Була пізня ніч, але запах крові все ще витав у старому будинку.
З будинку долинув крик агонії. Селянин на ім’я Гоуцзи втратив одну руку – її відірвав живий мрець. Звук ламаючих кісток змішався з гучним криком — моторошне видовище.
«Чорт забирай!» – Лю Жу люто зиркнула на Фан Гу, який стояв біля колодязя.
Фан Гу був злим Некромантом! Цей виродок воскресив людей із села Сонячної Кози, які мали бути мертвими, і перетворив їх усіх на живих мерців!
«Відпусти всіх! Ми завжди були в добрих стосунках! Ми нічого тобі не зробили, чому ти нас убиваєш?!» – запитала Су Сяолоу тремтячим голосом.
Чжан Сяохоу стояв поряд, щоб захистити її. Проте решта селян були розірвані живими мерцями. Їхні відірвані частини тіл валялися у калюжах крові, вкриваючи всю місцевість!
«У добрих стосунках? Нічого мені не зробили? ХА-ХА-ХА! Тільки наївна дівчинка на кшталт тебе може не знати, що сталося... Це логічно, адже мені сказали, що ти пішла в гори Ціньлінь збирати трави. Ти поняття не маєш про ганебний вчинок твого коханого старости, дядьків і тіток!» – розсміявся Фан Гу.
Присутність смерті продовжувала згущатися навколо, дозволяючи нежиті ставати сильнішою. Спочатку Лю Жу ледве стримувала мерців, але коли вони ставали дедалі сильнішими й лютішими, вона, перевантажена їхньою кількістю, теж постійно відступала назад. Вона нічого не могла зробити, окрім як дивитися, як селян розривали навпіл.
Фан Гу використовував надзвичайно жорстокі методи. Він наказував живим мерцям розривати селян на шматки ще живими, аби ті відчули біль перед смертю!
«Запитай у свого старости, що він зробив, коли ми прийшли у ваше село після того, як у нашому колодязі Кун закінчувалася вода!» – промовив Фан Гу з порожнім сміхом.
Сє Сан мав перекошене від жаху обличчя. Він ніколи не думав, що ці люди, які загинули, повернуться, аби помститися. Коли він побачив, що половину його односельців убив цей божевільний, він, як охоронець колодязя Кун, більше не мав обличчя перед предками після смерті!
«Відпусти інших, я той, хто вигнав вас...» – Сє Сан глянув на тіла, розкидані навколо, а потім на дітей, які від страху примерзли до місця.
«Відпустити інших? А що ти зробив, коли я просив залишити кількох дітей? Без захисту води нас би просто розірвали ті брудні дикі мерці... Чи ти розумієш, що я відчував, дивлячись, як люди навколо мене чекають своєї смерті?» – обличчя Фан Гу стало схожим на обличчя демона, яке з’являється лише у тих, кого роз’їдає крайня ненависть.
Поки він це говорив, двоє інших живих мерців у подобі маленьких дітей кинулися на Чжана Сяохоу, але їх зупинив з'явившийся зненацька Кам’яний Бар’єр.
Фан Гу не звернув на це уваги. Його голос, сповнений ненависті, продовжував гриміти: «Відчай! Те саме, що ви відчуваєте зараз! Коли я мусив власноруч убивати їх одного за одним на заході сонця, я поклявся, що змушу людей із вашого села зазнати тієї самої долі — відчуття відчаю, коли чекаєш на смерть!»
«Що... що ти сказав?.. Ти вбив людей зі свого села?» – з жахом вигукнула Су Сяолоу.
Лю Жу теж була приголомшена, почувши, що Фан Гу сам убив своїх людей.
«А що мені залишалося, окрім як дозволити тим брудним мерцям зжерти їх і перетворити на купу кісток?! Я волів перетворити їх на живих мерців під моїм контролем... Це єдине, що я міг зробити як Некромант!» – відповів Фан Гу.
Він убив усіх сам, включно зі своїми дітьми та дружиною!
Лю Жу більше не знала, як оцінювати цю ситуацію...
Звісно, це було нелюдським – відмовити людям із села Сонячної Кози, які втратили захист Бога Колодязя, що зрештою змусило старосту Фан Гу перетворити всіх на живих мерців перед настанням ночі. Лю Жу навіть не могла уявити ту жахливу сцену, коли Фан Гу вбивав своїх!
Він убив їх, перетворив на живих мерців і чекав на шанс помститися...
Тепер зрозуміло, чому людей із села Хуа атакувала нежить навіть під захистом Бога Колодязя; ці мерці були під контролем Фан Гу, Некроманта!
Денна засідка, швидше за все, теж була його роботою, аби дозволити нежиті з’являтися вдень...
