— Попереду все забито нежиттю, що за біда?! — вигукнув Му Бай.
Рештки мурів мали б ще якийсь час стримувати армію неживих, то чому ж вулиці вже заполонили фантоми, зомбі й скелети? Вони просто кидалися на будь-яку людину, що траплялася на шляху, й розривали її на шматки. Вулиці миттєво вкрилися трупами...
— Біжимо, швидко, інакше Трупний Чиновник націлиться на нас! — крикнув Коротун до решти трьох.
Поки він кричав, очі Трупного Чиновника Гори Плоті, що щойно виплюнув понад тисячу мерців, повільно обернулися в їхній бік. Було цілком очевидно, що ця істота здатна точно виявляти присутність Магів!
Усі розуміли, що з їхнім нинішнім рівнем сил їм не впоратися з нежиттю рівня Командира. Єдиний варіант — тікати щосили. Як тільки цей Трупний Чиновник вирішить за ними гнатися, буде вже запізно!
Всі четверо одразу кинулися в бічний провулок поблизу, використовуючи будівлі як укриття.
Над ними виднівся лише вузький шматок неба, що проглядався крізь щілину в провулку. Але навіть звідти було видно, як Трупні Чиновники Гори Плоті летіли крізь дощове небо — їх жбурляли все глибше й глибше в місто.
Якщо кожен із таких Трупних Чиновників здатен переносити всередині понад тисячу мерців, то вже за кілька хвилин вони заполонять усі закутки міста...
Це було справжнє жахіття. Навіть Магам доводилося втікати, наче мишам. І зовсім не перебільшенням було називати Стародавню Столицю містом, що стоїть на межі падіння.
Дощ не припинявся, але гігантський золотий бар’єр, що височів над внутрішнім містом, не затримував краплі — вони все одно падали вниз і вкривали старовинні будівлі Давньої Столиці...
У центрі міста стояла дзвіниця. Від неї в небо здіймався золотий промінь світла — основна вісь бар’єра, що розкривався над містом, наче парасолька. Дугове сяйво сягало самого периметра внутрішніх мурів. До того ж, на чотирьох кутах мурів були Світлові Утворення, що підсилювали захист.
Вхід до внутрішнього міста був навстіж відкритий. Через нього протискалась величезна юрба людей. Єдина причина, з якої їм вдалося втекти, — це те, що вони перебували неподалік від внутрішніх мурів, коли пролунала фіолетова тривога.
Внутрішні мури були не надто масштабними, але їх захищав магічний бар’єр. На вигляд звичайні, ці мури виявилися напрочуд міцними. Навіть істотам рівня Командира було б важко їх пробити.
На північному вході до внутрішніх мурів стояли ворота Ань Юань, які зазвичай були зачинені для цивільних. Нині ж на них розміщувались численні Маги. У коридорі спостережної вежі над воротами стояли чиновники, похмурі та напружені, — усі чекали рішення від Магічної Асоціації.
А під вежею здіймалися гучні прокльони.
Кричали вже без найменшого стримування. Люди, охоплені страхом, побачивши, як Маги просто стоять у вежі й нічого не роблять, дійшли висновку, що влада взагалі не збирається знищувати мерців, що вторглися до міста. Вони вважали, що ці Маги не заслуговують на жодну повагу — це просто холоднокровні тварюки, які думають тільки про власну шкуру...
— Капітане, якщо ми ще трохи повагаємося, люди будуть ще більш розчаровані! — з тривогою вигукнув молодий Імперський Маг.
Ці прокльони ранили в саме серце — не кожен із Магів зберігав такий самий спокій, як їхній лідер. Обличчя молодого мага почервоніло.
Хіба ж Маги не повинні виступати саме в такі моменти? Особливо Імперські Маги, яких мешканці Стародавньої Столиці називали Почесними Магами!
Імперські Маги були елітою з Магічної Асоціації — їх можна було прирівняти до Магів із Палацу Магії. Кожен із них був спеціально відібраний серед найкращих у своїх регіонах. Їхній загін також називали Щитом Міста.
