Могутній розряд блискавки розсік темряву, розгалужуючись на безліч гілок. Найпотужніший удар серед них влучив просто в ціль, і від нього вихопилося ще більше розгалужень, посилюючи нищівну дію атаки!
Вибухом Удару Блискавки в тілі Трупного Генерала утворилася діра. Плоть під сірими обмотками тканини почорніла, половина плеча просто зникла.
Цей Трупний Генерал, обмотаний тканиною, суттєво відрізнявся від Гігантського Трупного Генерала, тіло якого було міцне, немов у бика. Коли Мо Фань бився з Гігантським Трупним Генералом, навіть удари блискавки третього порядку не давали результату. А ось зараз, попри неймовірну швидкість обмотаного Генерала, варто було лише обмежити його рухи — і вбити виявилося не так уже й складно.
Та навіть після такої шкоди істота не здавалася. Її очі спалахнули багряним світлом, а тіло почало шалено обертатися на місці...
Швидкість обертання зростала, й за мить він уже нагадував металевий бур, що почав врізатися в землю...
Ліс Кун не мав справжніх коренів під землею. Навіть ті, що створювало закляття, були надто тендітні. Тому якщо ціль могла зариватися вглиб, Ліс Кун ставав безсилим.
Невдовзі на місці клітки залишилася лише свіжа діра. Трупний Генерал зник без сліду.
— Чорт, він утік! — викрикнув чоловік зі шрамом.
— А хіба це не добре? Тепер можемо знову приєднатися до війська. Відчуваю, вони вже далеко попереду, — Коротун озирнувся на віддаляючу армію.
Ю Цінсу була явно незадоволена. Якби вона знала, що істота вміє зариватися, спочатку скувала б її лозами. Трупний Генерал, обмотаний тканиною, був надзвичайно рідкісним видом із несподіваними здібностями. Якби вона здобула його кристал нежиті, її рейтинг значно виріс би!
Зненацька за спиною чоловіка зі шрамом пролунало дивне м’яке тріскотіння, ніби хтось ступив на кригу.
— Ви це чули... — почав Коротун, та в ту ж мить напівзамерзла земля, укріплена магією чоловіка зі шрамом, тріснула. Із розлому блискавично вискочили дві обмотки тканини!
Вони вдарили в чоловіка зі шрамом, переплелися й миттю обхопили йому горло. Проте кремезний маг зреагував блискавично. Його тіло вкрила сяюча броня світло-коричневого кольору — Захист Землі!
Та обмотки тканин й не прагнули завдати шкоди — вони рвучко потягли його геть! Навіть попри захист, петля на шиї затягнулася, й чоловіка зі шрамом силою втягнуло в темряву.
Поки решта лише встигала збагнути, що сталося, чоловіка вже протягло метрів на десять — у чорну пащу могили, про існування якої ніхто й не здогадувався!
— Рятуйте його! Швидко! — Ю Цінсу зірвалася з місця. Вона кинулася слідом.
На жаль, у Ю Цінсу не було заклять для стрімкого пересування. Вона не мала жодного шансу наздогнати того, кого тягли зі швидкістю блискавки.
Усе сталося за одну мить. Мо Фань із Коротуном не встигли навіть обрати закляття для порятунку.
— Його затягнуло в печеру. Як ми його врятуємо? Стрибати вслід? — Коротун кинувся до отвору, та всередині панувала непроглядна темрява.
Брак видимості був не єдиною проблемою — тунель видавався надзвичайно вузьким. Маги найбільш уразливі, коли ворог опиняється поруч. Без заклять на кшталт черепашачої броні їх просто розірве натовп зомбі!
— Якщо ви двоє не йдете, я піду сама! — Ю Цінсу стиснула зуби й стрибнула в провалля.
Мо Фань і Коротун лишилися остовпілими біля входу. Вони не мали жодного уявлення, що чекає внизу. Хіба це не самогубство — плигати туди?
— Що робимо? Ми теж стрибаємо? — Коротун дивився на Мо Фаня, не знаючи, яке рішення прийняти.
— Який у нас вибір? Стрибаємо вниз і рятуємо їх... Маленька Полум'яна Белль, виходь! — вигукнув Мо Фань.
Він почав креслити Зоряний Візерунок Середнього рівня Елемента Виклику, та ще на півдорозі, коли малюнок був лише наполовину готовий, з сяйва вже вискочила Маленька Полум'яна Белль, піднявши кулачок до неба, ніби зібралася рятувати світ!
Мо Фань відчув хвилю відрази. Дарма він показував їй «Ультрамена» — тепер його Контрактний Звір страждав на «синдром восьмикласника»!
Коротун був шокований до нестями.
І справа була не в тому, що він уперше побачив третій елемент Мо Фаня — той, хто стежить за рейтингами, знав: п’ятий номер у Таблиці Вродженого Таланту володіє трьома Елементами. Але як, чорт забирай, його Контрактний Звір з’явився ще до завершення малювання Зоряного Візерунку?!
Це ж абсурд!
— У неї, мабуть, родовід, пов’язаний із Просторовим Елементом, тому вона може з’являтися й зникати, коли їй заманеться, — безпорадно пояснив Мо Фань.
— А-а, ось воно що... Знаєш, я не в захваті від цієї ідеї лізти вниз. Боюся, не встигну побачити свого сина, який ось-ось народиться, — озвучив Коротун свої справжні думки.
— Та годі вже бурмотіти! — Мо Фань не дав йому й слова більше сказати. Він підняв Коротуна, наказав Полум'яній Белль освітлювати шлях і, глибоко вдихнувши, стрибнув у чорну безодню.
— Ні... ні, не роби цього... — лише встиг пискнути той.
Коротун здавався карликом у руках Мо Фаня, справжнього дикого звіра, який рвонув униз, тягнучи його за собою.
Шлях виявився прямим, більше схожим на колодязь, аніж на печеру. Стіни були не ґрунтовими, а з прогнилих цеглин давнини. Здається, тут колись і справді зводили гробницю!
— Що за біда, дна досі нема! — Коротун уже верещав, немов перелякана дівчинка, поки вони падали в темряву.
Маленька Полум'яна Белль ширяла нижче, її тіло вирувало полум’ям, освітлюючи шлях. Та дно все ще не з’являлося.
Нарешті внизу замаячила кам’яна зала. Мо Фань зігнув ноги, пом’якшуючи удар, і впевнено приземлився.
Коротуну пощастило менше. Він гепнувся так, що аж затерпли ноги, і вилаявся від болю.
— Де Ю Цінсу? — Мо Фань швидко оглянувся. Не було жодних слідів дівчини.
— Готовий закластися — її теж потягли. Вбити Трупного Генерала нагорі ще можна було, але тепер, коли ми в його володіннях, нам кінець! — пробурмотів Коротун, якому й без того не хотілося лізти сюди.
— Думав, тут будуть натовпи нежиті. А насправді досить просторо! — Мо Фань підняв погляд, оглядаючи кам’яну залу при світлі «живої лампочки» — Маленької Полум'яної Белль.