— Та чорт би тебе забрав! — вилаявся Мо Фань, коли зрозумів, що Лютокістяний Генерал Нежиті тепер мчить просто на нього.
Коли інші обстрілювали істоту проміжними закляттями, вона лише бездумно намагалася пробити їх наскоком, але варто було Мо Фаню лише активувати контратаку Щита Відходу в Пітьму, як ця кістяна потвора кинулася на нього так, ніби знайшла втраченого батька!
Мо Фань уже хотів було відвести Лютокістяного Генерала Нежиті вбік, використовуючи Тіньову Втечу, та раптом згадав, що позаду досі стоїть Чжоу Мінь. Якби він утік, а чудовисько переключилося б на неї — це була б катастрофа.
— Магічна Броня Чорного Змія! — Мо Фань не мав вибору, окрім як знову стати героєм, перетворившись на міцний щит для захисту однокласниці.
Щойно він призвав свою магічну броню, як навколо нього з’явилися кілька напівпрозорих чорних змій. Їхні тіла розтягнулися, вкриваючи Мо Фаня чорними лускатими пластинами з голови до п’ят утворюючи повний обладунок!
Магічна Броня Чорного Змія була не простим спорядженням, а справжньою гордістю Мо Фаня, що надавала йому величного вигляду. Чжоу Мінь, що стояла позаду, завмерла, ніби побачила, як лицар зодіаку (Saint Seiya) одягає золоті обладунки просто перед її очима...
Проте не минуло й секунди, як розлючений Лютокістяний Генерал Нежиті добіг до Мо Фаня. Він підняв свої кістяні руки, тверді як сталеві молоти, й шалено обрушив їх униз!
— Рятуйте його, швидко! — закричав Му Бай у паніці.
Чому ж ніхто не відволікає чудовисько закляттями? Навіть якщо Мо Фань був у броні, сила Лютокістяного Генералу Нежиті була надто страшною. Броня розлетиться на друзки, а тендітне тіло мага просто не витримає такого удару!
Від потужного удару істоти вм’ялася земля, утворивши кратер. Лютокістяний Генерал Нежиті задоволено відвів руки назад і глянув у вирву, де людина мала б перетворитися на безформенне місиво...
Внизу, глибоко в землі, виднівся людський силует. Чорний панцир усе ще відблискував холодним блиском!
Живий?!
Лютокістяний Генерал Нежиті навіть, будучи мертвим, виглядав спантеличеним. Такий потужний удар міг би перетворити напівмертвого демонічного звіра воїнського рівня на млинець, не кажучи вже про людину!
Розлючений, генерал нежиті заревів в витяг Мо Фаня з ями.
Його долоня була настільки велика, що легко обхопила Мо Фаня за груди. Наче побоюючись, що земля зам’яка, генерал нежиті підняв свою другу руку й рвучко обрушив її зверху, збираючись розчавити Мо Фаня між своїми кістлявими долонями!
Кістки з глухим тріском зіштовхнулися. На їхніх кінцях утворилися тріщини, які почали осипатись кістяними залишками...
Після цього самопошкодження Лютокістяний Генерал Нежиті розтиснув руки. Та як тільки його єдине червоне око впіймало здобич, що мала бути розтрощена, воно спалахнуло ще яскравіше від люті!
Людина в панцирі не була роздавлена, і її кров не залила долоні. Навпаки — міцний панцир завдав удару у відповідь, залишивши величезну тріщину на кістках істоти.
Чим сильніше воно намагалося стиснути Мо Фаня, тим більше тріскалися кістки. Декілька сегментів кістяних пальців розсипалися прямо на землю!
Лідер, Му Бай, Чжоу Мінь, Цзян Лі, дівчина в капелюшку та той привабливий хлопець — усі вони мали такий вигляд, ніби в них щелепи відпали разом із уламками генеральських кісток!
— Що... що це за захист такий!? — вирвалося в Чжоу Мінь знову. Схоже, вона вже й забула, що цими ж словами описувала захист самого Лютокістяного Генерала Нежиті!
— Який неймовірний панцир!
— Складається враження, що Лютокістяний Генерал Нежиті нічого не може з ним зробити...
І справді — істота не змогла вбити Мо Фаня, навіть коли зламала власні кістляві долоні. Його обладунок був просто неймовірний...
Мо Фань ледь вирвався з-поміж величезних кістлявих рук. Але щойно побачив, як усі дивляться на нього, мов на якогось монстра, — відразу вилаявся про себе!
Сили Лютокістяного Генералу Нежиті було недостатньо, щоб зруйнувати його неймовірний панцир. Та ось удар він таки відчув на собі сповна — у голові гуло, а кістки скрипіли, ніби зараз розсиплються...
Лютокістяний Генерал Нежиті видав дике ревіння, немов він оскаженів від приниження.
Спершу його метою був запах свіжого людського м’яса за стінами, але тепер він бачив перед собою лише одне — розчавити цього мага на друзки!
— Чого ви чекаєте?! Му Бай, заморозь йому ноги своїм льодом! Ми будемо бити по ногах — хай більше не рветься вперед! — вигукнув Мо Фань.
Му Бай одразу зрозумів, у чому річ.
Справді, він же зумів заморозити кістяний шип і розтрощити його на шматки — то чому він досі не спробував заморозити нижні кінцівки Лютокістяного Генералу Нежиті?
Усе надзвичайно міцне, як-от кістки, стає крихким, коли його скувати кригою!
Пропозиція Мо Фаня миттєво отямила всю команду. Лідер-мисливець, який також володів льодяним елементом, негайно почав накладати закляття, аби заморозити ноги Лютокістяного Генералу Нежиті, поки той ще був ошелешений, що не зумів розтрощити Мо Фаня.
Нижні кінцівки Лютокістяного Генералу Нежиті були відносно тонкими, хоч і витримували величезну вагу тіла. Це була його найвразливіша частина!
Ефект Льодяного Покриву тримався доволі довго. Багато хто недооцінював це закляття, бо воно не завдавало миттєвої шкоди, та з часом і в поєднанні з Крижаними Ланцюгами мороз ставав надзвичайно дієвим.
Лід та крига Му Бая і лідера поступово почали діяти. Холод просочувався у кістки, суглоби й ноги Лютокістяного Генералу Нежиті!
— Піднажміть! — Мо Фань пильно стежив за ногами потвори й помітив, що вона вже не рухалася так легко, як раніше. Кожен крок їй давався дедалі важче...
— Гаразд, тепер... Громовий Удар!
Мо Фань швидко сформував зоряний візерунок блискавки й вказав у небо над Лютокістяним Генералом Нежиті.
Умить насунулися бурі хмари, й коли в очах Мо Фаня спалахнув пурпурно-чорний блиск, могутній фіолетовий розряд блискавки з оглушливим тріском упав згори.
Розряд упав ідеально рівно, та якимось чином проскочив повз Лютокістяного Генерала Нежиті, навіть не торкнувшись його тіла.
— Святий чорт, як ти примудрився промазати?!
— Та ти з глузду з’їхав? Серйозно, як можна було так промазати?! — миттю обурився Цзян Лі.
— Ідіот, заткнись ти вже! — гаркнув Мо Фань у відповідь.
Ноги Лютокістяного Генералу Нежиті раптом голосно тріснули.
Суцільні тріщини прорізалися по суглобах його ніг і пішли далі вздовж кінцівок!