Та зараз ці Імперські Маги стояли без діла на внутрішніх мурах. Вони не могли зробити нічого, окрім як дивитися, як місто гине в масштабному вторгненні. Зовнішні мури вже поглинала чорна хвиля нежиті, що заливала вулиці, будівлі, площі — й натовп...
— Цзо Фен, заспокойся! — гаркнув інший Імперський Маг.
— Але ж ти сам усе бачиш! Якщо ми й далі будемо ховатися тут замість того, щоб вибивати мерців із міста, ми не варті того, щоб зватися Імперськими Магами! — з обуренням вигукнув Цзо Фен.
Капітан Імператорських Магів у пурпурово-золотистому вбранні лише холодно зиркнув на чоловіка на ім’я Цзо Фен, не мовивши й слова.
Посланець поспішно підбіг до Магів і прошепотів кілька слів на вухо капітанові.
Капітан підвів голову. Його гострий погляд із холодною люттю обвів Гори Плоті Трупних Чиновників, розкиданих по вулицях, парках, торгових центрах і будівлях!
«Увага, всі Імператорські Маги!» — раптово заговорив капітан, і його голос пролунав твердо, наче звук кування заліза!
У ту ж мить Маги в пурпурових мантіях стали струнко. Здавалося, навіть крижаний дощ, що падав з неба, замерзав ще в повітрі під натиском їхньої аури!
До лав Імператорських Магів допускалися лише маги просунутого рівня. Якою ж страшною була їхня спільна аура, коли всі вони зосереджувались?
«Знищити Гори Плоті Трупних Чиновників!» — голосно скомандував капітан.
Щойно наказ було озвучено, виявилося, що третина Імператорських Магів володіє здатністю літати. Хтось із них креслив Зоряну Галактику, викликаючи Крила Вітру, інші активували свої Магічні Крила, здіймаючись у повітря. Добре навчені Маги одразу сформували групи по троє й полетіли прямо до Гір Плоті Трупних Чиновників!
Трупні Чиновники були істотами, для знищення яких зазвичай потрібна була ціла група Магів просунутого рівня, але ці Імператорські Маги в пурпурових мантіях розділялися лише по троє. Вони не відчували жодного страху перед Трупними Чиновниками, які й далі спадали з неба!
Маг росунутого рівня або володів здатністю літати, або мав їздових створінь для пересування. Ті ж, хто не мав таких можливостей, не відставали — вони перескакували з даху на дах і мчали верхами будівель, ширяючи в повітрі над юрбою…
Щойно Імператорські Маги вирушили, над площею одразу здійнявся гучний вигук. Маги просунутого рівня в пурпурових мантіях розлетілися в різні сторони й швидко заполонили всі куточки велетенського міста.
Капітан Імператорських Магів залишився на вежі. Його погляд не відривався від побаченого.
Посланець, що підбіг раніше, досі стояв поряд із ним. Він не втримався й запитав:
— Лу Хуане, якщо не помиляюся, твоя родина живе в Південному Районі?
— Мм, — кивнув капітан Лу Хуан.
— Є новини?
Лу Хуан похитав головою.
Посланець замовк. Він глянув на обличчя Лу Хуана — зосереджене, сповнене тривоги.
Зазвичай саме ті, хто займав ключові позиції, не мали жодної свободи дій.
Як найсильніший верховний маг на Брамі Ань Юань, він мав завдання — знищити кістяну істоту в небі, коли вона наблизиться...
Окрім цього, йому було заборонено кудись іти чи щось робити!
Він бачив чимало пролитої крові, гори тіл, розкиданих на землі. Як верховний маг, він міг легко врятувати їх за допомогою верховного закляття, але не мав права цього робити. Використання енергії могло б урятувати ці життя, але також могло б призвести до поразки в бою з Повелителем Потойбічних Кісток.
А коли він програє — гинутиме вже не група людей. Гинутиме ціле місто!