«Я використав залишки води з колодязя Кун, коли робив їх живими мерцями. Наш пращур благословив нас зрештою. Моя нежить може рухатися вдень завдяки воді з колодязя Кун... Але, на жаль, деякі маги вирішили втрутитися в наші справи. Інакше ви б ніколи не дісталися Стародавньої Столиці!» – додав Фан Гу. Ненависть і злоба зробили з нього демона. Він прагнув виплеснути все сьогодні, помстившись за своїх людей ціною життів усіх із села Хуа!
Лю Жу нарешті зрозуміла.
Нежить з’являється лише вночі або там, де настільки сильна присутність смерті, що вона здатна затулити сонячне світло... але вдень таке практично неможливо.
Під час попередньої засідки не було й сліду смерті, і все сталося при світлому небі. Зазвичай навіть Некромант не міг керувати нежиттю вдень. Виявилося, що все можливо лише завдяки ефекту води з колодязя, яка поколіннями захищала людей у небезпечних землях!
Найбільша слабкість Некроманта – нездатність викликати нежить удень. Інакше Елемент Нежиті був би кориснішим, ніж Елемент Виклику... Але Фан Гу знайшов спосіб обійти цю слабкість, що дозволило йому діяти жорстоко зі своєю армією мерців!
«Су Сяолоу, і ви, двоє чужинців. Це справа між нами та селом Хуа. Я пощаджу вам життя, якщо не будете втручатися, але якщо спробуєте зупинити мене – уб’ю й вас!» – промовив Фан Гу.
«Хм, ти вже збожеволів. Інакше чому ти знищив і решту сіл?!» – холодно відповіла Лю Жу.
Вона б нічого не сказала, якби Фан Гу прагнув лише помститися селу Хуа, адже ті були неправі з самого початку.
Але цей Фан Гу не тільки збирався винищити село Хуа, він убив людей з інших сіл! Це доводило, що він повністю втратив розум, але все ще нахабно заявляв, що просто мстить за своїх!
«Я вбив лише людей із села Хуа!» – заявив Фан Гу.
«Виходить, ти не лише божевільний, а ще й лицемір!» – вилаяла його Лю Жу.
Новини про зникнення інших сіл надійшли невдовзі після їхнього прибуття до Стародавньої Столиці. Люди, які жили в зоні небезпеки, перебували під захистом Бога Колодязя, тож нежить не нападала б на них. Хто ще міг їх убити, крім Некроманта, такого як Фан Гу?
«Хм, кажи що хочеш! Раз ти вирішила їх захищати, я поховаю тебе разом із ними!» – люто виплюнув Фан Гу.
Була пізня ніч, але запах крові все ще витав у старому будинку.
З будинку долинув крик агонії. Селянин на ім’я Гоуцзи втратив одну руку – її відірвав живий мрець. Звук ламаючих кісток змішався з гучним криком — моторошне видовище.
«Чорт забирай!» – Лю Жу люто зиркнула на Фан Гу, який стояв біля колодязя.
Фан Гу був злим Некромантом! Цей виродок воскресив людей із села Сонячної Кози, які мали бути мертвими, і перетворив їх усіх на живих мерців!
«Відпусти всіх! Ми завжди були в добрих стосунках! Ми нічого тобі не зробили, чому ти нас убиваєш?!» – запитала Су Сяолоу тремтячим голосом.
Чжан Сяохоу стояв поряд, щоб захистити її. Проте решта селян були розірвані живими мерцями. Їхні відірвані частини тіл валялися у калюжах крові, вкриваючи всю місцевість!
«У добрих стосунках? Нічого мені не зробили? ХА-ХА-ХА! Тільки наївна дівчинка на кшталт тебе може не знати, що сталося... Це логічно, адже мені сказали, що ти пішла в гори Ціньлінь збирати трави. Ти поняття не маєш про ганебний вчинок твого коханого старости, дядьків і тіток!» – розсміявся Фан Гу.
Присутність смерті продовжувала згущатися навколо, дозволяючи нежиті ставати сильнішою. Спочатку Лю Жу ледве стримувала мерців, але коли вони ставали дедалі сильнішими й лютішими, вона, перевантажена їхньою кількістю, теж постійно відступала назад. Вона нічого не могла зробити, окрім як дивитися, як селян розривали навпіл.
Фан Гу використовував надзвичайно жорстокі методи. Він наказував живим мерцям розривати селян на шматки ще живими, аби ті відчули біль перед смертю!
«Запитай у свого старости, що він зробив, коли ми прийшли у ваше село після того, як у нашому колодязі Кун закінчувалася вода!» – промовив Фан Гу з порожнім сміхом.
Сє Сан мав перекошене від жаху обличчя. Він ніколи не думав, що ці люди, які загинули, повернуться, аби помститися. Коли він побачив, що половину його односельців убив цей божевільний, він, як охоронець колодязя Кун, більше не мав обличчя перед предками після смерті!
«Відпусти інших, я той, хто вигнав вас...» – Сє Сан глянув на тіла, розкидані навколо, а потім на дітей, які від страху примерзли до місця.
