«Есенція Душі?»
«Я просто здивувався. Ці зомбі мали б залишити хоча б одну природну Есенцію Душі після того, як я стільки їх перебив. Сорок четверта Зірка готова!»
Мо Фань був у чудовому настрої. Коли він бачив, як безліч зомбі кидалися у полум’я, перетворюючись на зелені світлі точки, що пливли до його Маленького Кулона-Вугра, він відчував, ніби безліч золотих монет пливли до нього!
Він уже зміцнив сорок четверту Зірку, залишалося лише п’ять до наступного прориву. Його охоплювали хвилювання та передчуття.
Четвертого рівня Вогняний Кулак під час того, як маленька Полум'яна Белль оволодівала ним, міг просто знищити все. Він пам’ятав, як під час зустрічі з Командиром Лу Нянем саме Крижаний Кристалічний Лук Му Нінсюе зі своєю неймовірною силою врятував усіх. Інакше вони загинули б від рук того диявольського вбивці. Якщо він повністю зміцнить усі свої Зірки, це дасть йому шанс у бою з магом Високого Рівня!
Жахливі крики долинали з тріскучого полум’я. Мо Фань усе ще насолоджувався тим, як Маленький Кулон-Вугор збирав обривки душ, коли монстр, усе тіло якого випромінювало смертельну синю отруту, влетів у стіну вогню, наче джип. Його імпульс був приголомшливим, і навіть лютий вогонь не міг його зупинити!
«Отруйний Трупний Генерал-Гниляк! Маленька Полум'яна Белль, залишаю зомбі на тебе! Просто підкидуй вогонь!» – нагадав Мо Фань.
Під ногами Мо Фаня з’явилося криваве світло, швидко покривши його нижні ноги, наче броня.
Мо Фань вдарив ногою об землю і злетів на п’ять метрів угору. Отруйний Трупний Генерал-Гниляк пронісся під ним, збиваючи кількох зомбі, що палали!
Він м’яко приземлився. На свій подив, монстр різко зупинився й знову рвонув на нього, здійнявши за собою шквал вітру. Цього разу трупна отрута навколо істоти була ще більш концентрованою. Наче ракета, наповнена отруйним газом, летіла прямо на нього!
Мо Фань ухилився вбік, і в той самий час між його пальцями з’явилася тіньова чорна аура. Коли монстр знову мчав на нього, мов бик, Мо Фань кинув силу тіні в істоту!
Два чорних Тіньових Шипи, кожен різного розміру, вилетіли назовні. Більший був тонкий, як меч, і точно влучив у талію Генерала, прибивши його на місці!
Слідом за ним летів менший Тіньовий Шип. Він пронизав тіло монстра і швидко перетворився на кілька Тіньових Ланцюгів, запечатавши його душу!
«Спробуй ще раз мене протаранити, тепер ти моя мішень для тренувань!» – холодно засміявся Мо Фань, побачивши прибитого до місця ворога.
Він уже збирався вбити істоту блискавкою, коли позаду почувся жахливий вереск.
Мо Фань обернувся й побачив, як у його бік летить струмінь зеленої отруйної рідини. Не враховуючи її корозійність, швидкість була такою, що могла пробити цегляну стіну!
«Щит Відходу в Пітьму!» – вигукнув Мо Фань, ледь не панікуючи. Він відчув, наскільки небезпечна отрута, і негайно викликав Щит Відходу в Пітьму!
Багатокутний темно-синій щит з’явився перед ним, і отруйна рідина з шипінням розлилася по ньому. Мо Фань почув звук, наче вода потрапила в киплячу олію!
Щит, зроблений із магічного металу, міг витримувати найрізноманітніші атаки, навіть магію. Але коли отрута торкнулася його, він розплавився й втратив будь-яку форму!
Мо Фань був приголомшений. Якщо отрута Генерала може розплавити Щит Відходу в Пітьму, то його кістки вона розчинить миттєво!
Щит був більше не придатним для використання. Мо Фань навіть не встиг активувати його Шип Пітьми.
Зрозумівши всю смертельну небезпеку Отруйного Трупного Генерала-Гниляка, Мо Фань більше не стримувався. Він негайно викликав Броню Чорного Змія!
Витягнувши руки в сторони, він викликав мітку обладнання у своїй душі. Синьо-чорні зміїні луски покрили його тіло, звиваючись і прилипаючи до нього.
Їхнє сяйво згасло, коли вони перетворилися на броню, повністю вкривши його. Броня блищала у світлі вогню, випромінюючи велич і ледь помітний демонізм.
Окрім крилатого обладнання, що могло триматися довше, інше обладнання діяло лише певний час. Тому маги не одягали броню на початку бою, а викликали її в критичний момент...
Але Мо Фань чудово знав, що б’ється одразу з трьома Трупними Генералами. Один із них був кремезний, мов танк, із жахливою силою. Якби він бодай раз влучив, кожна кістка Мо Фаня перетворилася б на порох.
Інший стояв у полум’ї. Його отрута була смертельно небезпечною. Навіть Щит Відходу в Пітьму, зроблений із магічного металу, не витримав і кількох секунд. Мо Фань не міг дозволити собі бодай доторкнутися до цієї тварюки.
Останній Генерал ще не показався. Найімовірніше, він був чимось хитрим, наче Обмотаний Тканиною Трупний Генерал, що чекає на слушний момент, аби завдати смертельного удару. У такій ситуації кожна хвилина без Магічної Броні Чорного Змія ставила життя Мо Фаня під загрозу!
Мо Фань визнав, що Чорний Тотемний Змій подарував йому божественний дар. Броня зі зміїних лусок мала шокуючий захист, але при цьому була гнучкою й не обмежувала рухів. Це давало йому змогу захиститися, навіть не маючи оборонних заклять!
«Спочатку треба прибрати того, що плюється отрутою, він становить найбільшу загрозу!» – подумав Мо Фань і зосередився на монстрі.
Трупний Генерал, що плюється отрутою відрізнявся від кремезного, вкритого пухлинами. Мо Фань вважав, що з усіх трьох саме він найпростіший у знищенні.
Позаду пролунав оглушливий рик, що загасив частину вогняних стін. Отруйний Трупний Генерал-Гниляк вирвався з-під дії Гігантських Тіньових Шипів. Чорна аура повністю розсіялася.
Гігантські Тіньові Шипи добре обмежували рухи ворога, але їхня дія тривала недовго, особливо на могутніх істотах. Ті, що мали неймовірну силу, могли навіть вирватися своєю власною силою!
З ворогами і попереду, і позаду, Мо Фань почав формувати Зоряний Візерунок максимально швидко!
Формування Зоряних Візерунків було величезним випробуванням для психіки мага. Якщо маг надто поспішав, зв’язки між Зірками рвалися, і доводилося починати спочатку.
Мо Фань знав, що часу немає. Він мав досягти швидкості накладання Середніх Заклять на рівні Базових...
Він ніколи не досягне цього, просто поєднуючи Зірки. Мо Фань мав навчитися малювати всю Туманність однією думкою!