без того давно сягнув межі. Несподівано в повітрі з’явилися кілька чорних дір, що поступово злилися у велетенський шторм із чорних дір.
Цей шторм виникав у різних місцях. Він постійно розширювався, засмоктуючи все в себе. І як тільки простір повністю заповниться бурею, це означатиме його остаточне знищення!
Мо Фань глянув на срібне дзеркало. Він не мав уявлення, чи дісталися Лю Жу та інші до Кривавого Вівтаря. Простір Смерті вийшов з-під контролю. Йому самому слід було негайно вибиратися!
Втекти крізь дзеркало вже було неможливо. Міст Смерті, найімовірніше, розірвало на шматки. Єдиний вихід тепер — це срібна вирва, яка й принесла сюди катастрофу!
Якби це було його перше пробудження демонічної сутності, він би нізащо не насмілився стрибнути в просторовий вир. Сильні вітри розірвали б навіть таке міцне тіло на шматки за лічені секунди. Та тепер, після другого пробудження, його демонічна форма була значно могутнішою, а ще він опанував нову силу — Елемент Простору!
Срібний зоряний пил — то був Елемент Простору!
Срібна вирва залишалася єдиним шляхом до порятунку. І хай його сила Простору була ще лише крихітним паростком, він мусив використати весь свій потенціал!
Мо Фань важко приземлився, тіло його опустилося донизу, немов мускулистий вовчий демон, що накопичував сили перед стрибком.
Він злетів угору, немов палаюча стріла. Його швидкість була приголомшливою, мов метеорит, що мчить у протилежний бік!
Навколо нього роїлася нежить, що падала з неба. Та палаюча стріла, у яку перетворився Мо Фань, пробивала собою будь-яку перешкоду й поступово наближалася до краю вирви!
Срібна вирва, що зараз вирувала за внутрішнім містом, була схожа на потужний водоворот, що засмоктував усі живі істоти поруч. Але срібна вирва в самому Прості Смерті діяла зовсім інакше. Мо Фань відчув, як величезна сила тисне на нього й намагається зіштовхнути вниз!
Сила всмоктування дорівнювала тиску, що відчував Мо Фань. Очі Демонічного Мо Фаня вже змінилися, і з його срібних зіниць струменів глибокий сяйливий блиск.
Коли тіло Мо Фаня вкрила оболонка срібного світла, він відчув, як тиск слабшає, і продовжив стрімко злітати. Та справжньою перешкодою для нього була не сила срібної вирви, а Колосальний Зомбі, половина тіла якого вже проникла у Простір Смерті!
Неживих істот таких масштабів було небагато. Мо Фань одразу зрозумів, що це за створіння, чиє тіло звисало з вирви.
Він швидко шугонув у срібну вирву, не даючи древній істоті, якій було понад тисячу років, помітити себе.
Колосальний Зомбі повільно нахилив голову. Для нього срібна вирва була лише глибоким ставком. Йому було байдуже, у який простір вона його затягувала.
Здавалося, його терпіння вичерпалося. Раптово тіло Колосального Зомбі випустило чорну енергію, зосередивши силу блискавки в ногах.
Він стрибнув, хоча його ноги все ще висіли у повітрі Простору Смерті. Крихке небо одразу розтріскалося, і чорні блискавки шалено розбіглися простором. Уся ця енергія втиснулася в крихітний Простір Смерті, породжуючи нові тріщини, які дико переростали у нищівні бурі…
Удар не лише пришвидшив руйнування Простору Смерті — він також дозволив Колосальному Зомбі вистрибнути з срібного вихору.
Створіння витягло нижню частину тіла зі срібного вихору. Здавалося, ніби цей гігантський, тисячолітній мрець просто вийшов із маленького болота, яке майже не мало на нього впливу.
Люди у внутрішньому місті, які вважали, що Стародавня Столиця врятована Небесами, були приголомшені!
Спершу вони думали, що срібний вихор затягне Колосального Зомбі, як і решту нежиті. Та на їхній подив, Колосальний Зомбі просто знищив вихор жахливим ударом. Якби вони знали, що простір, із яким був з’єднаний срібний вихор, також зруйнувався від цього удару, важко навіть уявити, які обличчя були б у людей тепер!
Колосальний Зомбі підняв голову. Його обличчя майже торкалося хмар.
Море хмар, що вкривало небеса, миттєво розсіялося, коли створіння видало гнівний рик. Однак невдовзі чисте небо закрилося огидним подихом, що виривався з його горла, поступово перетворюючись на надзвичайно брудну хмару!
Брудна хмара огорнула небо. Здавалося, що Колосальний Зомбі втратив терпіння. Його очі, сповнені ненависті, втупилися у золотий бар’єр внутрішнього міста.
З такої висоти створіння могло бачити все місто. Воно почало наближатися до внутрішнього міста кроками, від яких здригалася земля.
Коли Колосальний Зомбі став ближче, люди побачили перед містом справжню гору. Лице цієї гори було моторошним, із величезною, зловісною посмішкою, на північ від внутрішнього міста…
Наближалася світанкова пора. Небо ледь-ледь посвітлішало. Місцевість більше не була занурена в повну темряву. Люди, що ховалися у внутрішньому місті, вже могли роздивитися те, що діялося зовні.
Спершу вони гадали, що слабке світло світанку принесе їм полегшення, та замість сонця їх чекало гігантське, моторошне обличчя зомбі. Це обличчя дивилося згори на мільйони дрібних життів у місті, немов якась істота вищої цивілізації, що оглядає худобу, яку вирощує. Один лише його пихатий погляд сіяв у серцях людей глибоке відчуття відчаю. Це був не фізичний тиск на крихітних людей, а тиск, здатний розчавити їхні душі.
Мізерні, надто мізерні. Здавалося, цей жахливий Бог Смерті міг знищити всіх мешканців міста одним подихом, навіть якби вони всі сформували великий натовп. Чи зможе золотий бар’єр їх захистити? Чи справді Маги, якими пишалося людство, матимуть бодай якийсь шанс проти нього?
— Я… я чув, що Командир Яо Тін був убитий тією тварюкою!
— То це воно… правитель нежиті, відповідальний за цю катастрофу?
— Ми помремо? Ми все одно загинемо тут, у кінці?
Паніка охопила натовп. Усе, що вони пережили досі, було ніщо у порівнянні із зустріччю з Колосальним Зомбі. Фортеця, що захищала людей, виглядала лише маленькою іграшковою спорудою перед цим створінням!