«Відпустити інших? А що ти зробив, коли я просив залишити кількох дітей? Без захисту води нас би просто розірвали ті брудні дикі мерці... Чи ти розумієш, що я відчував, дивлячись, як люди навколо мене чекають своєї смерті?» – обличчя Фан Гу стало схожим на обличчя демона, яке з’являється лише у тих, кого роз’їдає крайня ненависть.
Поки він це говорив, двоє інших живих мерців у подобі маленьких дітей кинулися на Чжана Сяохоу, але їх зупинив з'явившийся зненацька Кам’яний Бар’єр.
Фан Гу не звернув на це уваги. Його голос, сповнений ненависті, продовжував гриміти: «Відчай! Те саме, що ви відчуваєте зараз! Коли я мусив власноруч убивати їх одного за одним на заході сонця, я поклявся, що змушу людей із вашого села зазнати тієї самої долі — відчуття відчаю, коли чекаєш на смерть!»
«Що... що ти сказав?.. Ти вбив людей зі свого села?» – з жахом вигукнула Су Сяолоу.
Лю Жу теж була приголомшена, почувши, що Фан Гу сам убив своїх людей.
«А що мені залишалося, окрім як дозволити тим брудним мерцям зжерти їх і перетворити на купу кісток?! Я волів перетворити їх на живих мерців під моїм контролем... Це єдине, що я міг зробити як Некромант!» – відповів Фан Гу.
Він убив усіх сам, включно зі своїми дітьми та дружиною!
Лю Жу більше не знала, як оцінювати цю ситуацію...
Звісно, це було нелюдським – відмовити людям із села Сонячної Кози, які втратили захист Бога Колодязя, що зрештою змусило старосту Фан Гу перетворити всіх на живих мерців перед настанням ночі. Лю Жу навіть не могла уявити ту жахливу сцену, коли Фан Гу вбивав своїх!
Він убив їх, перетворив на живих мерців і чекав на шанс помститися...
Тепер зрозуміло, чому людей із села Хуа атакувала нежить навіть під захистом Бога Колодязя; ці мерці були під контролем Фан Гу, Некроманта!
Денна засідка, швидше за все, теж була його роботою, аби дозволити нежиті з’являтися вдень...
«Я використав залишки води з колодязя Кун, коли робив їх живими мерцями. Наш пращур благословив нас зрештою. Моя нежить може рухатися вдень завдяки воді з колодязя Кун... Але, на жаль, деякі маги вирішили втрутитися в наші справи. Інакше ви б ніколи не дісталися Стародавньої Столиці!» – додав Фан Гу. Ненависть і злоба зробили з нього демона. Він прагнув виплеснути все сьогодні, помстившись за своїх людей ціною життів усіх із села Хуа!
Лю Жу нарешті зрозуміла.
Нежить з’являється лише вночі або там, де настільки сильна присутність смерті, що вона здатна затулити сонячне світло... але вдень таке практично неможливо.
Під час попередньої засідки не було й сліду смерті, і все сталося при світлому небі. Зазвичай навіть Некромант не міг керувати нежиттю вдень. Виявилося, що все можливо лише завдяки ефекту води з колодязя, яка поколіннями захищала людей у небезпечних землях!
Найбільша слабкість Некроманта – нездатність викликати нежить удень. Інакше Елемент Нежиті був би кориснішим, ніж Елемент Виклику... Але Фан Гу знайшов спосіб обійти цю слабкість, що дозволило йому діяти жорстоко зі своєю армією мерців!
«Су Сяолоу, і ви, двоє чужинців. Це справа між нами та селом Хуа. Я пощаджу вам життя, якщо не будете втручатися, але якщо спробуєте зупинити мене – уб’ю й вас!» – промовив Фан Гу.
«Хм, ти вже збожеволів. Інакше чому ти знищив і решту сіл?!» – холодно відповіла Лю Жу.
Вона б нічого не сказала, якби Фан Гу прагнув лише помститися селу Хуа, адже ті були неправі з самого початку.
Але цей Фан Гу не тільки збирався винищити село Хуа, він убив людей з інших сіл! Це доводило, що він повністю втратив розум, але все ще нахабно заявляв, що просто мстить за своїх!
«Я вбив лише людей із села Хуа!» – заявив Фан Гу.
«Виходить, ти не лише божевільний, а ще й лицемір!» – вилаяла його Лю Жу.
Новини про зникнення інших сіл надійшли невдовзі після їхнього прибуття до Стародавньої Столиці. Люди, які жили в зоні небезпеки, перебували під захистом Бога Колодязя, тож нежить не нападала б на них. Хто ще міг їх убити, крім Некроманта, такого як Фан Гу?
«Хм, кажи що хочеш! Раз ти вирішила їх захищати, я поховаю тебе разом із ними!» – люто виплюнув Фан Гу.